Ухвала суду № 64079604, 11.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7443/15-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/225/17 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 57 11.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

11 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2; третя особа: Відділ державної реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції про зняття арешту з нерухомого майна.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив зняти арешт та заборону на відчуження з нерухомого майна, а саме: з квартири АДРЕСА_1, накладений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29.05.2015 року в забезпечення позову по цивільній справі № 367/2569/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Свої вимоги мотивував тим, що 12.11.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким останній позичив у позивача 495 690 гривень (що на день укладення такого договору становило 31 000 дол. США), які ОСОБА_4 як позичальник зобов'язався повернути не пізніше 12.11.2015 року.

Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки від 12.11.2014 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.

За умовами укладеного між сторонами договору іпотеки Іпотекодержатель має право у випадку невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором позики отримати за рахунок майна Іпотекодавця задоволення забезпечених іпотекою вимог.

Договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, згідно з яким, у випадку прийняття іпотекодержателем рішення про набуття предмета іпотеки у власність, іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателем за власним одноосібним рішенням іпотекодержателя про набуття предмета іпотеки у власність. Іпотекодавець підписанням цього договору засвідчує, що наявність будь-яких інших документів, крім цього договору, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

У разі прийняття іпотекодержателем рішення про набуття предмета іпотеки у власність, цей договір виступає правовстановлювальним документом та є правовою підставою для державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

19.06.2015 року на адресу відповідача ОСОБА_4 була направлена нотаріально посвідчена вимога про усунення порушення зобов'язання за укладеним між позивачем та відповідачем договором позики від 12.11.2014 року, повернення позики в сумі 627 000 грн., що станом на 19.06.2015 року становило 28 500 дол. США, не більш ніж у тридцяти денний строк та оплати неустойки в розмірі 1 316 700 грн., що станом на 19.06.2015 року становило еквівалент 59 850 дол. США. Зазначено також, якщо протягом встановленого строку вимога ОСОБА_3 залишається без задоволення, ним може бути звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. 12.11.2014 року за реєстровим №2204 або від імені ОСОБА_3 продано предмет іпотеки будь-якій особі на умовах на його розсуд.

Оскільки така вимога залишилась без задоволення, 20.08.2015 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки. Однак, рішенням державного реєстратора від 25.08.2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у державній реєстрації права власності на спірну квартиру у зв'язку з наявністю обтяження вказаного майна.

Позивачу стало відомо, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, з метою забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4

04.06.2015 року суддею Ірпінського міського суду Київської області Пархоменко О.В було винесено рішення по зазначені справі №367/2569/15-ц, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 були задоволені та стягнуто на користь ОСОБА_2 суму 653 400,00 гривень та судові витрати в розмірі 3 654,0 гривень.

Позивач зазначає, що наявність вищезазначеного арешту перешкоджає йому реалізувати своє право на задоволення своїх вимог за договором позики та договором іпотеки, прямо передбачене ст. ст. 572,575 ЦК України та ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку».

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2016 року позов задоволено. Знято арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, а саме: з квартири АДРЕСА_1, який був накладений ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29.05.2015 року по цивільній справі № 367/2569/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що відповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та не з'ясував наявність правонаступників померлого відповідача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, права якого на задоволення вимог іпотекодержателя, передбачені договором іпотеки та застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у ньому, порушуються у зв'язку з наявністю арешту предмета іпотеки та заборони відчуження, що перешкоджає іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до обраного ним способу звернення стягнення, та здійснити реєстрацію права власності на предмет іпотеки на себе.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Судом встановлено, що 12.11.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким останній позичив у позивача 495 690 гривень, що на день укладення такого договору становило 31 000 дол. США, які ОСОБА_4 як позичальник був зобов'язаний повернути не пізніше 12.11.2015 року.

Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки від 12.11.2014 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності та була передана йому в дар за Договором дарування від 23.10.2004 року.

За умовами укладеного між сторонами договору іпотеки Іпотекодержатель має право у випадку невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором позики отримати за рахунок майна Іпотекодавця задоволення забезпечених іпотекою вимог.

Договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, згідно з яким, у випадку прийняття іпотекодержателем рішення про набуття предмета іпотеки у власність, іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателем за власним одноосібним рішенням іпотекодержателя про набуття предмета іпотеки у власність. Іпотекодавець підписанням цього договору засвідчує, що наявність будь-яких інших документів, крім цього договору, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

У разі прийняття іпотекодержателем рішення про набуття предмета іпотеки у власність, цей договір виступає правовстановлювальним документом та є правовою підставою для державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

19.06.2015 року на адресу відповідача ОСОБА_4 була направлена нотаріально посвідчена вимога про усунення порушення зобов'язання за укладеним між позивачем та відповідачем договором позики від 12.11.2014 року, повернення позики в сумі 627 000 грн., що станом на 19.06.2015 року становило 28 500 дол. США, не більш ніж у тридцяти денний строк та оплати неустойки в розмірі 1 316 700 грн., що станом на 19.06.2015 року становило еквівалент 59 850 дол. США. Зазначено також, якщо протягом встановленого строку вимога ОСОБА_3 залишається без задоволення, ним може бути звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименком Д.Б. 12.11.2014 року за реєстровим №2204 або від імені ОСОБА_3 продано предмет іпотеки будь-якій особі на умовах на його розсуд.

Оскільки така вимога залишилась без задоволення, 20.08.2015 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки. Однак, рішенням державного реєстратора від 25.08.2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у державній реєстрації права власності на спірну квартиру у зв'язку з наявністю обтяження вказаного майна.

Встановлено також, що у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала справа №367/2569/15-ц, за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, в забезпечення якого ухвалою Ірпінського міського суду Київської області накладено арешт у вигляді заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04.06.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено та стягнуто на користь ОСОБА_2 суму 653 400,0 гривень та судові витрати в розмірі 3 654,0 гривень.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» заставодержатель має право звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація прав та обтяжень за Договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбулась 12.11.2014 року (а.с. 12)

З огляду на вказане, право іпотекодержателя ОСОБА_3 на задоволення його вимог є пріоритетним, оскільки арешт за ухвалою Ірпінського міського суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 було накладено пізніше, а саме 29.05.2015 року.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

У той же час, доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог процесуального права при ухваленні рішення судом першої інстанції, знайшли своє часткове підтвердження, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, що є відповідачем по даній справі помер (а.с.60-61).

Ухвалою Ірпінського міського суду від 21 січня 2016 року зупинено провадження у даній справі терміном на шість місяців передбаченого законом до вступу прав спадкоємців.

Ухвалою Ірпінського міського суду від 21 червня 2016 року витребувано із Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області відомості про осіб, які звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

Із відповіді Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області № 963/02-14 від 30.06.2016 року вбачається, що крім ОСОБА_3, який звернувся із претензією про обов'язок спадкодавця, інших заяв не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

За таких обставин, судова колегія вважає, що встановивши відсутність спадкоємців померлого відповідача ОСОБА_4, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув та не вирішив питання про залучення до участі у справі орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України. Крім того, в порушення вимог ст. 215 ЦПК України, суд не дав оцінки зазначеним обставинам у мотивувальній частині рішення.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції відповідно до своїх повноважень, визначених ст. 307 ЦПК України, позбавлений можливості залучити до участі у справі інших осіб на стадії апеляційного провадження.

Підсумовуючи викладене та зважаючи на положення ч. 3 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що порушення процесуального законодавства, допущені судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2016 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.,

Приходько К.П.