Постанова № 64095639, 12.01.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року справа № 813/2342/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кухар Н.А.

при секретарі судового засідання Телиця О.В.

за участі представника:

представника позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області у якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 29.06.2016 року № 253-О «Про звільнення»;

2) поновити на посаді начальника управління внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області без проходження конкурсної комісії та в цій частині допустити до негайного виконання;

3) стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 червня 2016 року по день ухвалення рішення суду;

Ухвалою від 12.07.2016 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом начальника ГУ ДФС у Львівській області № 253-О від 29.06.2016 позивача звільнено із займаної посади - начальника управління внутрішнього аудиту та контролю ГУ ДФС у Львівській області у зв'язку із структурними змінами та скороченням штатної чисельності ГУ ДФС у Львівській області відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року та п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає наказ про його звільнення незаконним та безпідставним. Вказує на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу не було досліджено і проаналізовано переважне право на залишення на роботі передбачене законодавством. Зазначає, що зміни, які відбулися в структурі ГУ ДФС у Львівській області (наказ ГУ ДФС у Львівській області від 22.04.2016 року № 396) не вплинули, не змінили функціональних повноважень підрозділу внутрішнього аудиту, повноваження, прав, обов'язків керівника підрозділу внутрішнього аудиту, що підтверджується Положенням про управління внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Львівській області та Положенням про відділ внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Львівській області. Крім того, зазначає, що 23.03.2016 року були скеровані заяви про переведення на посаду начальника управління внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Львівській області безпосередньо до керівника ГУ ДФС у Львівській області та лист до Голови ДФС України для прийняття рішення щодо погодження його кандидатури на вищезгадану посаду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, свою позицію виклала в письмових запереченнях суть яких полягає в наступному. В Головному управлінні ДФС у Львівській області відбулись структурні зміни та скорочення штатної чисельності. 26.04.2016 року позивача було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. На виконання вимог статті 49-2 КЗпП України позивача пропонувалася посада заступника начальника - начальника Радехівського відділення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області. Однак, позивач відмовився від запропонованої посади. 29.06.2016 року позивачу запропоновано посаду заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та інформаційно - аналітичного забезпечення управління погашення боргу Головного управління ДФС у Львівській області, від якої останній теж відмовився. Вважають звільнення позивача проведено у відповідності з вимогами чинного трудового законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав наведених у запереченні на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 з 08.07.1993 року працював на різних посадах у Державній податковій інспекції, а з 21.01.2015 року працював на посаді начальника управління внутрішнього аудиту та контролю Головного управління ДФС у Львівській області, що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1

22 квітня 2016 року Головним управління ДФС у Львівській області прийнято наказ № 396 «Про введення у дію переліків змін № 2 і № 3 до структури ГУ ДФС у Львівській області та переліку змін № 3 до штатного розпису на 2016 рік ГУ ДФС у Львівській області)» (а.с.51).

29 червня 2016р. відповідачем прийнято наказ № 253 -0 «Про звільнення», яким припинено державну службу та звільнено з 29 червня 2016 року ОСОБА_3 з посади начальника управління внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області у зв'язку із структурними змінами та скороченням штатної чисельності Головного управління ДФС у Львівській області відповідно до пункту 1 частини першої ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 - VIII «Про державну службу» та п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 10).

Суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Вказана вище норма передбачає два вихідних критерії, виходячи з яких роботодавець приймає рішення про те, який з працівників має переважне право на залишення на роботі: кваліфікація та продуктивність праці.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду трудових спорів" (з наступними змінами та доповненнями), при розгляді трудових спорів, пов'язаних із звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП України.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, відображену у постанові від 01 квітня 2015 року по справі № 6-40цс15, за змістом якої «власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював».

26 квітня 2016 року позивач був ознайомлений із письмовим попередженням про наступне вивільнення , в якому зазначено, що відповідно до наказу Головного управління внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області від 22.04.2016 року № 396 «Про введення у дію переліків змін № 2 і № 3 до структури ГУ ДФС у Львівській області та переліку змін № 3 до штатного розпису на 2016 рік ГУ ДФС у Львівській області» та у зв'язку зі структурними змінами Головного управління ДФС у Львівській області» попереджено про наступне звільнення із займаної посади 29.06.2016 року. (а.с.12).

З наданих відповідачем доказів, суд встановив, що відповідно до наказу № 396 від 22.04.2016 року «Про введення у дію переліків змін № 2 і № 3 до структури ГУ ДФС у Львівській області та переліку змін № 3 до штатного розпису на 2016 рік ГУ ДФС у Львівській області) та надано перелік змін № 3 до штатного розпису на 2016 рік Головного управління ДФС у Львівській області, затвердженого 22.04.2016 року, яким виведено з штатного розпису посаду начальника управління внутрішнього аудиту та введено до штатного розпису начальника відділу внутрішнього аудиту. (а.с. 54- 57).

26.04.2016 Начальником Головного управління ДФС у Львівській області було запропоновано позивачу посаду - заступника начальника - начальника Радехівського відділення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, від якої позивач відмовився.

29.06.2016 року Начальником Головного управління ДФС у Львівській області було запропоновано позивачу посаду - заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та інформаційно - аналітичного забезпечення управління погашення боргу Головного управління ДФС у Львівській області, від якої позивач відмовився. 23.03.2016 року на ім'я Голови ДФС України Насірову Р.М., позивачем скеровано заяву, зі змісту якої слідує, що позивач просить погодити його на посаду начальника управління внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Львівській області згідно затвердженого штатного розпису. (а.с.21).

28.03.2016 року на ім'я начальника ГУ ДФС у Львівській області Кондро І.В., позивачем подано заяву про переведення на посаду начальника управління внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Львівській області. (а.с. 20).

На адресу позивача надійшов лист з ДФС України від 18.04.2016 року за № 4000/Л

99-99-04-01-01-14 б/н від 23.03.2016 року, з якого вбачається, що для погодження призначення керівника підрозділу внутрішнього аудиту Головного управління територіальним органом ДФС до Департаменту направляються подання начальника ГУ ДФС про призначення, копія заповненої форми П-2ДС, затверджена наказом Мінстату України від 26.12.95 року № 343, а також інші документи у випадках, передбачених законодавством або окремими наказами ДФС. Для з'ясування причин не переведення на посаду начальника управління внутрішнього аудиту, необхідно звернутися до керівництва ГУ ДФС у Львівській області. (а.с.23).

Судом встановлено, що відповідач одночасно із попередженням про звільнення позивача, повинен був та міг запропонувати позивачу іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов'язки).

Натомість, Головне управління ДФС у Львівській області було запропонував позивачу працевлаштування в іншій установі - на посаді заступника начальника - начальника Радехівського відділення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області., яку не можна розглядати як «..іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації».

Отже, позивачу запропоновано лише одну вакантну посаду заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та інформаційно - аналітичного забезпечення управління погашення боргу Головного управління ДФС у Львівській області, при цьому відповідачем не запропоновано позивачу, жодної іншої вакантної посади, що були у відповідача та на зайняття яких міг претендувати позивач.

Судом встановлено, що станом на день ознайомлення позивача з попередженням про наступне вивільнення (26.04.2016 р.) та на момент винесення наказу про звільнення (29.06.2016 року) згідно інформації наданої Головним управлінням ДФС у Львівській області вбачається, наявність вакантних посад в Головному управлінні ДФС у Львівській області, крім того, серед вакантних посад, наявна посада начальника відділу внутрішнього аудиту у відділі внутрішнього аудиту. (а.с. 88).

Суд не приймає до уваги та вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивачу було запропоновано посади та від яких позивач відмовився, оскільки відповідач одночасно із попередженням про звільнення позивача, повинен був та міг запропонувати позивачу інші посади за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов'язки).

Крім того, Наказом Головного управління ДФС у Львівській області № 188-О від 29.04.2016 року було прийнято на роботу ОСОБА_6 на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області, як такого, що пройшов стажування. Тобто, саме до наступного звільнення із займаної посади позивача (29.06.2016 року) відповідачем було прийнято наказ № 188-О від 29.04.2016 року про прийняття на роботу ОСОБА_6 на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області, як такого, що пройшов стажування.

При цьому, суд наголошує, що в силу ст. 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Отже, суд вважає, що за таких обставин позивач був звільнений з посади без дотриманням вимог статей 40 та 49-2 КЗпП України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 29.06.2016 року № 253-О «Про звільнення», визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як встановлено судом, тривалість вимушеного прогулу позивача склала 136 робочих днів (з 30.06.2016 року день після звільнення позивача) по день ухвалення рішення у справі (12.01.2017 року).

Згідно довідки Головного управління ДФС у Львівській області № 05-32-355 від 27.07.2016 року розмір середньоденного заробітку позивача становить 386, 69 грн., відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2016 року по 12.01.2017 року складає 52589, 84 грн. (136 робочі дні х 386,69 = 52589, 84 грн.). Тому, саме ця сума підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 256 КАС України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання постанови в частині виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць та поновлення позивача на роботі.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, оскільки судові витрати у формі судового збору позивачем у справі не були понесені, а тому не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст. ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 29.06.2016 року №253-о "Про звільнення".

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника управління внутрішнього аудиту Головного управління ДФС у Львівській області з 30 червня 2016 р.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52589,84 ( п"ятдесят дві тисячі п"ятсот вісімдесят дев"ять грн..84 коп) грн. з урахуванням податків, зборів та обов"язкових платежів.

Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 7733,80 (сім тисяч сімсот тридцять три грн. 80 коп) грн. звернути до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2017 року.

Суддя Кухар Н.А.