Постанова № 64095405, 22.12.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року о/об 12 год. 41 хв.Справа № 808/3576/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прасова О.О., суддів Батрак І.В., Татаринова Д.В., при секретарі Гудименко Я.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника Відповідачів-1,2 ОСОБА_2, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до 1.Державної фіскальної служби України, 2.Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (надалі позивач або ОСОБА_3О.) до Державної фіскальної служби України (надалі Відповідач-1 або ДФС України), Запорізької митниці ДФС (надалі Відповідач-2), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.97), просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України від 26.10.2016 №3497-о «Про припинення державної служби»; 2) поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС; 3) стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 17260 грн. 18 коп.

У позові (а.с.4-7), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.97), зазначено, що за період 2016 рік позивач був відсутній внаслідок тимчасової непрацездатності рівно 150 днів, у той час як ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу» передбачає можливість звільнення державного службовця через незявлення на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Зі змісту оскаржуваного наказу виходить, що розраховуючи дні незявлення позивача на державній службі Відповідач-1 враховував не лише дні, коли позивач був відсутній на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності, а і неробочі дні, які не припадали на дні тимчасової непрацездатності, в які позивач був відсутній на роботі (зокрема 28, 29 травня 2016 року; 11, 12 червня 2016 року; 16, 17 липня 2016 року). Проте, висновок Відповідача-1, що позивач мав виходити з лікарняного на роботу у вихідні дні суперечить положенням чинного законодавства. Позивач не міг виходити на роботу у вихідні дні (суботу та неділю) без окремого наказу його керівника (голови ДФС України) та дозволу виборного органу первинної профспілкової організації. Жодного наказу Голови ДФС України про залучення позивача до роботи у вихідні дні 28, 29 травня 2016 року, 11, 12 червня 2016 року, 16,17 липня 2016 року та відповідного дозволу виборного органу первинної профспілкової організації не було, з відповідними наказами позивача не ознайомлювали.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представником Відповідачів-1,2 подані до суду письмові заперечення (а.с.76-78, 91-93), в яких зазначено, що 26.10.2016 Наказом ДФС України №3497-о «Про припинення державної служби» було припинено державну службу позивача на посаді начальника Запорізької митниці ДФС у звязку з незявленням його на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу». Звільнення позивача відбулось відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник Відповідачів-1,2 у судовому засіданні заперечував проти можливості задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника Відповідачів-1,2, дослідивши матеріали справи, суд зясував наступне.

На сторінках 34-37 Трудової книжки АР №127048, яка належить ОСОБА_3, під записом: №27 від 29.10.2015 зазначено, що позивач звільнений на підставі п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення (підстава: Наказ ДФС від 29.10.2015 №109-дс); №28 від 13.05.2016 зазначено, що запис за №27 недійсний (підстава: Наказ ДФС від 13.05.2016 №1938-О); №29 від 26.10.2016 зазначено, що позивачу припинено державну службу у звязку з незявленням на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу» (підстава: Наказ ДФС від 26.10.2016 №3497-о) (а.с.11-14).

У Наказі ДФС України від 26.10.2016 №3497-о «Про припинення державної служби» зазначено наступне: «… НАКАЗУЮ: 1.Припинити державну службу 26 жовтня 2016 року ОСОБА_3, начальнику Запорізької митниці ДФС, у звязку з незявленням його на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу». Провести розрахунок з ОСОБА_3 згідно з діючим законодавством. Підстава: листки непрацездатності серії АГШ №№ 534497, 534571, 409481, 409531, 535059, 535326, 409716, 343422, 410151, 410160, серії АГЕ №№ 383649, 383659, серії АГЗ №373131. Голова (підпис, печатка) ОСОБА_4 ...» (а.с.16).

Відповідно до Листків непрацездатності позивач був звільнений від роботи: АГШ №534497 з 18.05.2016 по 27.05.2016 включно (10 днів); АГШ №534571 з 30.05.2016 по 10.06.2016 включно (12 днів); АГШ №409481 з 13.06.2016 по 30.06.2016 включно (18 днів); АГШ №409531 з 01.07.2016 по 15.07.2016 включно (15 днів); №535059 з 18.07.2016 по 31.07.2016 включно (14 днів); АГШ №535326 01.08.2016 по 16.08.2016 включно (16 днів); АГШ №409716 з 22.08.2016 по 02.09.2016 включно (12 днів); АГЕ №383649 з 03.09.2016 по 05.09.2016 включно (з дні); АГШ №343422 з 06.09.2016 по 03.10.2016 включно (28 днів); АГЗ №373131 з 04.10.2016 по 06.10.2016 включно (3 дні); АГЕ №383659 з 07.10.2016 по 09.10.2016 включно (3 дні); АГШ №410151 з 10.10.2016 по 21.10.2016 включно (12 днів); №АГШ №410160 з 22.10.2016 по 25.10.2016 включно (4 дні) (а.с.17-29).

Загальна сума днів звільнення позивача від роботи у звязку з захворюванням складає 150 днів.

Протилежного Відповідачі-1,2 не довели.

Згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення може бути нез'явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

Таким чином, позивач у 2016 році не зявився на службу внаслідок тимчасової непрацездатності рівно 150 днів, тоді як ч.2 ст.87 Закону України «Про державну службу» передбачає можливість звільнення державного службовця за ініціативою субєкта призначення через незявлення державного службовця на службу саме більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

З урахуванням зазначеного, Наказ ДФС України від 26.10.2016 №3497-о «Про припинення державної служби» є протиправним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_3 поновленню на посаді начальника Запорізької митниці ДФС.

У ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України зазначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Згідно з п.5 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого 08.02.1995 Постановою Кабінету Міністрів України №100 (надалі «Порядок обчислення середньої заробітної плати»), нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як зазначно в абз.1 п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У Довідці про середню заробітну плату ОСОБА_3, надану Запорізькою митницею ДФС за вих.№08-70-05-27/1169 від 21.12.2016, зазначено наступне: середньоденний заробіток позивача 420 грн. 98 коп.; середньомісячна сума 9261 грн. 56 коп. (а.с.98).

Таким чином, сума коштів, що підлягає стягненню з Відповідача-2 на користь позивача як середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.10.2016 по 22.12.2016 складає 17260 грн. 18 коп. (17260 грн. 18 коп. = 420 грн. 98 коп. х 41 робочий день вимушеного прогулу).

Протилежного Відповідачі-1,2 не довели.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як передбачено п.2, п.3 ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч.2 ст.257 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163, 256, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2016 року №3497-о «Про припинення державної служби».

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС.

Стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 17260 грн. 18 коп.

В частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Запорізької митниці ДФС та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 9261 грн. 56 коп. звернути постанову до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.12.2016.

Головуючий суддя О.О. Прасов

Суддя І.В. Батрак

Суддя Д.В. Татаринов