Ухвала суду № 64096779, 12.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1538/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозернохолдінг» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозернохолдінг» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2016, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 10.10.2016 №0000912301, №0000902301, №0000892301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, що згідно вимог ч. 4 ст. 196 не перешкоджає апеляційному розгляду так як повідомлений належним чином про час та місце слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому виходив з того, що не доведено факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Акцент-Лайн», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 10.10.2016 №0000912301, №0000902301, №0000892301 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 05.09.2016 №1637 та направлення від 05.09.2016 №601/23-01-14-02, згідно із пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) з 05.09.2016 по 13.09.2016 посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрозернохолдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Акцент-Лайн».

За результатами вищезазначеної перевірки Смілянською ОДПІ складено акт від 20.09.2016 №574/23-01-14-02/39706683.

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Агрозернохолдінг» вимог:

- п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на прибуток за І півріччя 2016 року на суму 146082 грн. 00 коп.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення в сумі 116113 грн. 00 коп. та занижено суму податку на додану вартість у розмірі 46200 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із висновками вищезазначеного акта перевірки, позивачем подано до ДПІ у м. Черкасах заперечення від 28.09.2016 та їх доповнення від 04.10.2016, рішенням від 05.10.2016 №24334/23-01-14-02 висновки акту перевірки від 20.09.2016 №574/23-01-14-02/39706683 залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 20.09.2016, ДПІ у м. Черкасах винесено:

- податкове повідомлення-рішення 10.10.2016 №0000892301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182632 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 146082 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 36521 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення 10.10.2016 №0000902301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57750 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 46200 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 11550 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення 10.10.2016 №0000912301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 29028 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія судді виходить з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В п. 200.3 ст. 200 ПК України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2016 року між ТОВ «Агрозернохолдінг» та ТОВ «Акцент-Лайн» укладено договір поставки товарів №131.

На підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом надано видаткову накладну видану позивачу ТОВ «Акцент-Лайн» від 27.04.2016 № РН-0000068, однак, у ній не зазначено прізвище та ініціали особи, яка від імені позивача отримала товар.

Згідно п. 3.4 договору поставки від 25.04.2016 №131, кожна поставка повинна супроводжуватись наступними документами: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура.

Для підтвердження транспортування товару за вказаним договором позивачем надано товарно-транспортні накладні від 27.04.2016 № 7321, від 27.04.2016 № 7322, від 27.04.2016 № 7325, від 27.04.2016 № 7326, від 27.04.2016 № 7341, від 27.04.2016 № 7342, від 27.04.2016 № 7343.

Однак, у товарно-транспортних накладних відсутній відтиск печатки підприємства перевізника.

Згідно п. 3.4 договору поставки від 25.04.2016 №131, кожна поставка повинна супроводжуватись наступними документами: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура.

Позивач посилався на те, що постачання товару здійснено однією поставкою.

Однак вказане спростовується тим, що в матеріалах справи міститься податкова накладна від 27.04.2016 №67, видаткова накладна від 27.04.2016 № РН-0000068 та рахунок-фактура від 27.04.2016 № СФ-00000256, та згідно товарно-транспортних накладних від 27.04.2016 № 7321, від 27.04.2016 № 7322, від 27.04.2016 № 7325, від 27.04.2016 № 7326 місце розвантаження товару - м. Миколаїв, а згідно товарно-транспортних накладних від 27.04.2016 № 7341, від 27.04.2016 № 7342, від 27.04.2016 № 7343 місце розвантаження товару - м. Черкаси, тобто з вказаних ТТН вбачається транспортування товару декількома партіями.

Всупереч п. 3.4 договору поставки від 25.04.2016 №131 вищезазначені поставки товару не супроводжують видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами відповідно до кількості здійснених поставок.

У податковій накладній від 27.04.2016 №67, видатковій накладній від 27.04.2016 № РН-0000068 та рахунку-фактурі від 27.04.2016 № СФ-00000256 - у графі «кількість» зазначено 234,670, одиниця «тонна», однак згідно відомостей, які містяться у товарно-транспортних накладних від 27.04.2016 № 7321, від 27.04.2016 № 7322, від 27.04.2016 № 7325, від 27.04.2016 № 7326, від 27.04.2016 № 7341, від 27.04.2016 № 7342, від 27.04.2016 № 7343 - загальна кількість товару становить 250,350 (353,780 + 36,040 + 36,370 + 36,550 + 35,600 + 35,140 + 34,870 = 250,350), тобто, містить розбіжності.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозернохолдінг» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозернохолдінг» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 17.01.2017

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.