Ухвала суду № 64091781, 11.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/362/17 Справа № 175/2089/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С. А. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пономарь З.М.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що у результаті вчинення посадовими особами Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, зокрема начальником відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3 та державним виконавцем ОСОБА_4. систематичних, протиправних рішень, дій та бездіяльності у виконавчому провадженні №44936519 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року, та у виконавчому провадженні №44936259 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року, йому завдано моральної шкоди.

Враховуючи, що шкода завдана органом державної влади, позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року позовні вимоги частково задоволено (а.с.106-111).

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 3 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої систематичними, протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю начальника відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 та державного виконавця державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_4

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с. 113-115).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року по справі № 2-6510/2011 позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_5 про захист прав споживача задоволено частково, зобов'язано ФОП ОСОБА_5 повторно виконати роботи з виготовлення та монтажу металопластикових виробів відповідно до договору №ДК 06/12-10 від 02 грудня 2010 року та чинного на момент виконання сертифікату відповідності таких виробів.

21 січня 2013 року на виконання вищевказаного рішення суду, видано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 11 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження за №36445964 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року.

Однак, усупереч вимогам ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» старший державний виконавець Кіровського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_6 не вжив жодних заходів примусового характеру до ОСОБА_5 (боржник), у результаті чого, за період із 11 лютого 2013 року по 18 вересня 2014 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року, так і не було виконано.

Постановою головного державного виконавця Кіровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління ОСОБА_7 від 18 вересня 2014 року виконавче провадження №36445964 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий лист по справі №2-6510/2011 направлений до відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області для подальшого примусового виконання по територіальності - за місцем проживання ОСОБА_2

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 02 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження №44936519 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року, однак, усупереч вимогам ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», без строку для самостійного виконання вказаного рішення суду боржником.

05 листопада 2014 року державний виконавець ОСОБА_4. та начальник відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3 прийняли постанову про закінчення виконавчого провадження № 44936519 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, виконавче провадження №44936519 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2012 року, закінчено раніше двохмісячного строку для його виконання, встановленого ч. 2 ст. ЗО Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова державного виконавця відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_4 від 05 листопада 2014 року про закінчення виконавчого провадження №44936519, була оскаржена ОСОБА_2 до начальника відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3, який у свою чергу постановою від 28 листопада 2014 року відмовив у задоволенні вищезазначеної скарги.

Постановою начальника управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 12 січня 2015 року (за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 20 грудня 2014 року та перевірки виконавчого провадження №44936519) скасована постанова начальника відділу Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 від 28 листопада 2014 року та визнано дії державного виконавця відділу Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_4 такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язано начальника Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 привести виконавче провадження №44936519 у відповідність до вимог чинного законодавства.

23 січня 2015 року начальник відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3 прийняв постанову про скасування постанови державного виконавця Державної виконавчої служби ОСОБА_4 від 05 листопада 2014 року про закінчення виконавчого провадження №44936519.

У цей же день, 23 січня 2015 року постановою державного виконавця Державної виконавчої служби ОСОБА_4 виконавче провадження №44936519 було відновлено і залишається невиконаним по сьогоднішній день.

23 лютого 2015 року ОСОБА_2 як стягувач у виконавчому провадженні №44936519, направив до відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції скаргу «На бездіяльність державного виконавця ОСОБА_4.» та скаргу «На постанови державного виконавця ОСОБА_4. від 27 жовтня 2014 року та 05 листопада 2014 року».

09 листопада 2015 року, як стягувач у виконавчому провадженні №44936519, відповідно до вимог ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до начальника управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_8 зі скаргою на бездіяльність начальника Державної виконавчої служби ОСОБА_3, який відмовився розглянути дві його скарги від 23 лютого 2015 року у виконавчому провадженні №44936519.

Постановою начальника управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 26 листопада 2015 року визнано дії заступника начальника Дніпропетровського районного управління юстиції - начальника відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо розгляду скарг ОСОБА_2 від 23 лютого 2015 року (зареєстрованих у ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції 02 березня 2015 року за вх. №0-16/8 та №0-17/8 у виконавчому провадженні №44936519) такими, що вчинені без дотримання вимог ст. 82, ч. 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року.

Зобов'язано заступника начальника Дніпропетровського районного управління юстиції - начальника ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 належним чином розглянути скарги ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 44936519.

Крім цього, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_5 про захист прав споживача задоволений частково, зобов'язано ФОП ОСОБА_5 повторно виконати роботи з виготовлення та монтажу металопластикових виробів відповідно до Договору №ДК 05/12-10 від 02 грудня 2010 року та чинного на момент виконання сертифікату відповідності таких виробів.

08 жовтня 2012 року на виконання вищевказаного рішення суду, видано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_6 від 26 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження №35337430 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_5 вчинити певні дії на користь ОСОБА_2

Однак, усупереч вимогам ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» старший державний виконавець Кіровського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_6 не вжив жодних заходів примусового характеру до ОСОБА_5 (боржник), у результаті чого, за період із 26 листопада 2012 року по 18 вересня 2014 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року, так і не було виконано.

Постановою головного державного виконавця Кіровського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_7 від 18 вересня 2014 року виконавче провадження №35337430 було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий лист по справі №2-6522/2011 направлений до відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області для подальшого примусового виконання по територіальності - за місцем проживання ОСОБА_2 (стягувач у виконавчому провадженні).

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 02 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження №44936256 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року, однак, однак, усупереч вимогам ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», без строку для самостійного виконання вказаного рішення суду боржником.

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_4 та начальника відділу Державної виконавчої служби від 05 листопада 2014 року закінчено виконавче провадження №44936256 із примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2012 року, яка оскаржена ОСОБА_2 до начальника відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3, в свою чергу останній постановою від 28 листопада 2014 року відмовив у задоволенні вищезазначеної скарги.

Постановою начальника управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 12 січня 2015 року (за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 20 грудня 2014 року та перевірки виконавчого провадження №44936519) скасована постанова начальника відділу Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 від 28 листопада 2014 року та визнано дії державного виконавця відділу Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_4 такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язано начальника відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 привести виконавче провадження №44936256 у відповідність до вимог чинного законодавства.

23 січня 2015 року начальник відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3 прийняв постанову (без номера), якою скасував постанову державного виконавця Державної виконавчої служби ОСОБА_4 від 05 листопада 2014 року про закінчення виконавчого провадження №44936256.

У цей же день, 23 січня 2015 року постановою державного виконавця Державної виконавчої служби ОСОБА_4 виконавче провадження №44936256 було відновлено і залишається невиконаним по сьогоднішній день.

23 лютого 2015 року ОСОБА_2 як стягувач у виконавчому провадженні №44936256, направив до відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції скаргу «На бездіяльність державного виконавця ОСОБА_4.» та скаргу «На постанови державного виконавця ОСОБА_4. від 27 жовтня 2014 року та 05 листопада 2014 року».

10 березня 2015 року начальник відділу Державної виконаної служби ОСОБА_9 прийняв постанов про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 від 23 лютого 2015 року, копію якої останній отримав 29 жовтня 2015 року.

30 жовтня 2015 року, як стягувач у виконавчому провадженні №44936256, відповідно до вимог ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до начальника управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_8 зі скаргою на бездіяльність начальника Державної виконавчої служби ОСОБА_3

Постановою заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальник управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 19 листопада 2015 року (за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 30 жовтня 2015 року та результатами перевірки виконавчого провадження №44936256, визнано дії заступника начальника Дніпропетровського районного управління юстиції - начальника ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 23 лютого 2015 року (зареєстрованої у ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції 02 березня 2015 року за вх. №0-18/8, такими, що вчинені без дотримання вимог ст. 82, ч. 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року.

Зообов'язано заступника начальника Дніпропетровського районного управління юстиції - начальника ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 належним чином розглянути скаргу ОСОБА_2 від 23 лютого 2015 року.

21 вересня 2015 року ОСОБА_2 як стягувач у виконавчому провадженні №44936256, звернувся до начальника відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції зі скаргою на чотири постанови державного виконавця Балкової М.Б. від 27 березня 2015 року, який не прийняв з цього питання жодного рішення.

07 жовтня 2015 року позивач звернувся до начальника управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_8 зі скаргою на бездіяльність начальника Державної виконавчої служби ОСОБА_3 щодо неналежного розгляду його скарги від 21 вересня 2015 року.

Постановою заступника начальника управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_10 від 27 жовтня 2015 року (за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 21 вересня 2015 року та результатами перевірки виконавчого провадження №44936256, скаргу ОСОБА_2 від 07 жовтня 2015 року на бездіяльність начальника ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 задоволена, визнано дії заступника начальника Дніпропетровського районного управління юстиції - начальника ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 21 вересня 2015 року такими, що вчинені без дотримання вимог ст. 82, ч. 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження».

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із тривалого періоду часу моральних переживань ОСОБА_2, викликаних в результаті вищезазначених систематичних, протиправних, умисних рішень, дій та бездіяльності начальника ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_3 та державного виконавця ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції ОСОБА_4, оскільки позивач постійно перебував в стресовій ситуації, постійно змушений докладати надмірних зусиль, витрачати свій час, щоб примусити посадових осіб Державної виконавчої служби вчинити ті дії, які відповідають Закону України «Про виконавче провадження».

Аналізуючи письмові докази та встановлені обставини у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог та вважає, що оцінка надана спірним правовідносинам узгоджується з нормами чинного законодавства та матеріалами справи, враховуючи наступне.

Визначений ст. 124 Конституції України принцип обов'язковості виконання судових рішень, ухвалених судами іменем України, реалізовується державними органами, визначеними Законом України «Про державну виконавчу службу", згідно з нормами Закону України "Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи осіб.

У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просив відшкодувати йому за рахунок держави шкоду, завдану незаконною бездіяльністю органу державної виконавчої служби при виконанні рішень суду, що призводить до порушення його прав, неправомірність та бездіяльність якої доведена постановами вищестоящого керівництва, а саме постановами заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальник управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління у Дніпропетровській області ОСОБА_8, постановою заступника начальника управління - начальника відділу організації та контролю за виконанням рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_10, які у розумінні положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доведенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 3 000 грн., право на відшкодування якої гарантоване позивачу Конституцією України та Законом, суд першої інстанції виходив із конкретних обставин справи та враховуючи засади розумності, виваженості і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, який відповідає нормам чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги про обґрунтованість висновків суду лише суб'єктивною думкою та про недоведеність позивачем спричинення йому моральної шкоди в підтвердження даного факту, не заслуговують на увагу суду та підлягають відхиленню, оскільки факт спричинення позивачу моральної шкоди не потребує доказування у розумінні положень ч.3 ст.61 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно дослідивши обставини справи, надав правильну правову оцінку представленим сторонами доказам, дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача .

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність ухваленого рішення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів по справі.

Відповідно положенням ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

З.М. Пономарь