Постанова № 64095082, 11.01.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 803/1791/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представників позивача Бурди Д.П.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортагротех» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпортагротех» (далі - ТзОВ «Імпортагротех», позивач) звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2016 року №0018701201, №0018721201 та №0018731201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом перевірки від 16.11.2016 року №5391/12.1/39775185 встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, а саме: порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 28.11.2016 року №0018731201, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 10% (93 553,96 грн.) від суми податку на додану вартість, №0018721201, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 20% (16 848,79 грн.) від суми податку на додану вартість, №0018701201, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 30% (85 000 грн.) від суми податку на додану вартість. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, оскільки камеральна перевірка по податкових накладних за листопад 2015 року - серпень 2016 року проведена 16 листопада 2016 року, а граничний термін проведення перевірки за даними податковими накладними закінчився на наступний місяць після їх реєстрації. Крім того, відповідно до пункту 3 Перехідних положень Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено заборону на проведення органами ДФС України будь-яких перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік, тому невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на викладене, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2016 року №0018701201, №0018721201 та №0018731201.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача, в наданих суду письмових запереченнях від 21.12.2016 року позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що камеральна перевірка, проводиться і з інших питань, предметом якої не є податкова декларація. Оскільки в даному випадку проведено камеральну перевірку з питань порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, тому для такого предмету камеральної перевірки термін її проведення не обмежується тридцятьма календарними днями від граничного строку подання такої декларації, так як до таких правовідносин може бути застосовано пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України. Разом з тим, вказує на те, що пункт 120.-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла з 29.07.2015 року до 31.12.2015 року) передбачав, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році) від 24.12.2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, були внесені зміни до статті 120-1 Податкового кодексу України, якими виключено пункт 120-1.3 статті 120.1 цього кодексу. Таким чином, контролюючий орган з 01.01.2016 року мав право притягувати платників податків до відповідальності на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, складених з 01.10.2015 року, без врахування застережень, які були передбачені пунктом 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України. Крім того, вказала, що контролюючий орган мав право на проведення перевірки, оскільки позивачем здійснюється імпорт с/г техніки та при ввезенні сплачується акцизний податок, що дає право на проведення перевірок. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 16.11.2016 року Луцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТзОВ «Імпортагротех», за результатами якої складено акт від 16.11.2016 року №5391/12.1/39775185.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в частині недотримання граничних термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Актом перевірки встановлено порушення ТзОВ «Імпортагротех» термінів реєстрації податкових накладних за жовтень 2015 року на суму ПДВ 283 333,33 грн., за листопад 2015 року на суму ПДВ 83 333,33 грн., за лютий 2016 року на суму ПДВ 910,62 грн., за березень 2016 року на суму ПДВ 614596,67 грн., за травень 2016 року на суму ПДВ 49 805,61 грн., за червень 2016 року на суму ПДВ 263 620,44 грн., за серпень 2016 року на суму ПДВ 7 516,67 грн. до 52 календарних днів.

Луцькою ОДПІ на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 28.11.2016 року №0018731201, яким до позивача застосовані штрафні санкції згідно з статтею 120-1 ПК України в розмірі 10% (93 553,96 грн.) від суми податку на додану вартість, №0018721201, яким до позивача застосовані штрафні санкції згідно з статтею 120-1 ПК України в розмірі 20% (16 848,79 грн.) від суми податку на додану вартість, №0018701201, яким до позивача застосовані штрафні санкції згідно з статтею 120-1 ПК України в розмірі 30% (85 000 грн.) від суми податку на додану вартість.

Розрахунок суми штрафу та кількість днів порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені в акті перевірки від 16.11.2016 року №5391/12.1/39775185та в розрахунках, що є Додатками до податкових повідомлень-рішень від 28.11.2016 року №0018701201, №0018721201 та №0018731201.

Судом встановлено, що податкова накладна від 06.10.2015 року №36 зареєстрована 27.11.2015 року з кількістю днів затримки 52, податкова накладна від 19.11.2015 року №62 зареєстрована 25.12.2015 року з кількістю днів затримки 36, податкова накладна від 09.02.2016 року №67 зареєстрована 14.03.2016 року з кількістю днів затримки 34, податкова накладна від 01.03.2016 року №60 зареєстрована 18.03.2016 року з кількістю днів затримки 17, податкова накладна від 05.05.2016 року №139 зареєстрована 23.05.2016 року з кількістю днів затримки 18, податкова накладна від 05.05.2016 року №141 зареєстрована 23.05.2016 року з кількістю днів затримки 18, податкова накладна від 04.05.2016 року №136 зареєстрована 23.05.2016 року з кількістю днів затримки 19, податкова накладна від 05.05.2016 року №140 зареєстрована 23.05.2016 року з кількістю днів затримки 18, податкова накладна від 03.06.2016 року №196 зареєстрована 21.06.2016 року з кількістю днів затримки 18, податкова накладна від 14.06.2016 року №211 зареєстрована 01.07.2016 року з кількістю днів затримки 17, податкова накладна від 07.06.2016 року №198 зареєстрована 01.07.2016 року з кількістю днів затримки 24, податкова накладна від 12.08.2016 року №362 зареєстрована 29.08.2016 року з кількістю днів затримки 17.

Відповідно до розрахунку, штраф до 15 календарних днів затримки реєстрації податкових накладних по сумі ПДВ 935 539,39 грн. в розмірі 10 відсотків становить 93 553,96 грн.; до 30 календарних днів затримки реєстрації податкових накладних по сумі ПДВ 84 243,95 грн. в розмірі 20 відсотків становить 16 848,79 грн.; до 60 календарних днів затримки реєстрації податкових накладних по сумі ПДВ 283 333,33 грн. в розмірі 30 відсотків становить 85 000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до п. 14.1.60 Податкового Кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2016 року) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 120 1.3 статті 120-1 ПК України).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 375, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року № 909-VIII (який набрав чинності з 01.01.2016 року) пункт 120-1.3 статті 120-1 ПК України, а разом із ним вимога про обов'язкове застосування контролюючим органом порядку застосування штрафних санкцій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику виключено.

Відтак, як наслідок, органи Державної фіскальної служби України, починаючи з 01.01.2016 року мають повноваження застосовувати штрафні санкції, що передбачені статтею 120-1 ПК України не регулюючись порядком, затвердженим Міністерством фінансів України.

Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України рішенням у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначив, що у статті 58 Конституції України закріплено один із загальновизнаних принципів права - принцип негайної дії норми права у часі, тобто вона є нормою-принципом. Обсяг дії норми-принципу порівняно із звичайною нормою набагато ширший, оскільки вона не регулює конкретні суспільні відносини, а встановлює загальне, основоположне правило для всіх чи певного кола правовідносин. Частина перша статті 58 Конституції України встановлює принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який має застосовуватися щодо будь-яких законів чи інших нормативно-правових актів. Дія зазначеного принципу обмежена лише випадками, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Інших обмежень стаття 58 Конституції України не передбачає.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.08.2015 року № К/800/43382/14 зазначає, що даний конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.

На думку суду, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів є загальним принципом права. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тому суд не погоджується з думкою відповідача, викладеною у запереченні, щодо правомірності притягнення платників податків до відповідальності на підставі ст. 120-1 ПК до набрання чинності внесених змін до даної статті ПК України.

Таким чином, на момент порушення позивачем терміну реєстрації податкових накладних у період з жовтня по грудень 2015 року повинна застосовуватися стаття 120-1 ПК України в редакції, чинній на момент вчинення такого порушення.

Отже, контролюючий орган міг застосувати штрафні санкції передбачені статтею 120-1 ПК України (до 01.01.2016 року) лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Станом на момент вчинення порушення позивачем (листопад-грудень 2015 року), порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосувалися б штрафні санкції, визначені статтею 120-1 ПК України не існувало.

При цьому суд зазначає, що відсутність правового механізму притягнення до відповідальності за правопорушення розцінюється як невизнання законом правопорушення як такого.

Зворотною дією в часі статті 120-1 ПК України є не саме лиш визнання факту порушення терміну реєстрації податкових накладних правопорушенням, а застосування для притягнення до відповідальності за це порушення положення статті 120-1 ПК України у редакції 2016 року до подій, що мали місце в 2015 році, тобто у зворотному порядку в часі.

Проаналізувавши вищевикладене, суд зазначає, що оскільки позивач прострочив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у жовтні-грудні 2015 року, тому не може бути притягнутий до відповідальності за статтею 120-1 ПК України в 2016 році.

На думку суду, відповідач не довів правомірності податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2016 року №0018701201 в частині застосування штрафних санкцій на суму 85 000 грн. та №0018721201 в частині застосування штрафних санкцій на суму 16 666,67 грн. за період жовтень-грудень 2015 року згідно з розрахунком штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо застосування штрафу в розмірі 10 відсотків за затримку реєстрації податкових накладних за березень, травень, червень, серпень 2016 року від 1 до 15 календарних днів у сумі 93 553,96 грн. та застосування штрафу в розмірі 20 відсотків за затримку реєстрації податкової накладної за лютий 2016 року від 16 до 30 календарних днів у сумі 182,12 грн., то вони відповідачем застосовані правомірно, згідно з вимогами статті 120-1 ПК України, оскільки з 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII, яким були внесені зміни до статті 120-1 ПК України та визначено механізм притягнення платників податків до відповідальності за такі порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 року в справі №876/8390/16.

Крім того суд не бере до уваги посилання позивача, як підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на п. 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким встановлено заборону на проведення органами ДФС України будь-яких перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік. В даному п. 3 Закону вказано, що обмеження не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, а як встановлено в судовому засіданні та підтверджено поясненнями представників сторін позивач в межах здійснення своєї господарської діяльності здійснює імпорт с/г техніки та при ввезенні сплачує акцизний податок, що в даному випадку дає право контролюючому органу на проведення перевірок.

Також представник позивача в заяві про доповнення підстав адміністративного позову вказує, що Луцькою ОДПІ вже проводилась камеральна перевірка та позивачу надсилався акт №3387/12.1/39775185 від 26.07.2016 року в якому зазначались аналогічні порушення проте жодних податкових повідомлень-рішень Луцькою ОДПІ не виносились, проте дане посилання представника позивача є безпідставним, оскільки з листа Луцької ОДПІ, який направлявся директору ТзОВ «Імпортагротех» за вих. №155/10/03-18-12-01 від 10.09.2016 року вбачається, що позивач повідомлявся, що у зв'язку із помилкою при формуванні акта №3387/12.1/39775185 від 26.07.2016 року даний акт вважається відкликаним.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ №0018721201 в частині застосування до ТзОВ «Імпортагротех» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16 666,67 грн. та №0018701201 в частині застосування до ТзОВ «Імпортагротех» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85 000 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до квитанції №0.0.665901125.1 від 08.12.2016 року ТзОВ «Імпортагротех» при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 931,04 грн.

Таким чином, враховуючи те, що судом визнаються протиправними та скасовуються податкові повідомлення-рішення №0018721201 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16 666,67 грн. та №0018701201 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85 000 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 524,14 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 28 листопада 2016 року №0018721201 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортагротех» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16 666,67 грн. (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок), №0018701201 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортагротех» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85 000 грн. (вісімдесят п'ять тисяч гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортагротех» за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1 524,14 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири гривні 14 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 січня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич