Постанова № 64095614, 11.01.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року №813/2977/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сасевича О.М.,

судді Гулика А.Г.,

судді Кедик М.В.,

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

в режимі відеоконференції представника відповідача 2 Ляхової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

07 вересня 2016 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій.

Ухвалою судді від 08.09.2016 року було відкрито провадження в адміністративній справі №813/2977/16 та призначено попереднє судове засідання.

У попередніх судових засіданнях протокольною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, виключено з числа відповідачів - Головне управління Національної поліції України у Львівській області, а з числа третіх осіб - Львівський державний університет внутрішніх справ та залучено останнього в якості третього відповідача.

Протокольною ухвалою суду у попередньому судовому засіданні, що відбулось 21.10.2016 року було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог.

У попередньому судовому засіданні 25 листопада 2016 року судом було задоволено клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про проведення судових засідань за його участі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.12.2016 року було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 11.01.2017 року за усною заявою представника позивача, останнім було зменшено позовні вимоги. Так, згідно остаточних позовних вимог позивач просить суд:

-визнати протиправними дії щодо відмови Міністерства внутрішніх справ України, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №15/2-3074 від 12.08.2016 року призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850;

-зобов'язати Львівський державний університет внутрішніх справ повторно скерувати до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850;

-зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850;

-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 06.04.2016 року, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був звільнений з органів внутрішніх справ та після звільнення, 14.09.2000 року, йому було встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, а 06.04.2016 року - встановлено другу групу інвалідності також у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби. Позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача 2 про вирішення питання про виплату різниці розміру одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі зміною третьої групи інвалідності на другу групу. Однак, Міністерство внутрішніх справ України повернуло документи без затвердження призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Позивач вважає дії відповідача, вчинені у формі надання відповіді про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги помилковими та стверджує, що ним невірно застосовано норми закону.

На заперечення проти позову МВС України було надіслано до суду письмові заперечення. У своїх запереченнях відповідач зазначив, що оскільки причиною встановлення позивачу ІІ групи інвалідності зазначено захворювання, пов'язане з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, а Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року виплата одноразової грошової допомоги за вказаним формулюванням не передбачена, тому матеріали ОСОБА_1, у зв'язку із відсутністю підстав для нарахування і виплати йому допомоги були повернуті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях та просила суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Відповідачі 1, 3 явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили із невідомих суду причин.

Судом, із врахуванням положень ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України було ухвалено здійснювати розгляд справи у відсутності представників відповідачів 1 та 3.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з довідки Львівського державного університету внутрішніх справ від 18.01.2013 року №10/12, викладач майор міліції ОСОБА_1, згідно телефонограми Управління учбових закладів і наукових установ МВС СРСР наказом ЛССШМ МВС СРСР від 21.11.1988 року № 257 був відряджений до Республіки Закавказзя для виконання завдання МВС СРСР по охороні громадського порядку. Відповідно до наказу ЛССШМ МВС СРСР від 22.02.1988 року №27, викладач майор міліції ОСОБА_1 повернувся з відрядження.

Згодом, наказом ЛССШМ МВС СРСР від 26.06.1989 року №123 офіцера повторно було відряджено до Республіки Закавказзя для виконання завдання МВС СРСР по охороні громадського порядку. Відповідно до наказу ЛССШМ МВС СРСР від 01.08.1989 року №58 о/с, викладач майор міліції ОСОБА_1 повернувся з відрядження.

У той же час, за добросовісне виконання службового обов'язку в екстремальних умовах по виконанню спеціального завдання по охороні громадського порядку майорові міліції ОСОБА_1 було оголошено Подяку і був нагороджений почесною грамотою. Загалом, як стверджується матеріалами справи, перебуваючи в службовому відрядженні по охороні громадського порядку, позивач брав безпосередню участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Судом також встановлено, що 06.01.2000 року наказом ректора Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України №1 о/с «По особовому складу», полковника міліції ОСОБА_1, помічника ректора з питань будівництва було звільнено з ОВС у відставку за п.65 п.п.«а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 /за віком/, з 06.01.2000 року.

Вислуга років позивача на день його звільнення становила: 28 років 05 місяців 29 днів - в календарному обчисленні; 28 років 07 місяців 06 днів - у пільговому обчисленні.

Після звільнення зі служби, за направленням заступника начальника ВРОС ЛІВС, позивач пройшов обстеження військово-лікарській комісії УМВС України у Львівській області, що засвідчено свідоцтвом про хворобу №223 від 14.06.2000 року.

При цьому, Львівською обласною МСЕК 14.09.2000 року була встановлена ІІІ група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ зі ступенем втрати професійної працездатності - 60 %.

Після повторного звернення до Львівської обласної МСЕК 13.09.2012 року, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №11510, позивачу була підтверджена ІІІ група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби.

Постановою ВЛК ГУ МВС України у Львівській області №9 від 19.07.2012 року зазначено «Захворювання, …, ТАК, пов'язані з участю у бойових діях при виконанні обов'язків військової служби. Захворювання, …, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Постанови ВЛК УМВС України у Львівській області в свідоцтві про хворобу від 14.06.2000 року №223 по діагнозах захворювань ОСОБА_1 відмінити».

07.12.2012 року Львівською обласною дирекцією НАСК «Оранта» було видано довідку позивачу №5-01/1567 про те, що йому 28.05.2001 року за платіжним дорученням №610 була проведена виплата страхової суми у розмір 2 760, 00 за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців та на підставі встановлених МСЕК 60% втрати працездатності.

За захистом свого права на отримання одноразової грошової допомоги позивач звертався до суду.

Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року, у справі №813/6293/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій було задоволено частково, а саме: -визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у проведенні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; -зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та надіслати таке Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, для проведення виплати; -зобов'язано Головне управління МВС України у Львівській області здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1; -у задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Відповідно до ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року у справі №813/6293/13-а ОСОБА_1 було проведено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 69 411,00 грн., що підтверджується листом ГУМВС України у Львівській області від 08.12.2016 року №0п-73/05/66-2016 та не заперечується позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Загалом, судом у постанові досліджувалось питання щодо наявності законних підстав для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у тому числі зазначення в акті огляду МСЕК від 13.09.2012 року в графі «причина інвалідності» того, що ІІІ група інвалідності позивачу встановлена за захворюванням, пов'язаним з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, а не захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, як вказано у копії довідки МСЕК про результати втрати професійної працездатності у відсотках від 14.09.2000 року серії 2-18 МАД №021817. У своїй постанові суд прийшов до висновку, що причиною інвалідності, якою згідно довідки до акта огляду МСЕК від 13.09.2012 року №115510 визнано захворювання позивача, пов'язане з участю у бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, слід розуміти також як і участь позивача в охороні громадського порядку, оскільки визначені факти нерозривно пов'язані між собою, тобто мала місце передбачена постановою КМ України від 12.05.2007 року №707 року підстава, яка дає право позивачу на виплату одноразової грошової допомоги.

За результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, згідно довідки серії 12 ААА №002000, на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 14.06.2000 року №664, позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 75% із врахуванням 60%, встановлених 14.09.2000 року.

У подальшому, згідно довідки Львівської обласної МСЕК №898856 від 06.04.2016 року, виданої за результатами повторного огляду позивача, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби - безтерміново.

У зв'язку із цим, позивач звернувся до ГУ Національної поліції України (сектор з питань пенсійного забезпечення) із відповідними матеріалами й заявою, в якій просив призначити йому одноразову грошову допомогу із врахуванням встановлення йому вищої групи інвалідності, згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Вищезгадані документи позивачем були надіслані до МВС України (Департамент фінансово-облікової політики).

Однак, листом за №15/2-3074 від 12.08.2016 року МВС України позивачу було відмовлено в отриманні одноразової грошової допомоги на підставі п.3 Порядку №850.

Тож, позивач, не погоджуючись з діями відповідача - МВС України - звернувся до суду з означеним адміністративним позовом.

В силу ч.1 ст.22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно статті 23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12.05.2007 року затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (надалі по тексту - Порядок №707).

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №707, позивачу було проведено виплату одноразової грошової допомоги за ІІІ групу інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в ОВС.

Частиною 1 Порядку №707 вказано, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми (абз.2).

Згідно ст.23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21.10.2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (набрав чинності 31.10.2015 року).

Відповідно до п.п.2 п.2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 п.3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 4 Порядку №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, судом встановлено, що Львівською обласною МСЕК було проведено повторний огляд позивача та встановлено ІІ групу інвалідності в період понад два роки від первинного огляду.

Проте, суд звертає увагу на те, що Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.

Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Аналогічного висновку дійшов ВАС України в ухвалі від 04.03.2016 року у справі К/800/4858/16.

Тож, суд вважає, що з 06.04.2016 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає, що така відмова відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п.14 Порядку №850 від 21.10.2015 року, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

-учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

-учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

-навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

-подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Такі підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Жодна із таких підстав не може бути причиною у відмові позивачу в нарахуванні та отриманні одноразової грошової допомоги, оскільки відповідачами та їх представниками не надані відповідні докази.

Відповідачі внаслідок помилкового трактування змісту положень Порядку №850 від 21.10.2015 року порушили право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Так, п.3 Порядку №850 від 21.10.2015 року встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги:

-загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків;

-установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обовязків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ;

-часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків.

Суд зауважує, що зазначені підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них.

При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з установленням працівникові міліції інвалідності не обмежено у часі, вирішальним є лише наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.

Судом з'ясовано, що первинна інвалідність (ІІІ групи) позивача настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, є пов'язаною з виконанням службових обов'язків з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, при цьому дана обставина перевірена й встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі №813/6293/13-а, а тому доказуванню не підлягає; інвалідність позивача ІІ групи (встановлена 06.04.2016 року) є наслідком первинної інвалідності, де причина її встановлення та ж сама. Тобто, відбулось встановлення позивачу вищої групи інвалідності (погіршення стану здоров'я).

Таким чином, при первинному установленні працівникові міліції інвалідності, зв'язок якої зі службою в органах внутрішніх справ встановлений компетентним органом, такий працівник має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 від 21.10.2015 року не залежно від того, чи була встановлена часткова втрата працездатності такого працівника міліції без установлення йому інвалідності у попередніх періодах.

Окрім цього, слід зазначити, що той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ продовжує працювати у Львівському державному університеті внутрішніх справ не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку №850.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача -МВС України, вчинені у вигляді письмової відмови, оформленої листом №15/2-3074 від 12.08.2016 року у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з втратою працездатності є протиправними.

Зокрема, п.7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно п.8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;

витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз зазначених норм Порядку дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.

За таких обставин та з метою належного захисту порушених прав позивача і їх відновлення, слід зобов'язати Львівський державний університет внутрішніх справ повторно скерувати Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, а останнього, у свою чергу, зобов'язати надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку №850.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.71, ст.86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Водночас, при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Отже, суд приходить до переконання, що викладені доводи відповідача - МВС України у письмових запереченнях є надуманими, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи у свою користь, довільне і неправильне трактування наведених вимог законодавства.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідач - МВС України діяв не у спосіб та не в порядку, що визначені чинним законодавством, в свою чергу, ним не доведено протилежного, тому його дії, вчинені у формі відмови щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу є протиправними.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивача звільнено від сплати судового збору й ним не понесено судових витрат у цій справі, питання про стягнення їх з відповідачів не вирішується.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 128,143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії щодо відмови Міністерства внутрішніх справ України, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №15/2-3074 від 12.08.2016 року, призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

Зобов'язати Львівський державний університет внутрішніх справ повторно скерувати до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністів України від 21.10.2015 року №850.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 06.04.2016 року, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Сасевич О.М.

Суддя Гулик А.Г.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови виготовлений 16 січня 2017 року.