Ухвала суду № 64085117, 11.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/4997/14-ц 11.01.2017 11.01.2017

Справа № 489/4712/15-ц

Провадження №22-ц/784/10/17 Головуючий у 1-й інстанції Мельничук О.В.

Доповідач апеляційного суду Бондаренко Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Прокопчук Л.М.,

із секретарем судового засідання -Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3, за участю третьої особи приватного нотаріуса Суліми Валентини Федорівни

про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним з моменту укладення договору,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, яка ухвалою суду замінена на належного відповідача -ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу ? частини квартири недійсним з моменту укладення договору.

Позивач зазначав, що квартира АДРЕСА_1 належала в рівних долях позивачу та його рідній тітці ОСОБА_6 на підставі рішення Первомайського міського суду Миколаївської області від 7 квітня 1998 року. Остання знала, що позивач є інвалідом 3 групи і знаходиться з 2006 року на обліку в психіатричній лікарні, проте 14 січня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки вказаної квартири за 10496 грн. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Сулімою В.Ф. зареєстрованим в реєстрі під № 60. На момент укладання договору позивач не розумів значення своїх дій, а правочин не відповідав його внутрішній волі, тобто під час укладання спірного договору не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири укладений 14 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 недійсним з моменту укладання та повернути сторони в первісне положення.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, рішенням Первомайського міського суду Миколаївської області від 7 квітня 1998 року за позивачем ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. (а.с.9)

Із копії договору купівлі-продажу квартири від 14 січня 2009 року видно, що позивач продав, а ОСОБА_6 купила 1/2 частину вказаної квартири і вартість вказаного майна становить 10496 грн. ( а.с.6)

Із копії свідоцтва про смерть видно, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а після її смерті 4 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про прийняття спадщини ( а.с.39, 40).

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що на момент укладення вказаного договору купівлі-продажу частини квартири він мав третю групу інвалідності та з 2006 року перебував на обліку в психіатричній лікарні, а тому він не розумів значення свої дій та не міг керувати ними.

По даній справі судом першої інстанції призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, яка проведена комісією експертів Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 і 26 січня 2016 року та винесено висновок № 26, згідно якого ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням, малоумством, тимчасовим хворобливим розладом психіки не страждав та не страждає, а виявляв та виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок сполученого вживання психоактивних речовин (алкоголю, каннабіоїдів). В період часу, який відноситься до моменту підписання (складання) договору купівлі-продажу 1\2 частки квартири від 14 січня 2009 року ОСОБА_2 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 118-128).

За клопотанням позивача, судом апеляційної інстанції призначено повторну судово-психіатричну експертизу. Так, відповідно до експертного висновку від 21 липня 2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент укладання 14 січня 2009 року договору купівлі продажу ? частини спірної квартири страждав психічним захворюванням в формі шизоаффективного розладу в стані ремісії та міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 223-235).

Статтею 203 чч.2,3. ЦК України передбачено що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 215 ч.ч.1,3 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 225 ч. 1 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Відповідно до ст. 145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим у разі необхідності встановлення у справі психічного стану особи.

Ст. 60 ч.1 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведені обставини, а саме те, що згідно експертних висновків на час укладення 14 січня 2009 року спірного договору купівлі продажу 1/2 частини квартири позивач ОСОБА_2 розумів значення своїх дій та міг ними керувати, підстав для визнання вказаного договору купівлі-продажу немає.

За вказаних обставин, районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді Т.З.Бондаренко

Т.В. Крамаренко

Л.М. Прокопчук