Постанова № 64082996, 30.12.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10071/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Гарасимяку Р.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобовязання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

02 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, в якому просив постановити рішення, ким: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду

України у Шевченківському районі м. Львова від 10.11.2016 року №11196/03-15 про відмову у призначенні йому,ОСОБА_1, пенсії з вислугу років;

- зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова обчислити та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ ( в редакціях Закону України від 05.10.1995 №358/95 ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663 ІІІ) з 01.11.2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова 10.11.2016 прийнято рішення № 11196/03-15 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», про що він повідомлений листом від 11.11.2016 № 11218/03-15, який ним 18.11.2016 отриманий особисто у приміщенні Управління.

Відмову відповідач мотивував тим, що згідно з п.5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII у звязку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про судоустрій і статус суддів, Про статус народного депутата, Про Кабінет Міністрів України, Про судову експертизу, Про Національний банк України, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про дипломатичну службу, Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника- консультанта народного депутата України втратили чинність.

Крім того, відповідач вказує, що згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

При цьому, в листі зазначено, що згідно з наданими ним документами, його стаж роботи на прокурорських посадах на день звернення, становить 19 років 6 місяці 6 днів, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 29 днів, всього вислуга років становить 21 рік 11 місяців 5 днів.

З результатами розгляду його звернення щодо призначення пенсії не погоджується з наступних підстав.

Виходячи з викладеного, його трудовий стаж на посадах прокурора на момент подачі заяви про призначення пенсії (01.11.2016) становить 21 рік 11 місяців 5 днів, де включається половина строку його навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І .Я. Франка (денна форма) з 01.09.1992 по 27.06.1997.

Зазначене підтверджується трудовою книжкою серії АК № 614416, яка згідно вимог ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Водночас, як вбачається з «Листа-відмови у призначенні пенсії» від 11.11.2016 за № 11218/03-15 при прийнятті такого рішення відповідач керувався вимогами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Однак, дані посилання органу Пенсійного фонду є необгрунтованими, оскільки вважає, що при призначенні йому пенсії слід керуватись вимогами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакціях Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) з наступних підстав.

Так, станом на час його призначення 26.03.1997 до органів прокуратури статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР) передбачалося, що пенсії за вислугу років призначаються працівникам прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше, а також працівникам, які займають прокурорські посади та не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становив не менше 12 років при загальному стажі роботи 20 років і більше.

З огляду на викладене, він обґрунтовано розраховував на реалізацію закріпленого цією нормою Закону права на пільгову пенсію, з початку своєї професійної діяльності в органах прокуратури.

У подальшому статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від

05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111) встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Реально сподіваючись на застосування до нього вказаної норми Закону, він пропрацював на посадах прокурора в органах прокуратури України 19 років 6 місяців та 6 днів (при загальному стажі 21 рік 11 місяців 5 дні) і працює на даний час.

При цьому, згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст.56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111), в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років (ч.б ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ).

При цьому, як він вже зазначив вище, згідно із вимогами ч.б ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111), його стаж роботи, що дає йому право на пенсію за вислугою років, обґрунтовано становить 21 рік 11 місяців 5 дні.

Щодо застосування у часі вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, в редакції Закону України від

12.07.2001 № 2663-ІІІ, то у Висновках Верховного Суду України про правильне застосування положень статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789- XII «Про прокуратуру» зазначено, що згідно зі ст.22 ОСОБА_3 України закріплені нею права і свободи людини і громадянина не є вичерпними. ОСОБА_4 права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до Рішення ОСОБА_4 Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 ОСОБА_3 України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), надання зворотної дії в часі нормативно- правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В рішеннях ОСОБА_4 Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 (у справі щодо права на пільги) та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що ОСОБА_3 України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 ОСОБА_3 України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а самеу Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із вказаного, у рішеннях ОСОБА_4 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013 (справа №21-348а13) та 17.12.2013 (справа №21-445а13).

У рішенні ОСОБА_4 Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України (ст.1, ч.ч. 1, 2 ст.8, ч.2 ст.19 ОСОБА_3 України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, - передбачених законом (ч.1ст.46 ОСОБА_3 України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (п.6 ч.1 ст.92 ОСОБА_3 України). За ОСОБА_3 України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання ОСОБА_3 та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (п.п.1,3 ст. 116).

Відповідно до ст.58 ОСОБА_3 України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола субєктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобовязань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Як зазначено в п.2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування ОСОБА_3 України при здійсненні правосуддя», оскільки ОСОБА_3 України, відповідно до ст.8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності ОСОБА_3, та у всіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_3 як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на ОСОБА_3, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.3 ст.8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Таким чином, згідно із вимогами п.б ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111), його стаж роботи, що дає йому право на пенсію за вислугою років, обґрунтовано становить 21 рік 11 місяці та 5 дні, тобто понад визначений Законом необхідний 20-річний стаж роботи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та Законами України.

Отже, звернення до субєкта владних повноважень щодо призначення пенсійних виплат ґрунтується саме відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону України від

12.07.2001 №2663-111), а не Закону, який діє на час звернення та значно звужує зміст та обсяг моїх прав і свобод.

З цих же, наведених вище підстав, незаконними є доводи відповідача про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 01.06.2015 як єдину підставу прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії.

З огляду на зазначене вище, вважає, що рішенням про відмову у призначенні мені йому пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-111), відповідач порушив його конституційні, соціальні права.

На підставі викладеного вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо відмови у призначені йому пенсії на підставі його заяви від 01.11.2016 та долучених документів: довідки прокуратури Львівської області від 17.10.2016 №18/1333 з розрахунку 90% від суми місячного заробітку з 01.11.2016 (без обмеження граничного розміру) пенсії, трудової книжки серії АК № 614416, слід визнати протиправними.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зіславшись на обставини, які викладені в адміністративному позові.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заявлених позивачем вимог заперечила повністю, посилаючись на письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з положеннями ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено ОСОБА_3 та законами України.

Приписами ч.2 ст.19 ОСОБА_3 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 01 листопада 2016 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (в редакціях Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова № 11196/03-15 від 10 листопада 2016 року та листом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 11 листопада 2016 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у такому призначенні пенсії з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання що призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У п. 5 Прикінцевих положень Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року зазначено, що 01 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначені відповідно Закону України «Про прокуратуру». У зв'язку з вищенаведеним з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах вищезазначеного Закону, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Однак, відповідно до статті 8 ОСОБА_3 України в Україні діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Статтею 46 ОСОБА_3 України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 ОСОБА_3 України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст. 64 ОСОБА_3 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України.

За приписами ст. 21, 22 ОСОБА_3 України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

ОСОБА_4 Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою ОСОБА_3 України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 ОСОБА_3 України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення ОСОБА_4 Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях ОСОБА_4 Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

22 травня 2008 року ОСОБА_4 Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 ОСОБА_3 України, ОСОБА_4 Суд України дав у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». ОСОБА_4 Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Також Конституційний суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: «звуження обсягу прав та свобод це зменшення кола субєктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Визнання ж Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_4 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Також Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобовязань порушує принцип соціальної, правової держави». Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

У рішенні ОСОБА_4 Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України (стаття 1, частина перша, друга статті 8, частина друга статті 19 ОСОБА_3 України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 ОСОБА_3 України). За ОСОБА_3 України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання ОСОБА_3 та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 статті 116).

Як зазначено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування ОСОБА_3 України при здійсненні правосуддя" оскільки ОСОБА_3 України, згідно зі статтею 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності ОСОБА_3 у всіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_3 як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на ОСОБА_3, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Виходячи з висловленого у рішеннях ОСОБА_4 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

На момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України (26 березня 1997року) діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.

Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12 липня 2001) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

На момент звернення позивача до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії його загальний стаж роботи в органах прокуратури становив 21 років 11 місяців 5 днів, що підтверджується даними трудової книжки, де включається половина строку його навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені ОСОБА_5 (денна форма) з 01.09.1992 по 27.06.1997.

Таким чином, позивач набув право виходу на пенсію після набуття ним стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає до застосуванню до спірних правовідносин, суд зобовязаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.237 цього Кодексу.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та враховуючи наведені вище норми матеріального права, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтований та такий, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Доводи представника Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова ОСОБА_2 в заперечення позову, на думку суду, є непереконливими, а тому такі доводи суд не може покласти в основу свого рішення і відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 10, 69, 70, 71, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст.19, 22, 58, 64 ОСОБА_3 України, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» «Про прокуратуру» 1789-ХІІ (в редакції від 12 липня 2001 року), суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова від 10.11.2016 року №11196/03-15 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії з вислугу років.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова обчислити та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ ( в редакціях Закону України від 05.10.1995 №358/95 ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663 ІІІ) з 01.11.2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

Постанова може бути повністю або частково оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя ОСОБА_6