Постанова № 64096201, 11.01.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року Чернігів Справа № 750/8827/16-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

суддів Бородавкіної С.В., Д'якова В.І.,

за участі секретаря Скугоревої Н.О.,

представника відповідача Остапенка В.В.,

представника третьої особи Лотоцького А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19.09.2016 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат, в якій просить визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення заяви ОСОБА_3 з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; скасувати рішення Міністерства оборони України від 15.08.2016 №58 виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомог в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення йому одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150 -кратного прожиточного мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч. 1 п. 6 Порядку затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 №975).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, оскільки Міністерством оборони України допущено неправомірні дії щодо повернення заяви про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити, оскільки позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. У зв'язку з чим, заява позивача з доданими документами направлена до військового комісаріату на доопрацювання. Таким чином, зазначене свідчить про передчасність звернення позивача з даним адміністративним позовом та безпідставність, оскільки обраний ним спосіб захисту порушеного права не виключає можливості розгляду та прийняття відповідного рішення Міністерством оборони України під час повернення документів із доопрацювання, що в силу визачених законом обов'язків, останнє зобов'язано прийняти.

Представник Чернігівського обласного військового комісаріату у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заначив, що Чернігівським обласним військовим комісаріатом дотримано вимоги законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 з 25.10.1984 по 12.02.1987 проходив строкову військову службу в Збройних силах Союзу СРСР, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 26.10.1984 (а.с.8-11).

З 05.03.1985 по 12.02.1987 позивач приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 31.05.2016 №3/123 (а.с.12).

Також, судом встановлено, що у 1985 році ОСОБА_3, при виконанні обов'язків військової служби у Республіці Афганістан, отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, контузію головного мозку.

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 03.06.2016 №1438/Ж встановлено, що описані рубці в тім'яно-скроневій ділянці зліва, в лобно-тім'яній ділянці справа є наслдком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1985 році (а.с.15).

Протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 06.06.2016 № 2465 встановлено, що поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням ОСОБА_3 обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).

Згідно з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 025944 від 24.06.2016 ОСОБА_3 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (вперше) (а.с.17).

30.06.2016 позивачем на адресу військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату направлено заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, з пакетом відповідних документів (а.с.18).

Листом військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 01.07.2016 № 2559 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату (а.с.19).

Листом військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 02.07.2016 № 5/2730 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.20).

Протоколом засіданя комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 №58 встановлено, що комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особам з числа колишніх війьковослужбовів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчиненням нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975. У зв'язку з викладеним, документи повертаються обласним військовим комісаріатам відповідно до списку (а.с.21).

Вважаючи дії відповідача протиправними щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення ІІІ групи інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.

Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Так, пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ ).

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги виникло 24.06.2016 (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 025944 від 24.06.2016 (а.с.17), із заявою до військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 звернувся 30.06.2016 (а.с.18).

Таким чином, після встановлення позивачу III групи інвалідності 24.06.2016 і на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату 30.06.2016 ОСОБА_3 мав право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

При цьому, підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги є відсутність документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчиненням нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975.

Однак, суд не може погодитись з вищевказаним висновком Департаменту фінансів Міністерства оборони України, виходячи з наступного.

Як вбачається з військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 26.10.1984 (а.с.8-119), ОСОБА_3 з 25.10.1984 по 12.02.1987 проходив строкову військову службу в Збройних силах Союзу СРСР.

У свою чергу, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

У свою чергу, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Так, у відповідності до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, у відповідності до частини 2 пункту 4.8. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Отже, вищевказаним положенням передбачений обов'язок уповноваженого органу щодо письмового повідомлення заявника у разі відсутності документу, необхідного для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних повідомлень уповноваженого органу на адресу позивача про факт недостатності документів, доданих до заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги.

Вищевказане спростовує твердження представника Міністерства оборони України як у письмових запереченнях, так і у судовому засіданні, про те, що позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

У свою чергу, приписами пункту 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (пункт 14 Порядку № 975).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо повернення заяви ОСОБА_3 з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та скасування рішення Міністерства оборони України від 15.08.2016 №58 виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомог в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення йому одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150 -кратного прожиточного мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, вищевказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997, набула чинності для України 11.09.1997) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Керуючись статтями 11, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення заяви ОСОБА_3 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Скасувати рішення Міністерства оборони України від 15 серпня 2016 року № 58 оформлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Л.О. Поліщук

Судді С.В. Бородавкіна

В.І. Д'яков