Ухвала суду № 64097266, 11.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 р.Справа № 816/1532/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2016р. по справі № 816/1532/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 р. ОСОБА_1 ( далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області ( далі по тексту - ГУ НП України в Полтавській області, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо надання недостовірної, точної та неповної публічної інформації за запитом; зобов'язати надати достовірну, точну та повну інформацію, що запитувалась згідно запиту на отримання публічної інформації; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому призначено пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та відповідно до статті 63 вказаного Закону має право на перерахунок пенсії із урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, а тому звернувся із відповідним запитом до відповідача, як до розпорядника інформації. Вважає, що відмова у наданні точної та повної інформації Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області на запит про надання публічної інформації від 02.08.2016 р. є неправомірною та такою, що порушує його права, передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2016р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 02 серпня 2016 року про надання інформації щодо окладу по посаді, звання та вислуги років.

Зобов'язано Головне Управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 02 серпня 2016 року про надання інформації щодо окладу по посаді, звання та вислуги років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення.

У судове засідання суду апеляційної інстанції позивач та представник відповідача не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином. Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 11.01.2017р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера відділу ХОЗО УМВС в Полтавській області та звільнений з органів внутрішніх справ у зв'язку з виходом на пенсію. Із матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

02 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області із запитом, в якому просив надати письмову інформацію (довідку) про розмір посадового окладу поліцейського ГУ Національної поліції в Полтавській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 17 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", який перебуває на посаді, що прирівнюється до посади міліціонера відділу ХОЗО УМВС в Полтавській області, а також розмір окладу поліцейського за спеціальним званням, яке прирівнюється до звання прапорщик міліції (а.с. 8).

Головне управління Національної поліції в Полтавській області листом від 04.08.2016р. № 39/119-зі повідомило позивача, що Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативними актами відповідність колишніх посад, звань, надбавок і доплат особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ теперішнім посадам, званням, надбавкам і доплатам поліцейських Національної поліції України не встановлюється (а.с. 9).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо надання неповної публічної інформації за його запитом, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності допущення бездіяльності стосовно неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 02 серпня 2016 року.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 195 КАС України, слід зазначити наступне.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України, Законом України "Про інформацію", Законом України "Про доступ до публічної інформації" та відповідними спеціальними законами.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За змістом статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Законом України "Про доступ до публічної інформації" регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Визначення поняття "публічна інформація" наведено у статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Так, відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Тобто, за змістом наведеної статті можна виділити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

За змістом п.6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на розпорядників публічної інформації покладені обов'язки надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, на розпорядників публічної інформації покладено обов'язок надавати на запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту (тобто раніше створену і в силу цього вже наявну в розпорядженні) інформацію.

Частинами першою - третьою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Розпорядник інформації зобов'язаний надати запитувачу інформації письмову відповідь на запит про інформацію у строк, встановлений статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", яка може містити запитувану інформацію, відмову в задоволенні інформаційного запиту або повідомлення про направлення інформаційного запиту належному розпоряднику.

Відповідно до ч.1 ст. 22 вищезазначеного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Отже, будь - яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом:1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.

Слід зазначити, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 р. №1294 (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вказаною постановою №1294 затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 9-23, схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатком 24, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25-28, 33.

З 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. №580-VIII .

За приписами статті 9 Закону України "Про Національну поліцію" поліція здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості в межах, визначених Конституції та законами України. Поліція забезпечує доступ до публічної інформації, володільцем якої вона є, у порядку та відповідно до вимог, визначених законом.

Відповідно до пункту 4 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 12 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема: прапорщик міліції - старший сержант поліції.

Згідно з абз. 2 п. 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин), перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", яка набрала чинності 02.12.2015 р., установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Під час розгляду справи встановлено, що у спірних правовідносинах у запиті від 02.08.2016 р. позивач просив надати письмову інформацію про розмір посадового окладу поліцейського ГУ Національної поліції в Полтавській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 17 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", який перебуває на посаді, що прирівнюється до посади міліціонера відділу ХОЗО УМВС в Полтавській області, а також розмір окладу поліцейського за спеціальним званням, яке прирівнюється до звання прапорщик міліції (а.с. 8).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, інформаційний запит від 02.08.2016 р. про надання інформації відповідачем розглянуто та у встановлені строки на нього надано письмову відповідь.

Проте, Головне управління Національної поліції в Полтавській області листом від 04.08.2016р. № 39/119-зі неправомірно відмовило позивачу у наданні запитуваної інформації, посилаючись на те, що Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативними актами відповідність колишніх посад, звань, надбавок і доплат особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ теперішнім посадам, званням, надбавкам і доплатам поліцейських Національної поліції України не встановлюється (а.с. 9).

Враховуючи, що запит позивача стосується відомостей, що вже зафіксовані в офіційних документах, тому Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області у спірних відносинах допущено бездіяльність стосовно неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 02 серпня 2016 року щодо надання інформації про розмір посадового окладу окладу поліцейського ГУ Національної поліції в Полтавській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 17 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", який перебуває на посаді, що прирівнюється до посади міліціонера відділу ХОЗО УМВС в Полтавській області, а також розмір окладу поліцейського за спеціальним званням, яке прирівнюється до звання прапорщик міліції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів у підтвердження правомірності допущення бездіяльності стосовно неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 02 серпня 2016 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду запиту позивача від 02 серпня 2016 року про надання інформації щодо окладу по посаді, звання та вислуги років та зобов'язання відповідача повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію на запит від 02 серпня 2016 року про надання інформації щодо окладу по посаді, звання та вислуги років.

Колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що здійснення заходів щодо перерахунку пенсії військовослужбовців починається з Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України, оскільки проведення перерахунку пенсії не було предметом спору. Відповідач не наділений правом визначати наявність чи відсутність у особи права на перерахунок розміру раніше призначеної пенсії.

Щодо доводів апелянта, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області не є належним відповідачем по справі, оскільки позивач був звільнений з управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, та що надання інформації, яку запитував позивач, буде перевищенням повноважень, наданих законодавством України, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень-органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Колегія суддів зазначає, що належним відповідачем є відповідний орган, у чиєму володінні знаходиться запитувана інформація.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач володів офіційними документами, які містили запитувану інформацію, тому неправомірно відмовив ОСОБА_1 у наданні такої інформації.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2016р. по справі № 816/1532/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2017 р.