Постанова № 64095077, 13.01.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 січня 2017 р. Справа № 802/2307/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника позивача: Онисько М.М.

представника відповідача: Мельник А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор"

до: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" (ТОВ "Жмеринський елеватор", товариство, позивач) з адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Жмеринська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009441201 від 14.12.2016 р.

На обґрунтування позову зазначено, що ТОВ "Жмеринський елеватор" отримано податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в сумі 15 092,74 грн.

Позивач не погоджується із нарахуванням податкового зобов'язання, вважаючи, що ним не допущено дане порушення. Зокрема наголошує, що податкова накладна №5 від 11.10.2016р. була зареєстрована помилково, оскільки ТОВ "Жмеринський елеватор" не здійснював жодних операцій по постачанню товарів/послуг ТОВ «Курланд». А відтак, враховуючи відсутність об'єкта оподаткування податку на додану вартість у податкового органу були відсутні підстави для притягнення товариства до відповідальності за п. 120.1 ст. 201 ПК України. Відповідно, оскаржуване податкове-повідомлення - рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, з підстав зазначених в письмових запереченнях. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що за результатами перевірки встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних позивачем, за що застосовано штраф. Стосовно доводів позивача щодо помилковості реєстрації податкової накладної №5 вказала, що за відсутності факту здійснення операції з постачання або оплати товарів/послуг податкова накладна вважається безпідставною, а не помилковою та коригування такої не здійснюється. За таких обставин вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, а доводи позивача безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

29.11.2016р. посадовою особою Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку ТОВ "Жмеринський елеватор" щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки складено акт від 29.11.2016 р. №935/12/38328468 у якому, зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно зареєстровано наступні податкові накладні:

- №2 від 22.06.2016р. (кількість пропущених днів реєстрації ПН в ЄРПН - 2 дні);

- №22 від 26.07.2016р.( кількість пропущених днів реєстрації ПН в ЄРПН - 9 дні);

- №5 від 11.10.2016р. (кількість пропущених днів реєстрації ПН в ЄРПН - 2 дні);

На підставі висновку даного акту Жмеринською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0009441201 від 14.12.2016 р., яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних в сумі 15 092,74 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В розумінні пункту 14.1.60 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (аб.11 п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з підпунктом "б" пункту 201.1 статті 201 ПК України, дата виписування податкової накладної належить до обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, у разі порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Згідно абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України) .

Із аналізу процитованих вище норм випливає, що штрафні (фінансові) санкції згідно п. 1201.1 ст.120 ПК України можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов'язаний згідно із вимогами Податкового кодексу України скласти та зареєструвати податкову накладну, - у зв'язку із постачанням товарів/послуг або надходження коштів від покупця як авансу.

Так оцінюючи позицію позивача відносно помилкової реєстрації та складання податкової накладної №5 від 11.10.2016р. , суд зазначає про наступне.

11.10.2016р. ТОВ "Жмеринський елеватор" сформовано податкову накладну №5 на суму 901 092, 97 грн. за надання послуг по очистці та сушці (соняшника для виробництва олеїнової кислоти) ТОВ «Курланд».

При цьому позивач зазначає, що жодної господарського операції із постачання послуг ТОВ «Курдланд», він не здійснював та не мав такого наміру, а кошти в сумі 901092, 97 грн. є поворотною фінансової допомогою.

Судом встановлено, між ТОВ "Жмеринський елеватор" та ТОВ «Курланд» укладено договір поворотної фінансової допомоги №728/10-16 ФД від 07.10.2016р., на виконання якого на рахунок першого перераховано кошти в сумі 901 092,97 грн. згідно платіжного доручення №2590 від 11.10.2016р., в призначенні платежу якого зазначено «Оплата за послуги елеватора зг.рах.№83 від 30.09.2016р. в тому числі ПДВ 150182,17».

Однак, в своєму листі ТОВ «Курланд» від 11.10.2016р. вих. №79/1, зазначає, що ним допущено помилку у платіжному дорученні №2590 та просить вважати правильним призначення платежу «Надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №728/10-16 ФД від 07.10.2016р. без ПДВ».

Надаючи правову оцінку зміні призначення платежу шляхом направлення листа, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. №2346-III (далі - Закон № 2346-III), форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 (далі - Інструкція № 22), реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Це положення відповідає пункту 33.2 статті 33 Закону № 2346-III, яким визначено, що Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

У своєму листі від 26.09.2005 р. № 25-113/1506-9580 «Про виправлення у розрахунковому документі» Національний Банк України зокрема відзначив, що відповідно до пункту 32.3 Закону № 2346-III банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється переказ, згідно з пунктом 33.2 цього Закону, несе платник.

Також, Національний Банк України у іншому своєму листі від 09.06.2011 р. № 25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу» зазначив, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів без участі банку.

А тому, обмін листами сторонами переказу після списання коштів з рахунку платника є, на переконання суду, обґрунтованим кроком у вирішенні питання щодо уточнення призначення платежу, не змінюючи його суті.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.02.2008 р. (справа № К-17275/06).

Крім того, як видно із платіжного доручення №760 від 23.11.2016р. кошти в сумі 901 092, 99 грн. повернуті позивачем ТОВ «Курланд».

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що вищевказані докази та наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що кошти в сумі 901092, 99 грн., отримані позивачем від ТОВ «Курланд» саме як поворотна фінансова допомога згідно договору №728/10-16 ФД від 07.10.2016р.

Суд звертає увагу, що жодних доказів про те, чи реально здійснювались господарські операції по очистці та сушці (соняшника для виробництва олеїнової кислоти) між позивачем та ТОВ «Курдланд», які були підставою для складання податкової накладної №5 від 11.10.2016 р., суду не надано.

При цьому, як видно із матеріалів справи позивачем здійснено коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №5 від 11.10.2016 року (складений і зареєстрований 23.11.2016 року), в якому зазначено про помилковість виписаної накладної та відсутність операцій по сушці та очистці (соняшника для виробництва олеїнової кислоти), а відтак, об'єкт оподаткування відсутній, що виключає обовязок платника формувати податкову накладну.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що у позивача 11.10.2016 року був відсутній обов'язок складати та реєструвати податкову накладну №5 від 11.10.2016 року на адресу ТОВ "Курланд", її помилкове виписування не тягне за собою жодних наслідків, які передбачені п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, а тому в цій частині застосовування штрафу в сумі 15018,22 грн. (150182,15 грн. сума ПДВ х 10% розмір штрафу), є безпідставним. Відповідно, податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, оцінюючи позовні вимоги в частині неправомірності застосування штрафу за несвоєчасно зареєстровані податкові накладні №2 від 22.06.2016р. та №22 від 26.07.2016р., суд зазначає, що представником позивача надано пояснення в судовому засіданні, що товариством дійсно зареєстровано такі із порушенням термінів визначених ПК України, а відтак штраф в сумі 74, 22 грн. застосовано за наявності на то правових підстав.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що податковим органом частково доведено факт допущення порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, та, відповідно, часткову правомірність прийнятого оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області № 0009441201 від 14.12.2016 р. в частині застосування штрафної санкції у розмірі 15 018,22 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ТОВ "Жмеринский елеватор" (вул.Чернишевського, 42,м.Жмеринка, Вінницька область,23100, код ЄДРПОУ 38328468) судовий збір у розмірі 1 371,11 (однієї тисячі триста сімдесят однієї гривні 11 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна