Рішення № 64094527, 12.01.2017, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1528/16-ц

Провадження №2/713/20/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., відповідача ОСОБА_1, представників сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вижницька державна нотаріальна контора Чернівецької області, про зміну черговості та одержання права на спадкування, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, про зміну черговості та одержання права на спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вижницька державна нотаріальна контора Чернівецької області.

У позові вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її чоловік - ОСОБА_5, з яким перебувала у незареєстрованому шлюбі з 01.02.2005 року по день його смерті.

Перед своєю смертю ОСОБА_5 склав заповіт від 18.02.2015 року, згідно якого все майно заповів їй та сину ОСОБА_1 по 1/2 частині кожному. Спадкове майно складається із садиби, яка належала на праві особистої приватної власності спадкодавцю.

У травні 2015 року звернулася із заявою до Вижницької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, проте їй було відмовлено у зв'язку з тим, що даний заповіт є недійсним, оскільки після нього зареєстровано новий заповіт від 10.03.2015 року на користь лише сина спадкодавця - ОСОБА_1, та заведено спадкову справу №96/2015 року.

Про укладання нового заповіту від 10.03.2015 року, який відрізнявся від попереднього від 18.02.2015 року, вона нічого не знала, засумнівалася в його достовірності та звернулася до суду із позовом про визнання його недійсним. Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.11.2015 року у справі №713/1003/15-ц та рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 01.07.2016 року №22ц-62/16 заповіт від 10.03.2015 року визнано недійсним, оскільки підпис в ньому вчинено не спадкодавцем, а іншою особою з унаслідуванням підпису.

За її повторним зверненням від 26.07.2016 року на оформлення спадщини за заповітом від 18.02.2015 року по спадковій справі №96/2015 р. Вижницька державна нотаріальна контора своїм листом від 27.07.2016 року №938/02-14 повідомила, що спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, буде здійснюватися за законом, оскільки обидва заповіти від 18.02.2015 року та від 10.03.2015 року згідно п.п.3-4 ст.1254 ЦК України є недійсними.

Право на спадкування за законом у першій черзі має син її покійного цивільного чоловіка - ОСОБА_1, а в четвертій черзі - вона, як цивільна дружина спадкодавця.

Стверджувала, що з ОСОБА_5 проживала однією сім'єю в його будинку в АДРЕСА_1 з 01.02.2005 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4. Вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. За цей період встановили водяну колонку на подвір'ї, металевий паркан та ворота з хвірткою, провели ремонт у літній кухні (замінили 2 дверей та вікно), здійснили ремонт опалення (замінили котел, конвектор газовий) придбали нові меблі (3 холодильники, кухонний набір, 4 дивани, 4 м'які крісла, 12 килимів, кухонний стіл, прихожу), зробили у дворі колодязь, оплатили три кредити. Обробляли город 0,25 га. Самостійно здійснила грошові затрати на поховання та поминальні обіди, а син покійного - ОСОБА_1 нічого на поховання батька не дав.

На час відкриття спадщини її цивільному чоловіку виповнилося 75 років. За останні два роки до своєї смерті він важко хворів, не міг самостійно піклуватися про себе і потребував від неї постійної допомоги. Його рідний син ОСОБА_1 проживав зі своєю сім'єю окремо в АДРЕСА_2 і не доглядав свого батька ОСОБА_5 навіть перед його смертю.

Зазначала, що на знак подяки за її відданість і турботу до нього, її покійний чоловік ОСОБА_5 перед своєю смертю власноручно написав договір дарування від 03.02.2015 року за участю трьох свідків та склав заповіт від 18.02.2015 року, за яким заповів їй половину всього його майна.

Вона опікувалася, доглядала та матеріально забезпечувала чоловіка протягом 10 років, весь цей час проживала з ним однією сім'єю, вони були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, а тому вважає, що на неї розповсюджуються положення ч.2 ст.1259 ЦК України.

Посилаючись на ч.2 ст.1259 ЦК України просила визнати за нею спадкоємцем за законом четвертої черги право на спадкування у першій черзі разом із сином спадкодавця ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати на сплату судового збору.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлений позов підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 заявлений позов не визнали, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вижницька державна нотаріальна контора Чернівецької області, у судове засідання не з'явилася, в адресованих суду листах державний нотаріус повідомляла, що Вижницька державна нотаріальна контора не може бути третьою особою по даній справі, оскільки вимог про недійсність правочину з посиланням на неправомірні дії нотаріуса позивач не заявляла.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що знайома з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 багато років. Вони дружили сім'ями і часто ходили в гості один до одного. ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_5, коли він хворів, то доглядала його, вела господарство, здійснила поховання. ОСОБА_4 її казала, що коли ОСОБА_5 помер, то його син ОСОБА_1 забрав карточку. Перед смертю ОСОБА_5, ОСОБА_4 їй казала, що вони були у нотаріуса і він склав на неї заповіт.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона була знайома з ОСОБА_5 У 2014 році лежала з ним у лікарні. На її питання, де його дружина, ОСОБА_5 говорив, що вона їде у с. Брусниця, бо там багато роботи. Вона не бачила, щоб ОСОБА_4 приходила до ОСОБА_5 у лікарню. До ОСОБА_5 приходила невістка і її діти. Вона запитувала, кому ОСОБА_5 залишить будинок, а він сказав, що синові, який потім залишить онукові. Будинок ОСОБА_5 будував з першою дружиною. Також ОСОБА_5 казав, що господарство не тримають, з ОСОБА_4 вони не одружені. Згодом зустрілася на ринку з ОСОБА_4, яка сказала, що ОСОБА_5 все купляє, дає гроші, і їй його будинку не потрібно.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 Йому відомо, що ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_5 Про смерть ОСОБА_5 йому повідомив ОСОБА_1, який організовував поховання, їхав за труною, розраховувався за машину, в церкві, робив обід. ОСОБА_1 був у нормальних відносинах із своїм батьком, допомагав батьку по господарству, ставив конвектор, монтував паркан. Він теж їм допомагав. ОСОБА_4 теж була на похоронах.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що є батьком дружини ОСОБА_1. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 жили разом, приходили на день народження до ОСОБА_1 Йому відомо, що ОСОБА_5 казав, що будинок перепише ОСОБА_1 Він пропонував ОСОБА_5 зробити порядок з будинком. Він часто відвозив ОСОБА_4 у с. Брусниця, де вона збирала картоплю. У кінці 2014 року його дружина лежала в лікарні і він тоді бачив останній раз ОСОБА_5, який теж там лікувався. Він скаржився на ОСОБА_4, що вона не має часу приходити до нього, тому що у неї багато городу в с. Брусниця. ОСОБА_1 допомагав батькові.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 і йому відомо, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проживали разом. Він був на похороні ОСОБА_5 Відносини у ОСОБА_1 з батьком були нормальні, він періодично приходив до батька, ставив у нього конвектор, монтував паркан. ОСОБА_1 з дружиною допомагали обробляти город. Він не чув, щоб між ними були неприязні відносини. Похорони ОСОБА_5 робив його син ОСОБА_1 ОСОБА_4 була на похоронах, допомагала, давала поману.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що з ОСОБА_1 разом працювали. Він часто бачив ОСОБА_5 на ринку. ОСОБА_1 купив новий котел, а він на його прохання демонтував старий котел у будинку ОСОБА_5 Розраховувався з ним ОСОБА_1 Коли ставив котел, ОСОБА_4 казала, що їй це не потрібно, бо вона має своє. На похороні не був.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5.

18.02.2015 року від імені ОСОБА_5 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В., реєстровий номер №188, згідно якого, все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_4 та ОСОБА_1, по 1/2 частці кожному.

10.03.2015 року від імені ОСОБА_5 складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за №49, згідно якого, все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1

Із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину за заповітом від 10.03.2015 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області за реєстровим №49, після смерті ОСОБА_5 03.04.2015 року звернувся син померлого ОСОБА_1

15.05.2015 року ОСОБА_4 звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва на спадщину за заповітом від 18.02.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В., за реєстровим №188 після смерті ОСОБА_5

ОСОБА_4 фактично проживала в АДРЕСА_1 з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації, вели спільне господарство з 01.02.2005 року.

ОСОБА_4 з померлим ОСОБА_5 проживали разом без реєстрації у будинку померлого, що знаходиться в АДРЕСА_1 Чернівецької області. Вели спільне господарство в період з 01.02.2005 року до смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4. За цей період встановили водяну колонку на подвір'ї, металічний паркан у 2008 році, провели ремонт у літній кухні, ремонт опалення, замінили котел, конвектор та інше. Обробляли город 0,25 га.

ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, протягом довгого часу хворів, перебував на «Д» обліку при Вашківецькій амбулаторії, з 06.11.2014 року по 12.11.2014 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КУ «Вижницька ЦРЛ» Вашківецька філія.

Вказані обставини в силу положень ч.3 ст.61 ЦПК України не потребують доказуванню, оскільки встановлені рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 01.07.2016 року по цивільній справі Вижницького районного суду Чернівецької області №713/1003/15-ц (провадження №2/713/393/15) за позовом ОСОБА_4 до Вашківецької міської ради, Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1, де третьою особою без самостійних вимог є Вижницька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, яке набрало законної сили.

Вказаним рішенням позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, від 10.03.2015 року, посвідчений секретарем Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за №49.

26.07.2016 року ОСОБА_4 звернулася до Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується її копією.

Згідно копії листа державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області ОСОБА_14 від 27.07.2016 року №938/02-14 ОСОБА_4 повідомлено, що заповіт від 10.03.2015 року за реєстровим №49 визнано недійсним, заповіт від 18.02.2015 року за реєстровим №188 скасований заповітом від 10.03.2015 року за реєстровим №49, а тому спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, буде здійснюватися за законом. Просила звернутися до нотаріальної контори та надати документи, що підтверджують факт родинних відносин та чергу спадкування.

Згідно копії довідки Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області №5099/09 від 27.10.2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав у м. Вашківці, одержував пенсію в розмірі 3840,41 гривень.

З наданих позивачем пояснень встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 2002 року отримує пенсію, розмір якої на даний час становить 1300,00 гривень.

Згідно копії довідки виконавчого комітету Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області №2265 від 24.10.2016 року - ОСОБА_1 здійснював поховання свого батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно копій накладних, виданих ПП ОСОБА_15 на ім'я ОСОБА_1, 12.03.2015 року ним сплачено за поминальний обід 7500,00 грн., а 18.04.2015 року - 3000,00 грн., а згідно копії накладної, виданої ПП ОСОБА_16 на ім'я ОСОБА_1 ним сплачено 1110,00 грн. за калачі.

Згідно копії квитанції до парафіяльного Акта №41 від 12.03.2015 року, поховання ОСОБА_5 було здійснено на прохання ОСОБА_1.

Згідно листа КУ «Вижницька ЦРЛ» №254 від 20.07.2015 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_1, знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КУ «Вижницька ЦРЛ» Вашківецька філія, з 06.11. по 12.11.14 року з діагнозом: ІХС Дифузний кардіосклероз синусова тахікардія, ВАТ 3 ступ. СН II А ФК III ризик 4 (дуже високий). ХОЗЛ не інфекційне, пневмосклероз, Емфізема ЛН II. Виписаний під нагляд лікаря ЗПСМ по місцю проживання. Медична карта стаціонарного хворого №2320.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною 2 статті 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Відповідно до п.5.2. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч.1 ст.1259 ЦК), або на підставі рішення суду (ч.2 ст.1259 ЦК).

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

В зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Необхідно зазначити, що зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З досліджених у судовому засіданні доказів Судом встановлено, що:

позивач ОСОБА_4 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації з 01.02.2005 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто понад п'ять років до часу відкриття спадщини, однак вимоги про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини позивачем не заявлялися, хоча є обов'язковими, оскільки вимоги про зміну черговості та одержання права на спадкування є похідними від встановлення факту проживання позивача однією сім'єю зі спадкодавцем до часу смерті останнього, тобто належності позивача до спадкоємців четвертої черги відповідно до ст.1264 ЦК України;

розмір пенсії ОСОБА_5 становив 3840,41 грн., а розмір пенсії ОСОБА_4 - 1300,00 грн., що спростовує посилання позивача на те, що вона матеріально забезпечувала його протягом 10 років до дня його смерті;

ОСОБА_5 будучи особою похилого віку, з 06.11.2014 року по 12.11.2014 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КУ «Вижницька ЦРЛ» Вашківецька філія, з діагнозом: ІХС Дифузний кардіосклероз синусова тахікардія, ВАТ 3 ступ. СН II А ФК III ризик 4 (дуже високий). ХОЗЛ не інфекційне, пневмосклероз, Емфізема ЛН II. Виписаний під нагляд лікаря ЗПСМ по місцю проживання, однак сама по собі наявність вказаних хвороб не свідчить про те, що внаслідок цих хвороб він перебував у безпорадному стані, тобто важко хворів та не міг самостійно, власними силами, фізично і матеріально забезпечувати (підтримувати) умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

Доводи позивача про те, що лише вона тривалий час опікувалася та надавала допомогу ОСОБА_5, здійснила його поховання, а його син ОСОБА_1 участі у догляді та похованні батька не брав, спростовуються поясненнями допитаних у судовому засіданні свідків, та дослідженими письмовими доказами.

Твердження позивача про те, що за період спільного проживання з ОСОБА_5 вони встановили водяну колонку на подвір'ї, металевий паркан та ворота з хвірткою, провели ремонт у літній кухні (замінили 2 дверей та вікно), здійснили ремонт опалення (замінили котел, конвектор газовий) придбали нові меблі (3 холодильники, кухонний набір, 4 дивани, 4 м'які крісла, 12 килимів, кухонний стіл, прихожу), зробили у дворі колодязь, оплатили три кредити, обробляли город 0,25 га не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому судом до уваги не приймаються.

Договір дарування літньої кухні від 03.02.2015 року, на який посилається позивач, є неналежним доказом, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування та є недопустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам ч.2 ст.719 ЦК України, а тому суд його до уваги не приймає.

Враховуючи викладені вимоги закону та встановлені обставини Суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_4 не надано належних доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом та не доведено відповідними засобами доказування наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, а тому її вимоги до спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_1 про зміну черговості та одержання права на спадкування задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.16, 1216-1218, 1259, 1261, 1264, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, Суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вижницька державна нотаріальна контора Чернівецької області, про зміну черговості та одержання права на спадкування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Пилип'юк