Рішення № 64083369, 10.01.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18851/16-ц

провадження № 2/753/2538/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. Дарницький районний суд м.Києва в особі судді Вовка Є.І., при секретарі Германенко В.А., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, в судовому засіданні по розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, треті особи: Незалежна професійна спілка працівників Електроенергетики "Твій захист", Фонд державного майна України, ОСОБА_3 генеральний директор Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго",

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва 18 жовтня 2016 року подано вказаний позов від 18 жовтня 2016 року щодо: стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням "компенсації та індексації"; визнання незаконними та неправомірними наказів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 19.09.2016 року №868-к "Об увольнении" та від 01.07.2016 року №463-ОД «Об установлении режима неполного рабочего времени», виданими генеральним директором Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", а також визнання незаконним звільнення ОСОБА_2 за цими наказами; поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника відділу з договірної роботи департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго".

В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема посилалась на положення п.6 ст.36, ст.43-1, ст.ст.235, 252 КЗпП України, ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", вказала, що генеральним директором Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", всупереч положенням Конституції та Кодексу законів про працю України, за утворення позивачем профспілкової організації та діяльність в ній, були видані незаконні та неправомірні накази від 19.09.2016 року №868-к "Об увольнении" та від 01.07.2016 року №463-ОД «Об установлении режима неполного рабочего времени», та незаконно було звільнено її ОСОБА_2 - обраного члена виборного профспілкового органу - Голови Центрального комітету "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист", за цими наказами з посади начальника відділу з договірної роботи департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", в тому числі, без отримання згод на це профспілки, виборного профспілкового органу "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист" обов"язковість попереднього отримання яких, передбачена положеннями ст.252 КЗпП України.

Так, згідно з безпосереднім змістом наказу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 01.07.2016 року №463-ОД «Об установлении режима неполного рабочего времени», останній виданий ОСОБА_3 - генеральним директором Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці - без посилання на тимчасові економічні труднощі, а отже всупереч умовам Колективного договору Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", в тому числі, його п.3.8 (а.с.66, яким також передбачено, що режим неповного робочого тижня з ініціативи адміністрації застосовується як виняток, за погодженням з об"єднаною організацією профспілки працівників ПАТ "Донецькобленерго"). Крім того, у вказаному наказі відсутні дані щодо погодження його з будь-якою профспілковою організацією, як і з виборним профспілковим органом "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист".

Вказаним наказом вирішено встановити з 20.09.2016 року ОСОБА_2 - начальнику відділу з договірної роботи департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення режим неповного робочого часу 4 години у тиждень, розподіливши по одній годині щоденно з понеділка по четвер з 7:30 до 8:30.

Крім того, позивач посилалась на неналежний розмір оплати праці (менше мінімальної заробітної плати), не надавши належних та допустимих доказів щодо його дійсного фактичного розміру, в тому числі, щодо фактично отримуваних (отриманих) сум.

З вказаним наказом як з незаконним позивач не погодилась, надавши відповідачу заяву про це від 02.09.2016 року.

Згідно зі змістом наказу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 19.09.2016 року №868-к "Об увольнении" останній виданий ОСОБА_3 - генеральним директором Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", про звільнення ОСОБА_2 - начальника відділу з договірної роботи департаменту з правового забезпечення операційної діяльності Дирекції з правового забезпечення 19 вересня 2016 у відповідності з п.6 ст.36 Кодексу законів про працю України, відмова від продовження роботи у зв"язку зі зміною істотних умов праці..., при цьому, з самого змісту цього наказу не вбачається даних щодо погодження його з профспілкою, виборним профспілковим органом "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист".

Крім того, позивач посилалась на її звільнення з ініціативи власника всупереч положенням ст.26 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка триває щодо відповідача, при цьому, існування цього, вказаного позивачем процесу приватизації представник відповідача не заперечував (ст.61 ЦПК України).

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та їх обгрунтування зазначене у позові, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні огульно заперечував проти задоволення всіх позовних вимог, не надавши жодного доказу на підтвердження своєї позиції (при цьому повідомив, що про розгляд цієї справи дізнався ще у грудні 2016 року), в тому числі, вказував, що позивач не є членом виборного профспілкового органу.

Вважав, що при звільненні позивача не були порушені правові норми, в тому числі ті, які містяться в Кодексі законів про працю України.

Крім того, представник відповідача не надав конкретних заперечень щодо розміру відповідного середнього заробітку.

При цьому, жодного клопотання про витребування доказів представником відповідача не було подано до початку розгляду справи по суті (всепереч нижчевикладеним положенням ст.137 ЦПК України).

Враховуючи положення ч.2 ст.64 ЦПК України, дослідивши та проаналізувавши наведенні дані, всі матеріали справи, зокрема копії: письмових звернень відповідача до позивача, в тому числі, щодо діяльності "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист"; вказаних наказів від 19.09.2016 року №868-к "Об увольнении" та від 01.07.2016 року №463-ОД «Об установлении режима неполного рабочего времени»; трудової книжки відповідача; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист"; заяви позивача від 02.09.2016 року щодо відмови від продовження роботи; витягу з Колективного договору від 03 серпня 2011 року, а також оригінал довідки "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист" від 17.10.2016 року, видану позивачу щодо її саме виборної посади, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.252 Кодексу законів про працю України:

- працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень;

- зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є;

- звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Відповідно до п.6 ст.36 Кодексу законів про працю України, підставою припинення трудового договору зокрема є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до ст.10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності":

- працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень;

- зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є;

- звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Рішенням Конституційного суду України по справі №1-31/98 від 29 жовтня 1998 року №14-рп/98 зокрема встановлено наступне: поняттям "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди; професійні спілки, які діють на одному й тому ж підприємстві, в установі, організації, мають рівні права і є рівними перед законом; питання про надання згоди на розірвання трудового договору з працівником у передбачених законом випадках і порядку вирішує професійна спілка, яка діє на підприємстві, в установі, організації, членом якої є працівник.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що генеральним директором Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", були видані незаконні накази від 19.09.2016 року №868-к "Об увольнении" (з яким позивач ознайомлена 19.09.2016 року) та від 01.07.2016 року №463-ОД «Об установлении режима неполного рабочего времени» (з яким позивач ознайомлена 19.07.2016 року), та незаконно було звільнено її ОСОБА_2 - обраного члена виборного профспілкового органу - Голови Центрального комітету "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист" (і вказаний статус позивача підтверджується оригіналом довідки "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист" від 17.10.2016 року (а.с.56, яка не визнана недійсною, її зміст стороною відповідача доказами не спростований), що також узгоджується з копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо державної реєстрації "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист" із зазначенням її керівником саме ОСОБА_2 а.с.22) з посади начальника відділу з договірної роботи департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", в тому числі, без отримання згоди на це профспілки, виборного профспілкового органу "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист", обов"язковість попереднього отримання якої, передбачена положеннями ст.252 КЗпП України, ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Так, згідно з безпосереднім змістом наказу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 01.07.2016 року №463-ОД «Об установлении режима неполного рабочего времени» (а.с.18), останній виданий ОСОБА_3 - генеральним директором Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", у зв"язку зі змінами в організації виробництва та праці - без посилання на тимчасові економічні труднощі, а отже всупереч умовам Колективного договору Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", в тому числі, його п.3.8 (а.с.66, яким також передбачено, що режим неповного робочого тижня з ініціативи адміністрації застосовується як виняток, за погодженням з об"єднаною організацією профспілки працівників ПАТ "Донецькобленерго"). Крім того, у вказаному наказі відсутні дані щодо погодження його з будь-якою профспілковою організацією, як і з виборним профспілковим органом "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист".

Вказаним наказом вирішено встановити з 20.09.2016 року ОСОБА_2 - начальнику відділу з договірної роботи департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення режим неповного робочого часу 4 години у тиждень, розподіливши по одній годині щоденно з понеділка по четвер з 7:30 до 8:30.

З вказаним наказом як з незаконним позивач не погодилась, надавши відповідачу заяву про це від 02.09.2016 року (а.с.14, 15).

Згідно зі змістом наказу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 19.09.2016 року №868-к "Об увольнении" (а.с.19), останній виданий ОСОБА_3 - генеральним директором Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", про звільнення ОСОБА_2 начальника відділу з договірної роботи департаменту з правового забезпечення операційної діяльності Дирекції з правового забезпечення 19 вересня 2016 у відповідності з п.6 ст.36 Кодексу законів про працю України, відмова від продовження роботи у зв"язку зі зміною істотних умов праці..., при цьому, з самого змісту цього наказу не вбачається даних щодо погодження його з профспілкою, виборним профспілковим органом "Незалежної професійної спілки працівників електроенергетики "Твій захист", обраним членом виборного профспілкового органу якого перебувала ОСОБА_2, що також вочевидь суперечить вищенаведеним положеннями ч.3 ст.252 КЗпП України та ч.3 ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до положень ст.43 Конституції України: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Разом з тим, зі змісту вказаних письмових наказів не вбачається, що вони обгрунтовані помстою позивачу, а тому такі доводи останньої є лише припущеннями, враховуючи також положення ст.218 ЦК України щодо допустимості доказів, в тому числі таких, як показання свідків.

Так, відповідно до положень ст.218 ЦК України: недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до положень п.2) ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Крім того, суд вважає, безпідставними посилання на порушення позивачем положень ст.26 Закону України "Про приватизацію державного майна" щодо заборони звільнення працівників з ініціативи власника в період приватизації підприємства, оскільки позивач була звільнена на підставі п.6 ст.36 Кодексу законів про працю України (вищевказана відмова саме працівника від продовження роботи).

На підставі викладеного, враховуючи вищенаведені способи захисту порушених прав позивача, які регламентовані положеннями Кодексу законів про працю України, а також п.4) ч.1 ст.367 ЦПК України, щодо випадків обов"язку допустити негайне виконання рішення суду, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, і доводи сторін не спростовують вказаних висновків суду, а саме належить: визнати незаконними наказ Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 19.09.2016 року №868-к «Про звільнення» («Об увольнении), звільнення ОСОБА_2; поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника відділу з договірної роботи департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", допустивши негайне виконання рішення; визнати незаконним наказ Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 01.07.2016 року №463-ОД «Про встановлення режиму неповного робочого часу («Об установлении режима неполного рабочего времени»); в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Так, відповідно до ч.1, 2, 8 ст.8 ЦПК України: суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Отже, вищевказані вимоги про визнання вказаних наказів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" ще і неправомірними (крім того, що вони є незаконними) на думку суду є необгрунтованою та безпідставною. Так, законодавцем в ЦК України, зокрема в статтях 1173 та 1174 вживається термін "незаконний". Також, слід згадати про статтю 56 Конституції України, яка також застосовує термін "незаконність". Крім того, розуміння того чи іншого поняття суттєво відрізняється залежно від галузі права в якій застосовується, таким чином тлумачення терміну повинне відповідати конкретним правовідносинам та галузі права як сфері застосування.

Крім того, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням "компенсації та індексації", такою що викладена без зазначення стягувача - у відповідній вимозі конкретно не зазначено особи на користь якої вимагається стягнути кошти (зокрема, щодо дотримання принципів змагальності сторін (ст.10 ЦПК України) та диспозитивності (ст.11 ЦПК України) - розгляду справи виключно в межах позовних вимог), крім того, відсутній розрахунок та докази щодо сум "компенсації та індексації", які також зазначені огульно, безвідносно до конкретної особи та конкретно не визначено розмір як компенсації, так і індексації. Крім того, вимога щодо вказаного стягнення (згідно з прямим контекстом її наявної редакції) не може бути виконана і у відповідності до імперативних вимог Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі, ст.4, якою серед вимог до виконавчого документу зокрема передбачено необхідність зазначення в ньому відповідної резолютивної частини рішення (яка відповідно до вищевказаних імперативних положень ст.11 ЦПК України вочевидь не має виходити за межі відповідної прохальної (резолютивної) частини самого позову), що передбачає відповідні заходи його примусового виконання із зазначенням найменування стягувача.

Також, судом враховано, що згідно з ч.1 ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, судом враховано перевагу норм міжнародного права (у випадках їх конкуренції з нормами національного права, в тому числі щодо співвідношення (конкуренції) норм щодо процесу стягнення середнього заробітку до норм, які встановлюють стоки розгляду справи), а саме, що в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов»язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаний розумний строк для справи даної категорії визначено згідно з національним законодавством, а саме у ч.1 ст.157 ЦПК України, згідно з імперативними вимогами якої - суд розглядає цивільні справи вказаної категорії протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня відкриття провадження по справі (яке було відкрито 12 грудня 2016 року а.с.87).

Клопотання щодо продовження цього строку сторонами не було заявлено, посилання сторін на будь-які обставини, в тому числі, виключні щодо такого продовження також відсутні.

При цьому, судом враховано, що сама позивач в листі від 29.11.2016 року наполягала на дотриманні судом саме вищевказаного строку розгляду даної справи - не більше місяця, посилаючись також і на необхідність дотримання положення вищевказаної ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті необхідності дотримання цього розумного строку (а.с.90, 90зв.).

Отже, в межах наявного правового поля у суду були відсутні правові підстави для подальшого перенесення судового розгляду даної справи, враховуючи також наявність третіх осіб (які були відсутні на даному судовому засіданні, проте були повідомлені належним чином пр нього) та положення ст.74 ЦПК України, якими встановлено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (щодо умов подальшого повідомлення як вищевказаних третіх осіб, так і сторін по справі).

Доказів щодо розміру середнього заробітку до суду не надано, всупереч положенням ст.60 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, судом було фактично враховано, що відповідно до положень ч.3 ст.27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов"язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права, а відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.137 ЦПК України: у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази (при цьому стороною позивача (як і відповідача) не надано жодного доказу щодо наявності в неї складнощів з отримання доказів (всупереч вищенаведеним положенням ст.60 ЦПК України), зокрема щодо оплати праці, розміру середнього заробітку (довідки про середній заробіток, розрахункових листів тощо); клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Судом також враховано, що вказана вимога щодо стягнення грошових сум фактично не була належним чином конкретизована навіть на відповідну вимогу суду (щодо дотримання принципу змагальності та врахування такої поведінки сторони позивача в контексті вищенаведених положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яка була викладена в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року (а.с.68). При цьому, сторона позивача не позбавлена можливості належним чином обгрунтувавши, зазначивши належні докази та зазначивши конкретний предмет позову - в тому числі, із зазначенням стягувача, звернутися до суду з іншим позовом щодо стягнення саме на її користь вказаної середньої заробітної плати, індексації, компенсації, тощо.

При цьому, Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вказані висновки не є порушенням права на справедливий судовий захист в контексті вищенаведених міжнародних норм та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі належить розподілити таким чином: стягнути в доход держави з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", ЄДРПОУ 00131268, 551 грн. 20 коп. - судовий збір; судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. за позов в частині вимог майнового характеру віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208, 209, 214, 215, 367 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 частково.

Визнати незаконними наказ Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 19.09.2016 року №868-к «Про звільнення» («Об увольнении), звільнення ОСОБА_2.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника відділу з договірної роботи департаменту з правового забезпечення операційної діяльності дирекції з правового забезпечення Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", допустивши негайне виконання рішення.

Визнати незаконним наказ Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від 01.07.2016 року №463-ОД «Про встановлення режиму неповного робочого часу («Об установлении режима неполного рабочего времени»).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути в доход держави з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", ЄДРПОУ 00131268, 551 грн. 20 коп. - судовий збір.

Судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. за позов в частині вимог майнового характеру віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: