Постанова № 64097263, 10.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 р. Справа № 816/1289/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2016р. по справі № 816/1289/16

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання призначити і виплатити допомогу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи з 13 січня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03 червня 2016 року № 38, пункту 138;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи з 13 січня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статей 16 - 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, що становить 243600,00 грн.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2016р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ОСОБА_1 (далі - позивач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, надані відповідачем, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.10.1963р. по 27.11.1966р. проходив строкову військову службу в Радянській Армії в військовій частині 58490 на території колишньої Німецької Демократичної Республіки сапером, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 (а.с. 17)

Згідно висновку фахівця, лікаря Бюро судово-медичних експертиз № 21 від 25.08.2011р. вбачається, що ОСОБА_1, восени 1965р. поблизу м. Мейсен НДР, при виконанні службових обов'язків сапера по розмінуванню при вибуху міни отримав скалкові поранення в голову справа та праву ногу. У ОСОБА_1 на час огляду мають місце шрами шкіри голови, правої нижньої та правої верхньої кінцівок, які утворились в наслідок загоєння ран. По своїх морфологічних характеристиках шрами не протирічать механізму та давності утворення внаслідок скалкових поранень, можливо в строк та за обставин, на які вказує обстежуваний.(а.с.13)

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 01.10.2013р. № 2359 зазначено, що мінно-вибухове множинне осколкове поранення голови, правої ноги, ЗЧМТ, контузія, травма хребта ОСОБА_1 є такими, що пов'язані з захистом Батьківщини, що підтверджується копією з витягу протоколу від 01.10.2013р. № 2359 (а.с. 14)

ОСОБА_1 з 13.01.2014р. у зв'язку з пораненням, закритою черепно-мозковою травмою, контузією, травмою хребта встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААА № 172387 від 23.01.2014р. (а.с. 15)

27.04.2016р. позивач звернувся до військового комісара ОМВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, до якої додав необхідні документами.

05.05.2016р. Полтавським обласним військовим комісаріатом матеріали за заявою позивача направлені до Міністерства оборони України для вирішення питання щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги. (а.с. 12)

03.06.2016р. комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 38 , яким залишено без розгляду заяву та повернуто на доопрацювання документи, подані позивачем до військового комісаріату у зв'язку з відсутністю документа, що свідчить про причину та обставини поранення, а саме документа, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Позивач вважаючи таке рішення протиправним звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, оскільки позивачем не надано повного переліку документів, передбаченого Порядком, а саме документа, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до ст. 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 р., встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються. Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 р. № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 р.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, проте, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, регламентується статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р.

Відповідно до п.п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п. б, ч. 1 чт. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що військовим комісаріатом до Міністерства Оборони України були направлені документи, подані ОСОБА_1: заява про виплату одноразової грошової допомоги, висновок Полтавського обласного військового комісаріату щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги , як інваліду 2 групи, копія довідки МСЕК від 22.01.2014р.;, копія витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарняної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень , контузій , травм, каліцтв № 2359 від 01.10.2013р.;копія висновку фахівця № 21; копія військового квитка, копія паспорта, ідентифікаційний код.(а.с.12-18)

Доводи суду та відповідача , що позивачем не надано повного переліку документів, зокрема документа (акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини поранення, зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи мають виклад обставин та причин поранення, а також наявність причинного зв'язку поранення з захистом Батьківщини.

Відповідно до пп.а.п.21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р.№ 402 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій , травм, каліцтв приймаються в таких формах:

"Захворювання, поранення ( контузія , травма, каліцтво) ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини" - якщо поранення ( контузія , травма, каліцтво) одержано під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючій армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі в бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни.."

Відповідно до пп.г п.21.5 Положення " "Захворювання, ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності до військової служби.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що витяг з протоколу ЦВЛК № 2359 від 01.10.2013р. та висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 212 від 25.08.2011р. , який перебував у відповідача на розгляді є документом, що містить відомості про наявність поранення, а також причин його виникнення.

Доводи відповідача, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, а саме щодо відсутності у поданих позивачем документах записів щодо отриманих поранень, контузій, лікування у військово-медичних установах, стосуються вирішення питання по суті щодо призначення ОСОБА_1 однаразорвої грошової допомоги, проте як предметом даного спору є протиправність рішення відповідача щодо залишення заяви позивача без розгляду. Таким чином, відповідачем не приймалося остаточне рішення щодо виплати або відмови в виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей."

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до військового комісаріату усі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку, а тому відповідач залишивши без розгляду подані документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги діяв неправомірно, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2016р. по справі № 816/1289/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016р. № 38 в частині повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи від 27.04.2016р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Бартош Н.С. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 16.01.2017 р.