Рішення № 64079632, 15.12.2016, Василівський районний суд Запорізької області

311/2110/16-ц

Провадження № 2/311/948/2016

15.12.2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року м. Василівка Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

26.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернувся до Василівського районного суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 23.04.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (первинний кредитор) та фізичною особою - ОСОБА_1 (відповідач) було укладено Кредитний договір № 12-064/02-01 на споживчі цілі на поточні потреби (Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати Відповідачеві (за Договором - Позичальникові) кредит у сумі 6 500,00 гривень. Відповідно до умов Кредитного договору, Відповідач зобов'язується в порядку на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком платежів.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерне комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорами. Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відступлено право грошової вимоги за Кредитним Договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи». Відповідно до зазначеного Договору, сторони свої зобов'язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первинний кредитор) відступило свої права грошової вимоги до боржників за Кредитними Договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення.

Відповідно до умов Кредитного договору та Договору відступлення, ТОВ «Кредитні ініціативи» вправі вимагати дострокового погашення Кредиту у разі невиконання чи неналежне виконання Відповідачем умов Кредитного договору. В свою чергу, Боржник, неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 22.06.2016 року має прострочену заборгованість за кредитом - 4 340,00 гри., по відсотках - 8 378,22 гри. та пеню в розмірі - 5 615,84 грн.

На забезпечення умов виконання кредитного договору № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 12-049/03-03 від 23.04.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами.

На забезпечення умов виконання кредитного договору № 12-064/02-01 23.04.2007 року з ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 12-048/03-03 від 23.04.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами.

Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за Кредитним Договором, Поручитель разом з Позичальником солідарно відповідає перед позивачем у повному обсязі зобовязань, передбачених Кредитним Договором. У звязку з невиконанням Боржником свого обов'язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок Поручителя. У звязку з порушенням відповідачем своїх обовязків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору позичальнику ОСОБА_1 було нараховано неустойку (пеня/штраф). Станом на 22.06.2016 року загальний розмір заборгованості складає 18334,06 грн. Вищевказана заборгованість до теперішнього часу позивальником у добровільному порядку не погашена, тому позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року в загальному розмірі 18334,06 грн. та судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 1378,00 грн.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 15.12.2016 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині стягнення з ОСОБА_3 на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості за Кредитним договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року закрито у звязку зі смертю відповідача ОСОБА_3.

В судове засіданні представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» не зявився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте надав суду заяву про розгляд цивільної справи у відсутність представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів, не заперечують (а.с.51.71,101,112).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не зявилася, про день та час розгляду справи повідомлялася судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування), відповідно до вимог ст.ст.74,76 ЦПК України, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, заперечень на позов не подано.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст.ст.74,76 ЦПК України, проте надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, заявлені позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до нього про стягнення заборгованості, посилаючись на положення ч.4 ст.559 ЦК України у звязку із закінченням строку дії договору поруки від 23.04.2007 року та застосувати строк позовної давності за позовними вимогами до нього, як поручителя.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини справи, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Згідно положень ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Судом встановлено, що 23 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 12-064/02-01 на споживчі цілі на поточні потреби, копія якого містиься в матеріалах справи (а.с.6-9).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору Банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 6500,00 грн. на умовах передбачених договором. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником за процентною ставкою у розмірі 24 % річних (п.2.2. Договору).

Пунктом 2.3 кредитного договору вказано, що погашення кредиту та процентів за ним, здійснюється позичальником щомісячно, у відповідності до графіку, який є невідємною частиною цього договору. Кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 17 квітня 2009 року.

Згідно з графіком погашення заборгованості по кредиту з травня 2007 року по березень 2009 року включно відповідач ОСОБА_1 І,В. в рахунок погашення зобовязань за укладеним кредитним договором № 12-064/02-01 зобовязана вносити суму плати за користування кредитом, яка складає щомісячно 270,00 грн., а у квітні 2009 року 290,00 грн. (а.с.9).

З метою забезпечення повернення кредитних коштів Позичальником, 23 квітня 2007 року між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 12-048/03-03.

23 квітня 2007 року між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 12-049/03-03.

За умовами укладених договорів поруки (п.2.1 Договору) Поручитель зобовязуються відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником зобовязань за кредитним договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року, та у випадку невиконання позичальником своїх зобовязань бере на себе зобовязання погасити: 1) заборгованість в розмірі наданому кредиту 6500,00 грн.; 2) нараховані за користування кредитом відсотки /комісії (у тому числі, у разі прострочення виконання зобовязання, у підвищеному розмірі), неустойку, а також інші боргові зобовязання, що випливають з кредитного договору.

Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що позичальник та поручитель є солідарними боржниками перед кредитором, та залишаються зобовязаними за кредитним договором до повного виконання всіх своїх зобовязань за ним у повному обсязі.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерне комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язалося відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорами. Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відступлено право грошової вимоги за Кредитним Договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи». Відповідно до зазначеного Договору, сторони свої зобов'язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первинний кредитор) відступило свої права грошової вимоги до боржників за Кредитними Договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення (а.с.22-32).

Частиною2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно вимог ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно змісту ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до вимог ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно ст.518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно положень ст.519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором

Відповідно до ст.1055 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), як визначено статтею 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги,право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Позичальник ОСОБА_1 є такою, що прострочила зобовязання, порушив умови кредитного договору та згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року, відповідач ОСОБА_1 станом на 22 червня 2016 року має заборгованість за вказаним вище Кредитним договором в загальній сумі 18334,06 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 4340,00 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом 8378.22 грн; пеня 5615,84 грн. (за останній календарний рік), яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.

Вказаний розрахунок відповідачем ОСОБА_1 не оспорений, заперечення на позов нею не надані.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.525 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов»язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові № 6-53цс14 від 17.09.2014 року, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов»язань застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення «пред»явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов»язання як умови чинності поруки, слід розуміти як пред»явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. При цьому, зазначене положення не виключає можливості пред»явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутись з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання.

Отже, вказаною постановою визначено, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов»язання за Договором повинно бути пред»явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов»язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

Як вбачається з Договору поруки № 12-049/03-03 від 23.04.2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_1, пунктами 5.4. передбачено, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання і закінчується повним погашенням зобовязань по Кредитному договору від 23 квітня 2007 року № 12-064/02-01, в забезпечення якого видана порука, а також додаткових угод до нього (а.с.10). Отже, договір поруки не містить визначеного строку дії.

З наданих позивачем матеріалів позовної заяви, складеного розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року вбачається, що у зв»язку з порушенням Позичальником ОСОБА_1 зобов»язань, Банк звернувся до суду з позовом 26 липня 2016 року, при цьому вважаючи, що ними дотримано шестимісячний строк з моменту вручення письмових вимог солідарним боржникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Проте, жодних підтверджень про отримання Поручителями ОСОБА_3Ф, та ОСОБА_2 письмових повідомлень від кредитора про невиконання Позивальником ОСОБА_3В зобовязань, як того вимагають умови Договору поруки (п.п.3.1), матеріали справи взагалі не містять.

Крім того, Договір поруки № 12-048/03-03 від 23.04.2007 року між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_3 припинив дію у звязку зі смертю поручителя ОСОБА_3 - 18 квітня 2013 року, що підверджується актовим записом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області за №85 від 24.02.2013 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 94).

Таким чином, заявлені ТОВ «Кредитні ініціативи» позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року, крім позичальника ОСОБА_1, також у солідарному порядку з поручителя ОСОБА_2 не відповідають вимогам вищевказаної норми закону та правовій позиції ВСУ, яка у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів, які застосовують у своїй діяльності вказаний нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зі збігом шестимісячного строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договорами поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред»явлення позову) кредитор вчиняти не може.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року, як поручителя з тих підстав, що ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом після закінчення шести місяців від дня настання строку неналежного виконання Позичальником ОСОБА_1 основного зобов'язання та, відповідно станом на час предявлення позову до суду 26.07.2016 року, порука ОСОБА_2 припинилася, а отже і Договір поруки № 12-049/03-03 від 23.04.2007 року, укладений між цими сторонами, припинився. Будь-яких доказів поважності причин пропуску строку предявлення вимог до поручителя ОСОБА_2, позивач суду не надав та в ході судового розгляду справи в суді не довів. Таким чином, порука ОСОБА_2 вважається припиненою, а отже, позовні вимоги до співвідповідача ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим, неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року, підтверджене належними доказами, виходячи ізвстановлених статтею 526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання, передбаченого ст.629 ЦК України принципу обов'язковості договору, і ст.554 ЦК України правових наслідків порушення зобов"язання, забезпеченого порукою, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з позичальника ОСОБА_1 І,В. на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суму заборгованості, яка виникла станом на 22 червня 2016 року в загальному розмірі 18334,06 грн. та яка складається з: заборгованості за кредитом 4340,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом 8378.22 грн; пені - 5615,84 грн., оскільки до теперішнього часу позичальником ОСОБА_1 вищезазначена сума заборгованості за кредитним договором № 12-064/02-01 від 23.04.2007 року у добровільному порядку не погашена, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, відповідно до положень ст.ст.79,88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1378.00 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.ст.514, 515-519, 525, 526, 1054, 1055, 1077, 1079, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст.7, 10, 11, ст.ст.60,79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04655 м.Київ вул..Вікентія Хвойки буд.21, ЄДРПОУ 35326253, п/р № 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО - 300346) суму заборгованості за кредитним договором №12-064/02-01 від 23 квітня 2007 року в розмірі 18334 (вісімнадцять тисяч триста тридцять чотири) гривні 06 копійок, судовий збір в сумі 1378,00 гривень, а всього стягнути 19712 (девятнадцять тисяч сімсот дванадцять) гривень 06 копійок

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_4