Постанова № 64095905, 12.01.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1679/16

12 січня 2017 р.м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Тернопільській області звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 20935,63 грн., мотивуючи тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала узгоджені суми податкового зобовязання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 20935,63 грн., яка не сплачена добровільно, а тому дана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не прибула, проте подала до суду заву в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання також не прибула, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи судом. Про причини неприбуття суд не повідомила.

Частинною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та пп.16.1.4. п.16.1. ст. 16 Податкового кодексу України на відповідача покладений обовязок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 75.1. статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що з 02.02.2015 по 06.02.2015 головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно перевірочної роботи юридичних осіб ОСОБА_2 на підставі пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп.75.1.2. п.75.1. ст. 75, пп.78.1.1., пп.78.1.2. п.78.1. ст. 78, ст. 79 ПК України проведено позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 877/19-18-17-05/НОМЕР_1 від 11.02.2015 року, у якому встановлено наступні порушення:

- не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, чим порушено вимоги п.179.1. ст. 179 ПК України;

- неутримання та неперерахування до бюджету до 01.08.2014 податку на доходи фізичних осіб за отримані доходи у 2013 році в сумі 16612,50 грн., чим порушено п. 179.7. ст. 179 ПК України.

На підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_2 від 23.03.2015, згідно якого збільшено суму грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 20935,63 грн., в тому числі 4323,13 грн. штрафних санкцій.

Доказів оскарження чи скасування у встановленому порядку вказаного податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано та судом не здобуто. Також відповідачем не надано та судом не здобуто доказів, які б підтверджували самостійну сплату відповідачем визначеної у податковому повідомленні - рішенні суму податкового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Таким чином, податкове зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, нараховані контролюючим органом на підставі податкового повідомлення рішення є узгодженим у порядку і на умовах, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.156. п. 14. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно із абз. 2 п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п. 127.1. ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається згідно пп. 14.1.175. п.14. ст. 14 ПК України податковим боргом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 20935,63 грн., в тому числі 4323,13 грн. штрафних санкцій є податковим боргом.

Вказана заборгованість також підтверджується розрахунком суми позовних вимог (арк. справи 8), довідкою про наявність податкового боргу (арк. справи 9), розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (арк. справи 12) та обліковою карткою платника податків (арк. справи 21-22).

У звязку з несплатою податкового боргу згідно ст. 59 ПК України відповідачу було надіслано податкову вимогу форми "Ф" № 29259 - 23 від 08.12.2015 (арк. справи 11).

Як слідує з матеріалів справи, з дати отримання податкової вимоги, відповідачем податковий борг не погашався в повному обсязі, а отже, відповідно до ст. 60 ПК України вищевказана податкова вимога не відкликалася.

На час розгляду справи судом, доказів погашення податкового боргу у сумі 20935,63 грн. відповідачем не надано, а судом не здобуто..

Відповідно до п.41.2. ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Пунктом 87.11. ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 11, 94, 160 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (46024, вул. Тролейбусна, 1а/74, м. Тернопіль, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (46003, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39502025) податковий борг в розмірі 20935 (двадцять тисяч девятсот тридцять пять) грн. 63 коп., на рахунок: МФО 838012, код одержувача 37977726, р/р 33119341700002, код платежу 11010500.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Подлісна І.М.