Ухвала суду № 64088597, 13.01.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/166/17

Провадження № 2-н/750/135/17

У Х В А Л А

13 січня 2017 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова, ОСОБА_1, розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства «Чернігівводоканал» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, -

встановив:

29.12.2016 року заявник звернувся до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до відомостей викладених у заяві про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення заявник просить стягнути із боржників заборгованість, що виникла за адресою: АДРЕСА_1, м. Чернігів.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Питання відкриття наказного провадження, повернення заяви про видачу судового наказу та відмови у відкритті наказного провадження регулюється статтею 100 ЦПК України, зокрема, відповідно до п. 2 ч. 3 вказаної статті суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами норм цивільного процесуального законодавства, що регулює наказне провадження, Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи прийнята постанова № 14 від 23.12.2011 року Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження.

Так, п. 9 вказаної Постанови передбачено, що наявність спору про право (п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність субєктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення субєктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обовязок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише в позовному провадженні (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Згідно повідомлень адресно довідкового підрозділу УДМС України в Чернігівській області від 13.01.2017 року, боржники ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровані.

Заявником не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 м. Чернігів, суду не надано.

З огляду на вищенаведене із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 101, 293, 294 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити Комунальному підприємству «Чернігівводоканал» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за отримані послуги з водопостачання та водовідведення.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя