Постанова № 64096167, 12.01.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/2063/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22.11.2016 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, в якому просить суд: визнати протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 08.06.2016 № 3498 щодо відмови позивачу у встановленні причинного зв'язку поранень, закритої черепно-мозкової травми - контузії головного мозку 27.08.1991, при безпосередньому виконанні обов'язків військової служби у складі військової частини 70461 на території Грузії, у період проходження строкової військової служби; зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повторно розглянути на засіданні комісії заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку отриманої позивачем травми 27.08.1991, під час проходження військової служби у складі військової частини 70461 на території Грузії, в період проходження строкової військової служби, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, та за наслідками розгляду прийняти відповідний висновок.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачем у червні 2016 року на адресу відповідача скеровано заяву про встановлення причинного зв'язку поранень - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992. До заяви останнім були додані відповідні медичні та військово-облікові документи. Разом з тим, листом від 08.06.2016 № 3498 позивачу було відмолено у задоволенні заяви, у зв'язку із тим, що у наданих позивачем документах відсутні первинні медичні документи за отриманими травмами у 1991 та 1996 роках. Крім того, вказано, що згідно наданих документів анамнестично зазначено, що у 1991 році з приводу закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, епідуральною гематомою позивачу проводилась операція - трепанація черепа з видаленням епідуральної гематоми, за наслідками якої останній повинен був бути оглянутий військово-лікарською комісією та визнаний непридатним до військової служби, але позивач відслужив повний строк служби. Також, вищевказаним листом ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до військового комісаріату з метою розшуку архівних документів, що підтверджують факт і обставини отримання травми. Вважаючи вищевказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, жодних пояснень та доказів не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки в оскаржуваних правовідносинах Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що у червні 2016 року ОСОБА_1 на адресу відповідача скеровано заяву про встановлення причинного зв'язку поранень - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992. До заяви останнім були додані відповідні медичні та військово-облікові документи (а.с.7-11).

Листом від 08.06.2016 № 3498 позивачу було відмолено у задоволенні заяви, у зв'язку із тим, що у наданих позивачем документах відсутні первинні медичні документи за отриманими травмами у 1991 та 1996 роках. Крім того, вказано, що згідно наданих документів анамнестично зазначено, що у 1991 році з приводу закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, епідуральною гематомою позивачу проводилась операція - трепанація черепа з видаленням епідуральної гематоми, за наслідками якого останній повинен був бути оглянутий військово-лікарською комісією та визнаний непридатним до військової служби, але позивач відслужив повний строк служби. Також, вищевказаним листом ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до військового комісаріату з метою розшуку архівних документів, що підтверджують факт і обставини отримання травми (а.с.12).

Вважаючи протиправним вищевказане рішення відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до частини 10 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пункт 2.3 глави 2 Розділу І Положення).

У свою чергу, порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 2 Розділу 2 Положення № 402.

Згідно з підпунктом 21.1., 21.3. глави 21 Розділу 2 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.

При цьому, постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (пункт 20.7. глави 20 Розділу 2 Положення № 402).

У свою чергу, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення (пункт 20.1. глави 20 Розділу 2 Положення № 402).

При цьому, пунктами 21.7.-21.8. глави 21 Розділу 2 Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Отже, із системного аналізу норм Положення № 402 вбачається, що результатом розгляду комісією питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із проходженням військової служби є винесення останньою відповідної постанови.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, відповідачем постанова про наявність або відсутність причинного захворювання поранення ОСОБА_1 - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992 не виносилась.

У свою чергу, однією з позовних вимог ОСОБА_1 є: визнання протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 08.06.2016 № 3498 щодо відмови позивачу у встановленні причинного зв'язку поранень, закритої черепно-мозкової травми - контузії головного мозку 27.08.1991, при безпосередньому виконанні обов'язків військової служби у складі військової частини 70461 на території Грузії, у період проходження строкової військової служби.

Однак, вищевказана позовна вимога не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки, як встановлено судом вище, жодного рішення (постанови) Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України стосовно позивача не виносилось.

При цьому, надана Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України позивачу відповідь, оформлена листом від 08.06.2016 № 3498 (а.с.12), не має обов'язкового характеру і не встановлює для позивача обов'язків, а тому вищевказаний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні пункту 1 статті 17 КАС України, та не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 08.06.2016 № 3498 щодо відмови позивачу у встановленні причинного зв'язку поранень, закритої черепно-мозкової травми - контузії головного мозку 27.08.1991, при безпосередньому виконанні обов'язків військової служби у складі військової частини 70461 на території Грузії, у період проходження строкової військової служби необхідно відмовити.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з загальними засадами права бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

У свою чергу, як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у оскаржуваних правовідносинах була допущена саме бездіяльність (нерозгляд заяви ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку та не винесення за результатами її розгляду постанови у відповідності до норм Положення № 402).

А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 по встановленню причинного зв'язку поранень - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України повторно розглянути на засіданні комісії заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку отриманої позивачем травми 27.08.1991, під час проходження військової служби у складі військової частини 70461 на території Грузії, в період проходження строкової військової служби, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, та за наслідками розгляду прийняти відповідний висновок, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, відповідачем постанова про наявність або відсутність причинного захворювання поранення ОСОБА_1 - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992 не виносилась.

Так, Верховний Суд України у постанові від 18.03.2014 (справа № 21-11а14) зазначив, що оскільки звернення позивача відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка є обов'язковою для врахування судами загальної юрисдикції, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку поранень - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992 і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись статтями 11, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 по встановленню причинного зв'язку поранень - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992.

Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку поранень - черепно-мозкової травми (контузії головного мозку у 1991 році) та їх наслідками зі службою у армії з 20.06.1990 по 29.06.1992.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій