Рішення № 64088447, 12.01.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 681/1517/15-ц

Провадження № 22-ц/792/151/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницькоїобласті

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Гриньова А.М.

з участю : позивача, її представника, представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 681/1517/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду від 15 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом, вказувала, що з 19 липня 2008 року перебувала із ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, в період якого в них народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час шлюбу сторонами як подружжям було накопичено кошти в розмірі 5 тис. дол. США. 21 вересня 2013 року ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_3 придбав автомобіль марки «Чері Амулет» за 5000 доларів США, але за дорученням, власником цього автомобіля є ОСОБА_4. 29 липня 2015 року шлюб з відповідачем розірвано в судовому порядку. У 2014 році відповідач повідомив позивача про те, що права на автомобіль вона не має, з чим позивач не погоджується і вважає, що відповідач повинен повернути їй 1/2 частину коштів, витрачених в шлюбі на придбання автомобіля. Сума із половини вартості 2500 доларів США - придбаного за спільні кошти автомобіля в сумі 5000 доларів США станом на серпень 2015 року відповідно до встановленого курсу валют становить 53564 грн. 25 коп., тому, просила стягнути із відповідача вказані кошти. Під час судового засідання позивач зменшила суму позову до

20000 грн., тому що на час придбання автомобіля за 5000 доларів США сума в гривнях становила 40000 грн..

Рішенням Полонського районного суду від 15 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. спільної сумісної власності подружжя. Вирішено питання судових витрат.

_______________

Головуючий у першій інстанції - Бобяк Б.В. Провадження № 22-ц/792/151 /17

Доповідач -Костенко А.М. Категорія № 30

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2, просять скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в позові, оскільки суд виніс рішення на припущеннях, при цьому, неправомірно в порушення норм процесуального

законодавства не застосував відповідних норм матеріального права. Судом першої інстанції безпідставно було взято за основу покази свідків, а не вимоги ст. ст. 208, 209, 328 ЦК України, які слід було застосувати. Крім того, суд першої інстанції не маючи жодного доказу про придбання сторонами спірного автомобіля, його вартість визначив суму та задовольнив позов.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасування з постановленням нового рішення про відмову в позові з наступних мотивів.

У відповідності до п. п.3, 4 ч. 1 та ч. 2, ст. 309 підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час перебування у шлюбі придбав автомобіль за 5000 доларів США, після розірвання шлюбу автомобіль залишився у користуванні відповідача, а тому позивач має право на ? частину коштів, витрачених на придбання даного автомобіля, однак з таким висновком суду погодитись не можна.

Так судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 19 липня 2008 року по 29 липня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Полонського районного суду від 29 липня 2015 року.

1 вересня 2013 року ОСОБА_4, який являється власником автомобіля марки «CHERY» моделі «AMULETDА11А» 2007 року випуску д. н. НОМЕР_1, передав в користування даний автомобіль на підставі довіреності ОСОБА_1 строком на п'ять років з правом управляти та розпоряджатись даним автомобілем, підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем, одержувати належні йому за результатами угод грошові суми.

У встановленому законом порядку договору купівлі-продажу даного автомобіля між сторонами укладено не було.

Однак, ОСОБА_1 за відсутності достатніх правових підстав передав ОСОБА_4 5000 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, довіреністю, розпискою, поясненнями свідка, поясненнями сторін.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів,

напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

У відповідності до ст. 655, 656, 662, 689 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

При цьому, слід звернути увагу, що сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-688цс15, прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за ОСОБА_4, заява від останнього про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався, а тому слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не набули право власності на вищевказаний автомобіль, як спільне сумісне майно подружжя. Власником даного автомобіля по матеріалам цивільної справи являється ОСОБА_4.

При цьому, у відповідності до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Ст. 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

П. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна

подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

В своїй позовній заяві позивач зазначила, що відповідач в 2013 році без її згоди використав їх спільні кошти в сумі 5000 доларів США для придбання автомобіля, а тому просила стягнути половину цих коштів з відповідача.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи у встановленому законом порядку договору купівлі-продажу даного автомобіля між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено не було, а тому слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 5000 доларів США без достатніх правових підстав, якими можуть бути: договір купівлі-продажу, договір оренди автомобіля чи іншого правочину щодо відчуження даного майна, укладеного між сторонами згідно цивільного законодавства.

При цьому, спірний автомобіль був переданий ОСОБА_4 відповідачу на підставі довіреності для використання в інтересах та на потреби сім'ї сторін даної справи, використовувався в інтересах сім'ї, спірний автомобіль знаходився в користуванні всіх членів сім'ї, в тому числі і позивача.

При цьому, представник позивача і сама позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтвердили, що позивачці достеменно було відомо про отримання чоловіком автомобіля та відповідно передачу чоловіком ОСОБА_4 5000 доларів США спільних коштів подружжя, про що вона на час передачі не заперечувала.

Доказів того, що кошти були передані без згоди позивача нею не надано, не здобуто такі докази і судом, а отже у відповідності до вимог ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України слід прийти до висновку, що у правовідносинах з ОСОБА_4 щодо автомобіля відповідач діяв за згодою дружини, в інтересах сім'ї і на її потреби.

Що стосується грошових коштів в сумі 5000 доларів США, переданих відповідачем ОСОБА_4 без достатніх правової підстав, то слід звернути увагу, що позов подано на підставі вимог ст. ст. 60, 65, 70 Сімейного кодексу України як поділ спільного майна подружжя, однак поділу підлягає лише майно, яке є у наявності. На час подання позову грошові кошти в сумі 5000 доларів США у відповідача відсутні, передані іншій собі зі згоди позивача, а тому не можуть бути об'єктом поділу як спільне майно подружжя, позивач може звернутись з позовом про стягнення частини цих коштів до особи, якій вони передані, за доведеності безпідставності набуття цих коштів такою особою.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав недоведеності вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 задовольнити

Рішення Полонського районного суду від 15 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Суддя (підпис) Р.С. Гринчук

Суддя (підпис) Л.М. Грох

Згідно з оригіналом А.М. Костенко