Постанова № 64095011, 11.01.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 803/1873/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тимейчука К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд із адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року за №160721-13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни в Податковий кодекс України (ПК України), зокрема і в статтю 267, яка регулює відносини з приводу нарахування і справляння транспортного податку з фізичних осіб. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII внесено зміни до статті 267 ПК України. Так, з 01.01.2016 року під оподаткування транспортним податком підпадають транспортні засоби, середньоринкова вартість яких становить 750 мінімальних заробітних плат (1 033 500 грн.). Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

ОСОБА_3. на праві власності належить автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150, 2013 року випуску, об'єм двигуна 2982 куб/см.

Позивач отримала податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року за №160721-13, яким їй визначено податкове зобов'язання за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб 18011001» у сумі 25 000 грн. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем визначено суму податкового зобов'язання за 2016 рік.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням вимог, встановлених підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, оскільки середньоринкова вартість належного їй автомобіля становить менше ніж 750 мінімальних заробітних плати станом, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року за №160721-13.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та в поданих до суду письмових запереченнях від 03.01.2017 року позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що відповідно до частини четвертої розділу II Прикінцеві положення Законом України від 24.12.2015 року №909-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Керуючись Законом України від 24.12.2015 року №909-VII Білинською сільською радою прийнято рішення №4/4 від 29.01.2016 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про встановлення транспортного податку на території Білинської сільської ради затвердженого рішенням сільської ради №42/8 від 30.01.2015 року».

Постановою Кабінетом Міністрів України №66 від 18.02.2016 затверджено Методику визначення вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатку 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Відповідно до пункту 13 Методики, Мінекономрозвитку розраховує середньо ринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Ковельською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області засобами електрокомунікаційного зв'язку через Інформаційну систему «Податковий блок» з ДФС України отримано перелік фізичних осіб платників транспортного податку на 2016 рік. До вказаного переліку платників транспортного податку на 2016 рік включено ОСОБА_3, яка згідно інформації ДФС України, отриманої з Мінекономрозвитку є власником автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150, 2013 року випуску, об'єм двигуна 2982 куб/см, номерний знак НОМЕР_1.

Враховуючи наведене вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року за №160721-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку за 2016 рік в розмірі 25 000 грн., прийняте у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що у власності фізичної особи ОСОБА_3 перебуває транспортний засіб марки TOYOTA, LAND CRUISER 150, об'єм двигуна - 2982 куб. см, рік випуску - 2013, р.н. НОМЕР_2.

Керуючись нормами Закону України від 24.12.2015 року №909-VII Білинською сільською радою прийнято рішення №4/4 від 29.01.2016 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про встановлення транспортного податку на території Білинської сільської ради затвердженого рішенням сільської ради №42/8 від 30.01.2015 року».

Вказаним рішенням Ковельською міською радою внесено зміни до Положення про встановлення транспортного податку, а саме: статтю 2.1 розділу 2 «Об'єкт оподаткування» викладено в такій редакції: « 2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті».

На підставі отриманої інформації, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України Ковельською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року за №160721-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 року за №160721-13 відповідачем визначено суму податкового зобов'язання за 2016 рік, що суперечить наступним нормам податкового законодавства.

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України транспортний податок входить до складу податку на майно. Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 статті 4 ПК України податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно із пунктами 8.1, 8.3 статті 8 цього Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Як визначено пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII внесено зміни до статті 267 ПК України.

Згідно із підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Отже, об'єктом оподаткування з 01.01.2016 є транспортні засоби, середньоринкова вартість яких становить 750 мінімальних заробітних плат (1 033 500,00 грн. ) незалежно від об'єму двигуна.

Як встановлено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VII встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, органи місцевого самоврядування, виконуючи рекомендацію вищезазначеного Закону та приймаючи відповідні рішення, зобов'язані дотримуватись інших обов'язкових приписів Податкового кодексу України, зокрема, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу, яким встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як визначено частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відтак, бюджетний період, в якому починає застосовуватись транспортний податок є 2017 рік.

Крім того, підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України визначено принцип стабільності, вимоги якого передбачають зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66 затверджено «Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», яка набрала чинності 19.02.2016 року.

Згідно із пунктом 13 «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 14 даної Методики передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема розрахунку вартості транспортного засобу марки TOYOTA, LAND CRUISER 150, 2,8 внутрішнього згорання, дизель, АТ, рік випуску - 2013, пробіг 88 062 км, який належить позивачу на праві власності, середньоринкова вартість становить 697 132,66 грн., що є менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного року).

Крім того, як слідує з інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, вартість автомобіля TOYOTA, LAND CRUISER 150, 2,8 внутрішнього згорання, дизель, АТ, рік випуску - 2013, з пробігом 0 км становить 770 371,88 грн., тобто менше ніж 750 мінімальних заробітних плат станом на 01 січня 2016 року (1 378,00 грн х 750 = 1 033 500,00 грн).

Відповідач не надав суду доказів того, що автомобіль позивача має середньоринкову вартість більшу ніж 1 033 500 грн.

Крім того, норми щодо визначення податкового зобов'язання стосовно транспортного податку у розмірі 25 000 грн. за легкові автомобілі, які закріплені в статті 267 ПК України з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 і підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, не можуть застосовуватись раніше початку нового бюджетного періоду, тобто - з 01 січня 2017 року.

Судом при вирішенні справи також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Так, у пункті 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 30.06.2016 року за №160721-13.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської ОДПІ на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 551,21 грн., сплачений відповідно до квитанції №0.0.674449392.1 від 21.12.2016 року.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 30 червня 2016 року за №160721-13.

Присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 551,21 грн. (п`ятсот п'ятдесят одна гривня) 21 копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 січня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич