Ухвала суду № 64097230, 10.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 р.Справа № 816/1347/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р. по справі № 816/1347/16

за позовом ОСОБА_1

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 22 липня 2016 року №126440-17, №126439-17, №126444-17, № 126443-17, №126442-17, №126441-17.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р. по справі № 816/1347/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 10.01.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме:

- з 04.06.2008 - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 368,8 кв. м., форма власності приватна, частка власності 1/1, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15304593;

- з 25.11.2011 - нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_2, площею 906,9 кв. м., форма власності приватна, частка власності 1/1, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14300154;

- з 17.12.2013 - млина, розташованого за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 2278,9 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 234967653107;

- з 20.12.2013 - нежитлової будівлі механізованої хлібопекарні, розташованої за адресою АДРЕСА_4, загальною площею 1827,3 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 252056153107;

- з 28.11.2014 - зерноскладу, розташованого за адресою АДРЕСА_5, загальною площею 2302,5 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 496551653107;

- з 09.10.2015 - нежитлової будівлі, розташованої за адресою, АДРЕСА_6, загальною площею 2239,9 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 2/3, вид спільної власності спільна часткова, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 725652953107.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким ст.266 ПКУ викладена в новій редакції, а об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.

У відповідності до пункту 10.2 статті 10 та підпункту 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішенням 48 позачергової сесії 6 скликання Лубенської міської ради Полтавської області від 14.01.2015 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" /а. с. 60/, вирішено встановити ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік /пункти 1-4 рішення/.

Згідно з п.п. 266.7.1 та 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України Лубенською ОДПІ 24.06.2016 сформовані та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення

- № 126440-17, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2015 рік у розмірі 4491,98 грн за об'єкт: нежитлова будівля, розташована за адресою АДРЕСА_1, період, за який нарахований податок: з 01.01.2015 по 31.12.2015, загальна площа: 368,8 кв. м., ставка податку за 1 кв. м. - 12,18 грн /а. с. 16-17/;

- № 126439-17, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2015 рік у розмірі 11 046,04 грн за об'єкт: нежитлова будівля, розташована за адресою АДРЕСА_2, період, за який нарахований податок: з 01.01.2015 по 31.12.2015, загальна площа: 906,9 кв. м., ставка податку за 1 кв. м. - 12,18 грн /а. с. 18-19/;

- № 126444-17, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2015 рік у розмірі 27 757 грн за об'єкт: млин, розташований за адресою АДРЕСА_3, період, за який нарахований податок: з 01.01.2015 по 31.12.2015, загальна площа: 3278,9 кв. м., ставка податку за 1 кв. м. - 12,18 грн /а. с. 20-21/;

- № 126443-17, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2015 рік у розмірі 4547,01 грн за об'єкт: нежитлова будівля, розташована за адресою АДРЕСА_6, період, за який нарахований податок: з 01.10.2015 по 31.12.2015, загальна площа: 1493,27 кв. м., ставка податку за 1 кв. м. - 12,18 грн /а. с. 22-23/;

- № 126442-17, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2015 рік у розмірі 22 256,51 грн за об'єкт: нежитлова будівля механізована хлібопекарня, розташована за адресою АДРЕСА_4, період, за який нарахований податок: з 01.01.2015 по 31.12.2015, загальна площа: 1827,3 кв. м., ставка податку за 1 кв. м. - 12,18 грн /а. с. 24-25/;

- № 126441-17, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2015 рік у розмірі 28 044,45 грн за об'єкт: зерносклад, розташований за адресою АДРЕСА_5, період, за який нарахований податок: з 01.01.2015 по 31.12.2015, загальна площа: 2302,5 кв. м., ставка податку за 1 кв. м. - 12,18 грн /а. с. 16-17/

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 01.01.2015 р., ст. 266 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку за об'єкт житлової та нежитлової нерухомості.

За пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 ПК України).

При прийняті оскаржуваного рішення податковим органом не було враховано, що вказаний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.

Так, у відповідності до п. 8.1 та п. 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та ст. 266 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України (пп. 4.2, 4.4, 10.4 ПК України).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Положеннями пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписи п. 12.5 ст. 12 ПК України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норма дає підстави для висновку, що зміни щодо податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення певного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Судовим розглядом встановлено, що Рішенням 48 позачергової сесії 6 скликання Лубенської міської ради Полтавської області від 14.01.2015 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" /а. с. 60/, вирішено встановити ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік на рівні 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування (пункти 1-4 рішення).

Разом з тим, Лубенська міська рада Полтавської області, виконуючи рекомендацію Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», зобов'язана була дотримуватись інших обов'язкових приписів Податкового кодексу України, а саме, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, яким встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Крім того, пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України визначено принцип стабільності, вимоги якого передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Оскільки, рішення позачергової 48 сесії 6 скликання Лубенської міської ради "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" прийняте 14 січня 2015 року та офіційно оприлюднене 24 січня 2015 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року у провадженні №К/800/8077/16 (№ рішення в ЄДРСР 60223298).

Таким чином, рішення Лубенської міської ради від 14.01.2015 р., яким установлений новий місцевий податок, може бути застосоване не раніше 2016 року.

З огляду на зазначене, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, протиправно керувався положеннями зазначеного вище рішення міськради.

При цьому, норми пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та пп. 56.21 ст. 56 ПК України зобов'язують, у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.

Положеннями п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким було передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Також вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з тим, вказаним Законом не було передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 ПК України.

Оскільки нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, (ст. 58 Конституції України), то визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості за повний 2015 рік є передчасним та неправомірним.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність своїх дій щодо прийняття спірних рішень.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони повністю ідентичні доводам заперечення на адміністративний позов, яким судом першої інстанції, з урахуванням матеріалів та обставин справи, було надано належну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р. по справі № 816/1347/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2016 р.