Вирок № 64093653, 17.01.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3291/16-к

Номер провадження 1-кп/623/54/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участі секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Махненка Д.А.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220320001776 від 18.10.2016 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Ржавчик Первомайського району Харківської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) 02.11.2016 року вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області за ч.1 ст. 289, ч.1 ст.357, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 357 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.10.2015 року за ч.1 ст.289 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.ст. 75,104 КК України з іспитовим строком 1 рік, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м.Ізюму Харківської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.05.2011 за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки; 2) вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05.08.2011 за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки; 3) вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09.04.2012 за ч.3 ст. 185, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29.02.2016 строк попереднього ув'язнення перерахований 1 день за 2 дні позбавлення волі, згідно ч.5 ст.72 КК України, зареєстрованого: за адресою: АДРЕСА_3, проживає: АДРЕСА_4, РНОКПП: НОМЕР_3

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2016 близько 23 години, ОСОБА_1, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за скоєння незаконного заволодіння транспортним засобом та викрадення офіційного документу, на шлях виправлення не став та знову скоїв аналогічні злочини, повторно, знаходячись біля будинку № 34 по пр. Незалежності в м. Ізюмі Харківської області, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою та спільно зі ОСОБА_2, засудженим за скоєння незаконного заволодіння транспортним засобом та ОСОБА_3, неодноразово засудженим за вчинення корисливих злочинів, незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 21013», державний номерний знак НОМЕР_4, який належить за технічним паспортом ОСОБА_5, але фактично транспортним засобом володіє потерпілий ОСОБА_6, чим завдав останньому матеріальної шкоди, згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 560 від 02.11.2016 на суму в розмірі 17860 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 17 жовтня 2016 року приблизно о 01 годині 00 хвилин, знаходячись в салоні викраденого ним автомобіля марки «ВАЗ 21013», державний номерний знак НОМЕР_4, викрав офіційні документи - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 21013», державний номерний знак НОМЕР_4, видане 14.06.1991 начальником Ізюмського МРЕО в Харківській області на ім'я ОСОБА_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_5,видане 16.03.1990 начальником Ізюмського МРЕО в Харківській області на ім'я ОСОБА_7, які знаходились у володінні потерпілого ОСОБА_6.

Не припиняючи своєї злочинної діяльності, ОСОБА_1 повторно 17 жовтня 2016 року приблизно о 23 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку № 6 по вул. Георгія Жуковського в м. Ізюмі Харківської області, діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою та спільно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_6, який належить за технічним паспортом ОСОБА_8, але за довіреністю, виданою 22.02.2011, транспортним засобом фактично володіє ОСОБА_9 чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду, згідно з висновком автотоварознавчої експертизи №561 від 02.11.2016 на суму 36620 грн.

Крім того, ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову скоїв корисливий злочин повторно, 16.10.2016 близько 23 години, знаходячись біля будинку № 34 по пр-ту Незалежності в м. Ізюм Харківської області, з автомобіля ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_4, таємно викрав один ріжковий ключ 8х10, вартістю 8 грн., один ріжковий ключ 10х12, вартістю 10 грн., один ріжковий ключ 11х13, вартістю 18 грн., один ріжковий ключ 11х14, вартістю 18 грн., чотири ріжкових ключа 12х14, вартістю 15 грн. за один ключ, на суму 60 грн., один ріжковий ключ 13х17, вартістю 25 грн., два ріжкових ключа 14х17, вартістю 18 грн. за один ключ, на суму 36 грн., сім ріжкових ключів 17х19, вартістю 20 грн. за один ключ, на суму 140 грн., один ріжковий ключ 17х22, вартістю 25 грн., два ріжкових ключа 19х22, вартістю 25 грн. за один ключ, на суму 50 грн., один ріжковий ключ 24х27, вартістю 30 грн., два комбінованих хромових ріжково-накидних ключа, 9х9, вартістю 15 грн. за один ключ, на суму 30 грн., один комбінований хромований ріжково-накидний ключ 13х13, вартістю 20 грн., один комбінований ріжково-накидний ключ 16х24, вартістю 25 грн., один свічний ключ на 21 вартістю 70 грн., один торцевий ключ з воротком на 14, вартістю 50 грн., один торцевий ключ на 13х17, вартістю 30 грн., одну хрестову викрутку № 3, вартістю 30 грн., один пінцет, вартістю 20 грн., одно зубило, вартістю 15 грн., одну головку з молотка, вартістю 20 грн., три універсальних велосипедних ключа, вартістю 20 грн. за один ключ, на суму 60 грн., металеву каністру об'ємом 5 л, вартістю 110 грн., один ріжковий ключ 22х24, вартість якого встановити не вдалося можливим, один накидний ключ на 27, вартість якого встановити не вдалося можливим, головка молотка округлої форми, вартість якого встановити не вдалося можливим, один ключ з трещіткою з набору «ЗШП», які належали ОСОБА_6, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду згідно з висновком товарознавчої експертизи №5611 від 09.12.2016 на загальну суму 900 грн.

На підставі викладеного

ОСОБА_1 в сукупності обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.1 ст.357 КК України;

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України;

ОСОБА_3 в сукупності обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України.

Допитаний в судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.1 ст.357 КК України, визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та пояснив, що 16 та 17 жовтня 2016 року, разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заволоділи автомобілями потерпілих з метою їх продажу, а також він заволодів свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 визнає в повному обсязі, оскільки заволодівши транспортним засобом потерпілого, пошкодили його скоївши наїзд на дерево.

Допитаний в судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_2 винуватим себе у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.289 КК України, визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та пояснив, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 визнає повністю.

Допитаний в судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим себе у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та пояснив, що викрадені інструменти продав, позовні вимоги визнає.

Враховуючи, що обвинувачені визнали себе винними у вчинені злочинів, їм роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинувачених і вивченням матеріалів, що характеризують їх особистості. При цьому суд роз'яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Згідно примітки до ст.289 КК України під незаконним заволодінням транспортного засобу у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 цього Кодексу. Відповідно до частин другої і третьої цієї статті матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинувачених як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинувачених:

ОСОБА_1 - у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб та у викраденні офіційних документів та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.2 ст. 289 КК України та ч.1 ст.357 КК України відповідно;

ОСОБА_2 - у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.2 ст. 289 КК України;

ОСОБА_3 - у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб та таємному викраденні чужого майна вчиненому повторно та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.2 ст. 289 КК України та ч.2 ст.185 КК України відповідно.

В порядку ст. 12 КК України скоєні злочини відповідно класифікації відносяться:

ч.2 ст. 289 КК України - до тяжких злочинів,

ч.1 ст.357 КК України - до злочину невеликої тяжкості,

ч.2ст.185 КК України - до середньої тяжкості злочину.

Відповідно до п.4 ППВСУ №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, зазначені злочини вчинив до постановлення попереднього вироку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога на теперішній час не перебуває, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується формально позитивно.

Вивченням особи ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий, скоїв вказані злочини в період відбування покарання призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.10.2015 року за ч.1 ст.289 КК України - 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.ст. 75,104 КК України з іспитовим строком 1 рік, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується формально позитивно.

Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується формально позитивно.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст. 66 КПК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку ст. 66 КПК України суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості як скоєних ними кримінальних правопорушень так і їх наслідків, конкретні обставини по справі, кількість інкримінованих епізодів, характер та ступінь участі кожного з співучасників у скоєнні інкримінованих їм правопорушень, дані про особи обвинувачених, пом'якшуючі покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 обставини і вважає, що обвинуваченим слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки їх виправлення можливо лише в умовах їх ізоляції.

Підстав для призначення обвинуваченим покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд не вбачає.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, 02.11.2016 року вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області засуджений за ч.1 ст. 289, ч.1 ст.357, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки. Злочини, що інкримінуються йому в даному кримінальному провадженні вчинив до постановлення вироку 02.11.2016 року.

Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Враховуючи, що ОСОБА_2 скоїв вказані злочини в період відбування покарання призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.10.2015 року за ч.1 ст.289 КК України, остаточне покарання йому повинну бути призначене на підставі ст.71 КК України.

Суд не вбачає підстав для застосування до обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України - додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке є їх власністю.

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 суд задовольняє в частині доведеності розмірів матеріальної шкоди, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, а саме: на суму в розмірі 12986 грн.90 коп., витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 900 грн. та витрат на юридичні послуги в розмірі 400 грн, а всього 14286 грн. 90 коп. В частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. - позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає за його недоведеністю

Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.

Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити раніше обрану - у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 369, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.1 ст.357 КК України та призначити покарання:

-за ч.2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації всього майна, яке є його власністю.

- за ч.1 ст. 357 КК України у вигляді 1 року обмеження волі

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації всього майна, яке є його власністю.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02.11.2016 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 289, ч.1 ст.357, ст. 70 КК України засудженого до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 18 жовтня 2016 року.

Згідно з ч.5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, зарахувати час перебування під вартою ОСОБА_1 з 18 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили, в строк відбування покарання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити раніше обрану - у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289 КК України та призначити покарання: у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання, частково, у вигляді 1 місяця приєднати не відбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.10.2015 року і остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації всього майна, яке є його власністю.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 18 жовтня 2016 року.

Згідно з ч.5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, зарахувати час перебування під вартою ОСОБА_2 із 18 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили, в строк відбування покарання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити раніше обрану - у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України та призначити покарання

-за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

-за ч.2 ст.289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації всього майна, яке є його власністю.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 18 жовтня 2016 року.

Згідно з ч.5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, зарахувати час перебування під вартою ОСОБА_3 з 18 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили, в строк відбування покарання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишити раніше обрану - у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальної шкоду, розмір якої встановлений висновком автотоварознавчої експертизи в розмірі 12986 грн.90 коп., витрати, пов'язані з проведенням автотоварознавчої експертизи в розмірі 900 грн. та витрат на юридичні послуги в розмірі 400 грн, а всього 14 286 грн. 90 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. відмовити за його недоведеністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням

судової автотоварознавчої експертизи № 560 від 02.11.2016 у розмірі 351,84 грн.;

судової автотоварознавчої експертизи № 561 від 02.11.2016 у розмірі 351,84 грн.

судової дактилоскопічної експертизи № 1981 від 24.11.2016 у розмірі 4895,47 грн.;

(код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.)

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 5611 від 09.12.2016 у розмірі 880,40 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.)

Речові докази: автомобіль ВАЗ-21013, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21013, реєстраційний номер НОМЕР_4, видане 14.06.1991 начальником Ізюмського МРЕО в Харківській області на ім'я ОСОБА_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_5 видане 16.03.1990 начальником Ізюмського МРЕО в Харківській області на ім'я ОСОБА_7, металева каністра об'ємом 5 л та ріжкові ключі, вважати такими, що повернуті потерпілому ОСОБА_6 під розписку. Автомобіль ВАЗ-21043, реєстраційний номер НОМЕР_6 вважати таким, що повернутий потерпілому ОСОБА_9 під розписку.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченими в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя Т.Д. Бєссонова