Рішення № 64084119, 23.12.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5845/16-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Фаркош Ю.А.,

при секретарях - Мудрак О.Р., Зінакову М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року позивач звернувя до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправним та скасування наказу від 11.01.2016 № 4-к про звільнення ОСОБА_1 просить поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці"; стягнути з Державної установи "Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.01.2016 до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 26.01.2012 він працював на посаді директора Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» на підставі контракту №1 від 26.01.2012. Наказом від 11.01.2016 його було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення законодавства, в результаті чого для установи настали значні негативні наслідки та припинено дії контракту. Посилаючись на те, що оскаржуваний наказ відповідачем винесений з порушенням норм трудового законодавства та його прав, просив суд задовольнити пред'явлені вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити пред'явлені вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували, посилаючись на необґрунтованість пред'явлених позивачем вимог. Заперечення подали у письмовому виді.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що з 26.01.2012 по 11.01.2016 ОСОБА_1 працював на посаді директора Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці».

Наказом від 11.01.2016 позивача було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення законодавства, в результаті чого для установи настали значні негативні наслідки та припинено дії контракту.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 21 КЗПП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з п.8 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

У наказі «Про звільнення ОСОБА_1.» від 11.01.2016 № 4-к зазначено, що ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» 12.01.2016 відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП, за одноразове грубе порушення законодавства, в результаті чого для установи настали значні негативні наслідки, та припинено дію контракту № 5 від 03.12.2014 на підставі підпункту б) пункту 5.3 зазначеного контракту.

При цьому, у даному наказі підставами для звільнення вказано:

-лист Київської міської держанвої адміністрації від 04.12.2015 № 001-4306;

-лист Національної академії наук України від 24.12.2015 № 10/2192-9;

-лист Державної фінансової інспекції України від 08.10.2015 № 04-14/1388.

Відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Підпунктом б) пункту 5.3. контракту № 5 від 03.12.2014 передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірвано до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п.).

Таким чином, вказаний пункт контракту вказує, підстави звільнення з посади керівника та розірвання контракту.

Перелік працівників, наведений у п. 1 ст. 41 КЗпП, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи, що позивач займав посаду саме керівника установи - директора Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці», він належить до категорії працівників, які можуть бути звільненні на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП.

П.1 ст. 41 КЗпП передбачає звільнення з ініціативи роботодавця керівників певних категорій за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

У підпункті б) пункту 5.3 контракту № 5 від 03.12.2014 зазначено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірвано з ініціативи Держгірпромнагляду України до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п.).

У разі звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків визначення ступеня тяжкості (грубості) проступку в кожному конкретному випадку належить до компетенції осіб, що наділені правом призначення і звільнення керівних працівників.

Під дію пункту 1 ст. 41 КЗпП підпадають, такі порушення, в яких ознакою грубості вважаються і характер дій або бездіяльності працівника, і суттєвість наслідків порушення (наприклад, проступок, який заподіяв або міг заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди, зокрема невиконання вимог трудового законодавства), й особливості причин, що зумовили порушення та його наслідок, і форма вини.

Так, листом Державної фінансової інспекції України від 08.10.2015

№ 04-14/1388, який зазначений у наказі про звільнення, інформовано Міністра соціальної політики ОСОБА_2 про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці», керівником якої був позивач, за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за результатом якої встановлено порушення фінансової дисципліни на загальну суму 2258,3 тис.грн, у тому числі таких, що призвели до матеріальної шкоди (збитків), на суму 2082,7 тис.грн.

Вказані результати ревізії зафіксовані в Акті від 20.03.2015 № 04-22/1 ревізії фінансово-господарської діяльності Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.

Водночас у цьому листі зазначено, що «з метою усунення виявлених порушень і попередження їх надалі Інституту листами від 24.04.2015 № 04-14/548 та від 04.08.2015 № 04-14/1102 надіслано обов'язкові вимоги щодо відшкодування збитків та усунення виявлених порушень.

Однак станом на 01.10.2016 директор Інституту не вжив заходів щодо відшкодування заподіяної Інституту матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1572,7 тис. грн.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за виконанням державного майна і фінансових ресурсів» підставою для розгляду питання про відповідність займаній посаді керівників бюджетних установ є незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державної фінансової інспекції та її територіальних органів».

Отже, одноразовим грубим порушенням обов'язків керівника є саме невжиття позивачем, як директором Інституту, заходів щодо відшкодування заподіяної Інституту значної матеріальної шкоди (збитків), про необхідність яких зазначено у вимогах Державної фінансової інспекції України.

Щодо дотримання строку накладення дисциплінарного стягнення на позивача слід вказати наступне.

Відповідно до ст.148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. При цьому дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку.

Так, листом Державної фінансової інспекції України від 08.10.2015

№ 04-14/1388 повідомлялось, крім іншого, що станом на 01.10.2016 директор Інституту не вжив заходів щодо відшкодування заподіяної Інституту матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1572,7 тис. грн. При цьому з дати вимоги Державної фінансової інспекції України від 04.08.2015 № 04-14/110, а також з дати, яка вказана у згаданому листі Державної фінансової інспекції, на момент прийняття рішення щодо розірвання контракту з ОСОБА_1 та його звільнення не пройшло шести місяців.

Водночас лист Державної фінансової інспекції України від 08.10.2015

№ 04-14/1388 з вищенаведеною інформацією про порушення законодавства з боку позивача був адресований Міністру соціальної політики ОСОБА_2 (вх. № 2859/0/7-15 від 15.10.2015) та, відповідно до резолюції Міністра, направлений голові Державної служби України з питань праці ОСОБА_3

Суд надає оцінку тій обставині, що у строк, який становить менше одного місяця з дня виявлення порушення, відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Статуту Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці», затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2015 № 84, було надіслано листи про погодження звільнення директора Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» ОСОБА_1 до Голови Київської міської державної адміністрації та до Президента Національної академії наук України.

Про це Державна служба України з питань праці повідомляє у своєму листі від 13.11.2015 № 4426/0/1-06/6/ДО-15 Державну фінансову інспекцію України. У цьому листі, крім іншого, зазначено, що після надходження до Державної служби України з питань праці відповідних погоджень, контракт з директором Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» ОСОБА_1 буде розірвано.

Таким чином, рішення про розірвання контракту з ОСОБА_1 було прийнято у строк менше місяця з дня виявлення порушення, водночас звільнення позивача потребувало дотримання процедури погодження звільнення.

Київська міська державна адміністрація листом від 04.12.2015 № 001-4306 погодила звільнення Позивача з посади директора Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці».

Національна академія наук України листом від 24.12.2015 № 10/2192-9 також не заперечувала проти звільнення позивача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань праці реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Відповідно до підпункту 12 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Голова Держпраці утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), укладає контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Держпраці.

Отже суб'єкт призначення та звільнення з посади повною мірою наділений повноваженнями щодо оцінки дій та пояснень працівника.

Таким чином, наказ від 11.01.2016 № 4-к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за одноразове грубе порушення законодавства, в результаті чого для установи настали значні негативні наслідки прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України.

Вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.10 ЦПК України ,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11. 27, 28, 57-60, 61 84, 79, 85, 88, 169, 209, 212-214, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Ю.А.Фаркош