Ухвала суду № 64087216, 12.01.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5260/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 11-сс/789/3/17 Доповідач - Галіян Л.Є.Категорія - арешт майна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 р. м.Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючої - Галіян Л.Є.

Суддів - Коструба Г. І., Сарновський В. Я.,

при секретарі - Рожук О.О.

за участю : прокурора - Напастюка Ю.В.

захисника підозрюваного - ОСОБА_3

та представника ОСОБА_4, ОСОБА_5- адвоката Пасічника А.З.

представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката Федорчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали судового провадження за апеляційними скаргами захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Пасічника А.З., власників майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2016 року про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчий суддя задовольнив клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Шелінгович Л.В. про арешт майна.

Накладено арешт на майно, а саме:

- грошові кошти в сумі 15 000 Євро (купюри номіналом 50 Євро кожна);

- грошові кошти в сумі 1000 Євро (купюри номіналом 500 Євро кожна);

- грошові кошти в сумі 500 Євро (купюри номіналом 100 Євро кожна);

- грошові кошти в сумі 50 доларів США;

- грошові кошти в сумі 2340 Євро;

- грошові кошти в сумі 60 гривень;

- грошові кошти в сумі 500 російських рублів;

- грошові кошти в сумі 230 турецьких лір;

- грошові кошти в сумі 5 дарханів;

- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_1;

-паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_2;

-мобільний телефон «іPhone» білого кольору із зазначеним на корпусі ІМЕІ НОМЕР_3;

-ноутбук «MacBook» жовтого кольору № CO2Q5A29GF84;

-мобільний телефон «іPhone» Model A 1687 FCC ID:НОМЕР_4;

-грошові кошти в сумі 500 Євро;

вилучені під час проведення 01 грудня 2016 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1;

-металевий ланцюжок жовтого кольору вилучений під час проведення особистого обшуку ОСОБА_3, шляхом заборони використання, розпорядження та відчуження майна.

В апеляційних скаргах:

- захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат Пасічник А.З. просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання cтаршого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області про накладення арешту на: грошові кошти в сумі 11000 Євро, що належать ОСОБА_4; грошові кошти в сумі 5500 Євро, що належать ОСОБА_5; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_1; паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_2; мобільний телефон «іPhone» білого кольору із зазначеним на корпусі ІМЕІ НОМЕР_3; ноутбук «MacBook» жовтого кольору № CO2Q5A29GF84; мобільний телефон «іPhone» Model A 1687 FCC ID:НОМЕР_4.

Вважає зазначену ухвалу протиправною та необґрунтованою, ухваленою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Підозрюваний ОСОБА_3 відношення до вказаного майна не має, оскільки ним було укладено договори зберігання із ОСОБА_4, що є власником грошових коштів в сумі 11 000 Євро та ОСОБА_5, якому належать грошові кошти в сумі 5500 Євро.

Вказані особи не є учасниками процесу та не мають ніякого відношення до кримінального провадження, тому їхні права як власників, внаслідок арешту є порушеними.

Слідчим суддею хибно оцінено обов'язки за договорами зберігання як право власності, оскільки ОСОБА_3, хоча і зберігав гроші в загальній сумі 16500 Євро, проте не є їх власником, а тому накладення арешту на них з метою, передбаченою п.З, 4 ч.2 ст. 170 КПК України не передбачено.

Зазначає, що грошові кошти в сумі 11000 Євро та грошові кошти в сумі 5500 Євро є власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, набуті законними шляхами та не підпадають під жодну із ознак, зазначених у п. 1-4 ч.і ст.96-2 КК України, а також не можуть бути використані як докази, бо не відповідають вимогам ст.98 КПК України.

Вилучення в ході проведення обшуку 01.12.2010 року мобільних телефонів та ноутбука «МасВоок» є порушенням законних прав підозрюваного, зокрема позбавляє його доступу до інформації, адже містять вказані засоби містять інформацію, необхідну ОСОБА_3 для продовження звичного життя, там усі контакти, CMC-переписки, зв'язки в соціальних мережах, паролі та логіни доступу до електронних систем.

Так, відповідно до ухвали суду про проведення обшуку в житловій квартирі в АДРЕСА_2, яку орендує ОСОБА_3, судом надано дозвіл на проведення обшуку з метою вилучення документів, печаток, штампів, записників та банківських карток. Щодо комп'ютерної техніки - судом надано дозвіл її оглянути та вилучити із неї копії інформації, що стосується діяльності TOB «Хелікс Кепітал Україна».

Відповідно до п.5 Додатку до ЗУ "Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIІІ «Перелік майна., на яке не може бути звернено стягнення за виконавчим документом» таке майно як -один персональний комп'ютер на сім'ю та по одному мобільному гелефону на кожного члена сім'ї не може бути стягнено за виконавчими документами.

На даний час ОСОБА_3 є одруженим та членами його сім'ї є його дружина ОСОБА_10 та його дві доньки ОСОБА_11 та ОСОБА_17. Законом не обмежено віком статус члена сімї. Інших персональних комп'ютерів та мобільних телефонів крім вилучених у нього працівниками поліції його сім'я не має, тому ці речі відповідно до Закону конфіскації не підлягають.

Відповідно до п.1 ст.5 ЗУ «Про громадянство» одним із документів,

що підтверджують громадянство України є - паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_1 є документом, що не має відношення до інкримінованих йому злочинів, при чому інших документів, передбачених ст.5 ЗУ «Про громадянство» у підозрюваного не має.

Також апелянт стверджує, що у інвестиційній діяльності ОСОБА_3 відсутня об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.190 КК України, а також злочинний умисел на одержання коштів вкладників.

- апелянт ОСОБА_4 просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання cтаршого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області про накладення арешту на грошові кошти в сумі 11000 Євро, що належать ОСОБА_4

Вказані вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_3 договору зберігання від 29.11.2016 року та акту передачі грошових коштів, апелянт передав останньому на зберігання грошові кошти в сумі 11000 Євро, які потім мав намір передати ОСОБА_12 Внаслідок арешту його право власності є порушеним.

Зазначені кошти здобуті законним шляхом, так частина грошей є особистими накопиченнями ОСОБА_4, а іншу він одержав в результаті продажу автомобіля ВМW 530 х-drive, 2012 року випуску, та необхідні йому для здійснення правомірної підприємницької діяльності.

Крім того, грошові кошти в сумі 11000 Євро не підпадають під жодну із ознак, зазначених у п. 1-4 ч.і ст.96-2 КК України, а також не можуть бути використані як докази, бо не відповідають вимогам ст.98 КПК України.

- апелянт ОСОБА_5 просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання cтаршого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області про накладення арешту на грошові кошти в сумі 5500 Євро, що належать ОСОБА_5

Вказані вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_3 договору зберігання від 23.11.2016 року та акту передачі грошових коштів, апелянт передав останньому на зберігання грошові кошти в сумі 5500 Євро.

Зазначені кошти здобуті законним шляхом та необхідні на купівлю протезів ніг ОСОБА_5, а внаслідок арешту його право власності є порушеним.

Крім того, грошові кошти в сумі 5500 Євро не підпадають під жодну із ознак, зазначених у п. 1-4 ч.і ст.96-2 КК України, а також не можуть бути використані як докази, бо не відповідають вимогам ст.98 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника підозрюваного - ОСОБА_3

та представника ОСОБА_4, ОСОБА_5- адвоката Пасічника А.З., який підтримав подані апеляційні скарги і, з мотивів викладених у них, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, прокурора та представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката Федорчука В.В., які вважають рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляції такими, що задоволенню не підлягають, а також просять відмовити у їх задоволенні з мотивів пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді без наявності клопотання про їх поновлення, дослідивши матеріали судового провадження, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, судовий розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на майно проводився без участі апелянтів і в матеріалах відсутні відомості про те, що останні були повідомлені про час та місце його розгляду, за наслідками якого 05 грудня 2016 року була прийнята оскаржувана ухвала слідчого судді.

Як вбачається з відмітки у матеріалах провадження, захисник підозрюваного ОСОБА_3 та представник апелянтів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката Пасічника А.З. був ознайомлений та отримав копію оскаржуваної ухвали, а отже дізнався про наявність такої лише 19 грудня 2016 року.

Відповідно до змісту ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Таким чином строк для подачі апеляції в даному випадку у апелянтів виник з моменту, коли їм стало відомо про існування такого рішення, а саме 19 грудня 2016 року.

Згідно відміток апеляційного суду Тернопільської області, апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_4 та захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Пасічника А.З. на ухвалу слідчого судді від 05 грудня 2016 року про арешт майна були подані до суду 23 грудня 2016 року, тобто в межах п'ятиденного строку, передбаченого ст.395 КПК України, а тому такі строки не пропущені, у зв'язку із чим у апелянтів немає потреби звертатися з клопотанням про їх поновлення.

За таких обставин, твердження прокурора та представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката Федорчука В.В. про те, що у зв'язку із тим, що апелянтами пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 05 грудня 2016 року і в матеріалах справи відсутнє їх клопотання про поновлення пропущеного строку, а отже суд не вправі був відкривати апеляційне провадження за їх скаргами, то такі не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Що ж стосується суті оскаржуваної ухвали слідчого судді, то така винесена без з'ясування та дослідження усіх обставин даного провадження, а тому підлягає до скасування з винесенням нової ухвали, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, cтаршим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12016210010000181 від 18.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи новоствореного представництва ТОВ «ХЕЛІКС КЕПІТАЛ УКРАЇНА» в особі ОСОБА_12, ОСОБА_3 та ОСОБА_13, яке має ознаки фінансової піраміди, здійснюють свою діяльність на території Тернопільської області та інших областях України по залученню грошових коштів від фізичних осіб, обіцяючи останнім отримання надприбутків, оскільки грошові кошти в подальшому начебто інвестуються в групу іноземних інвестиційних компаній, хоча насправді вказане товариство не набуло статусу фінансової установи, що не дозволяє здійснювати інвестиційну діяльність на території України, і таким чином отримані шляхом обману кошти від фізичних осіб незаконно привласнюються та легалізовуються ОСОБА_12, ОСОБА_3 і ОСОБА_13

Загалом ОСОБА_12, ОСОБА_3 та ОСОБА_13, усвідомлюючи протиправний характер своєї діяльності, діючи без наміру виконання взятих на себе зобов'язань, внаслідок своїх протиправних дій заволоділи грошовими коштами потерпілих на загальну суму 2 773 047 гривень.

Як вбачається з матеріалів провадження, 02 грудня 2016 року за даними фактами ОСОБА_12, ОСОБА_3 та ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 обто завлолодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах та ч.2 ст.209 КК України - легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинення правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені за попередньою змовою групою осіб, санкції яких передбачають, зокрема конфіскацію майна.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, cтарший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Шелінгович Л.В., за погодженням з прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюка Ю.В. звернувся до суду в рамках кримінального провадження №12016210010000181 внесеного до ЄРДР 18 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КПК України, із клопотанням про арешт майна, а саме: грошові кошти в сумі 15 000 Євро (купюри номіналом 50 Євро кожна); грошові кошти в сумі 1000 Євро (купюри номіналом 500 Євро кожна); грошові кошти в сумі 500 Євро (купюри номіналом 100 Євро кожна); грошові кошти в сумі 50 доларів США; грошові кошти в сумі 2340 Євро; грошові кошти в сумі 60 гривень; грошові кошти в сумі 500 російських рублів; грошові кошти в сумі 230 турецьких лір; грошові кошти в сумі 5 дарханів; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_1; паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_2; мобільний телефон «іPhone» білого кольору із зазначеним на корпусі ІМЕІ НОМЕР_3; ноутбук «MacBook» жовтого кольору № CO2Q5A29GF84; мобільний телефон «іPhone» Model A 1687 FCC ID:НОМЕР_4; грошові кошти в сумі 500 Євро.

Вказане майно було вилучене під час проведення 01 грудня 2016 року обшуку, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2016 року, за місцем проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1; металевий ланцюжок жовтого кольору вилучений під час проведення особистого обшуку ОСОБА_3, шляхом заборони використання, розпорядження та відчуження майна.

Необхідність накладення арешту на мобільний телефон «іPhone» білого кольору із зазначеним на корпусі ІМЕІ НОМЕР_3; ноутбук «MacBook» жовтого кольору № CO2Q5A29GF84; мобільний телефон «іPhone» Model A 1687 FCC ID:НОМЕР_4 слідчий у клопотанні мотивував необхідністю проведення комп'ютерно- технічних- експертиз.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1.збереження речових доказів; 2.спеціальної конфіскації; 3.конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4.відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зазанчений перелік є вичерпним, який не підлягає поширеному тлумаченню, серед якого відстутнє таке забезпечення, як з метою проведення експертизи.

Більше того, як вбачається з ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2016 року, на підставі якої було проведено обшук у помешканні підозрюваного ОСОБА_3 та вилучено вказану техніку, то в частині, що стосується комп'ютерної техніки було надано лише дозвіл на її огляд і вилучення копії інформації на ній, що стосується діяльності ТОВ "ХЕЛІКС КЕПІТАЛ УКРАЇНА".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання слідчого в частині накладення арешта на мобільний телефон «іPhone» білого кольору із зазначеним на корпусі ІМЕІ НОМЕР_3; ноутбук «MacBook» жовтого кольору № CO2Q5A29GF84; мобільний телефон «іPhone» Model A 1687 FCC ID:НОМЕР_4 з метою проведення комп'ютерно- технічних експертиз до задоволення не підлягає.

Також, у клопотанні слідчий просить накласти арешт на паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_3. серії НОМЕР_6, мотивуючи це тим, що самостійно чи в сукупності з іншими доказами мають суттєве значення для встановлення об'єктивної істини, оскільки мають відношення до вчиненого кримінального правопорушення.

При цьому, яке саме значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні мають саме паспорти, у клопотанні не обґрунтовано.

Задовольняючи клопотання старшого слідчого в цій частині, суд жодним чином не мотивував такого свого рішення щодо необхідності накладення арешту на ці документи, а також не врахував, що паспорт громадянина України посвідчує особу, і його відсутність порушуватиме права підозрюваного, як громадянина України.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку прокурор ствердив про те, що ця необхідність викликана тим, щоб підозрюваний ОСОБА_3 не зміг покинути територію країни, чим ухилитися від відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення.

На думку колегії суддів, такі твердження є необґрунтованими, з огляду на те, що ухвалою слідчого судді від 04 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розмір застави в сумі 2 500 000 грн. (два мільйони п'ятсот тисяч гривень) для внесення па депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області. При цьому, слідчим суддею покладено на останнього обов'язки, серед яких у випадку внесення застави здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Як пояснив прокурор, зазначений обов'язок ОСОБА_3 виконано та здані ним документи, у тому числі паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_6.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, а також враховуючи вимоги ст.170 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання слідчого в частині накладення арешту на паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 не підлягає до задоволення.

Крім цього, у клопотанні слідчий просить накласти арешт на грошові кошти, а саме:

- грошові кошти в сумі 15 000 Євро (купюри номіналом 50 Євро кожна);

- грошові кошти в сумі 1000 Євро (купюри номіналом 500 Євро кожна);

- грошові кошти в сумі 500 Євро (купюри номіналом 100 Євро кожна);

- грошові кошти в сумі 50 доларів США;

- грошові кошти в сумі 2340 Євро;

- грошові кошти в сумі 60 гривень;

- грошові кошти в сумі 500 російських рублів;

- грошові кошти в сумі 230 турецьких лір;

- грошові кошти в сумі 5 дарханів;

- грошові кошти в сумі 500 Євро,

вилучені під час проведення 01 грудня 2016 року обшуку приміщення та особистого обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1. А також металевий ланцюжок жовтого кольору вилучений під час проведення особистого обшуку ОСОБА_3, шляхом заборони використання, розпорядження та відчуження майна.

Клопотання слідчого в цій частині мотивовано тим, що вилучені грошові кошти та ланцюжок зможуть в подальшому забезпечити відшкодування шкоди та цивільного позову або виконання покарання в частині конфіскації майна.

Відповідно до п.3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 5 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Також, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, що передбачено ч.6 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, значний розмір завданої цими правопорушеннями шкоди потерпілим, а також враховуючи правові підстави для арешту зазначеного майна, колегія суддів приходить до переконання, що клопотання слідчого в цій частині підлягає до задоволення.

В апеляційних скаргах апелянти вказують на те, що кошти вилучені під час обшуку у помешканні ОСОБА_3 у сумі 11000 Євро належать ОСОБА_4 та у сумі 5500 Євро - ОСОБА_5, тому просять відмовити у їх арешті. На підтвердження таких вимог ними було долучені до апеляційних скарг договора зберігання від 29 листопада 2016 року та 23 листопада 2016 року відповідно, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також ОСОБА_5 Та ОСОБА_14 у простій письмовій формі.

Також, на підтвердження вказаних доводів під час розгляду провадження у суді апеляційної інстанції була допитана в якості свідка ОСОБА_15 яка суду пояснила, що їй відомо про те, що кошти в сумі 5500 Євро належать ОСОБА_5, за які останній мав намір придбати протези. Однак, приїхавши у м.Київ з цією метою ОСОБА_5 замовлення на протези не зробив, у зв'язку із чим залишив кошти на зберігання племіннику ОСОБА_3.

Колегія суддів, дослідивши дані докази та оцінивши покази свідка, приходить до переконання, що такі не можуть бути достатнім доказом того, що саме зазначені кошти у вказаному розмір належали ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Будь - яких інших доказів, які б доводили належність таких коштів останнім, суду надано не було.

З урахуванням наведеного колегія приходить до висновку, що апелційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до задоволення не підлягають, а також не підлягає до задоволенням в цій частині і апеляція захисника ОСОБА_3.

Таким чином, враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді слід скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Шелінгович Л.В. про арешт майна - задовольнити частково, чим частково задовольнити апеляцію захисника ОСОБА_3 - адвоката Пасічника А.З., а у задоволенні апеляцій ОСОБА_4 Та ОСОБА_16 - відмовити.

На підставі наведено, керуючись ст.ст.170 -173, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката Пасічника А.З., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2016 року -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Шелінгович Л.В. про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення 01 грудня 2016 року обшуку приміщення та особистого обшуку ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1., а саме :

- грошові кошти в сумі 15 000 Євро (купюри номіналом 50 Євро кожна);

- грошові кошти в сумі 1000 Євро (купюри номіналом 500 Євро кожна);

- грошові кошти в сумі 500 Євро (купюри номіналом 100 Євро кожна);

- грошові кошти в сумі 50 доларів США;

- грошові кошти в сумі 2340 Євро;

- грошові кошти в сумі 60 гривень;

- грошові кошти в сумі 500 російських рублів;

- грошові кошти в сумі 230 турецьких лір;

- грошові кошти в сумі 5 дарханів;

- грошові кошти в сумі 500 Євро,

- металевий ланцюжок жовтого кольору вилучений під час проведення особистого обшуку ОСОБА_3, шляхом заборони використання, розпорядження та відчуження майна.

В решті клопотання - відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Є. Галіян