Рішення № 64079413, 13.01.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6789/15-ц

Провадження №2/333/396/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2017 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

при секретарі Некрашевич Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_3) ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось ПАТ «Дельта Банк» із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність житлового будинку 97 по вул.. Белінського в м. Запоріжжя. Посилається на те, що 03.11.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 (після укладення шлюбу ОСОБА_2) А.С. був укладений кредитний договір №362-99/К-06 за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 30000 доларів США з розрахунку 13,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 03.11.2006 року по 02.11.2016 р. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним договором кредиту №362-99/К-06 від 03.11.2006 р. іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки №362-99/Z-06 від 03.11.2006 року передала в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Белінського, б. 97 з надвірними спорудами. Згідно висновку субєкта оціночної діяльності ринкова вартість зазначеного іпотечного майна становить 944434 грн. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, станом на 28.07.2015 р. за відповідачем наявна заборгованість в сумі 578222,96 грн., з яких: тіло кредиту - 573602,02 грн., відсотки 4620,94 грн. Згідно п. 4.4 іпотечного договору у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом прийняття Іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в розрахунок виконання основного зобовязання.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявилась, про час та місце слухання справи неодноразово сповіщалась за адресою її реєстрації, проте, повістки повертаються не врученими, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_3) в судове засідання не зявилась, надала заяву, в якій просила справу слухати без її участі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

03.11.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №362-99/К-06 за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 30000 доларів США з розрахунку 13,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 03.11.2006 року по 02.11.2016 р.

Після укладення шлюбу 20.11.2010 року ОСОБА_3 набула прізвище ОСОБА_2 (а.с.99).

В забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним договором кредиту №362-99/К-06 від 03.11.2006 р. іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки №362-99/Z-06 від 03.11.2006 року передала в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Белінського, б. 97 з надвірними спорудами.

Згідно висновку субєкта оціночної діяльності ринкова вартість зазначеного іпотечного майна становить 944434 грн. (а.с.125).

Станом на 28.07.2015 р. по кредитному договору №362-99/К-06 від 03.11.2006 р. наявна заборгованість в сумі 578222,96 грн., з яких: тіло кредиту - 573602,02 грн., відсотки 4620,94 грн.

Згідност. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідност. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимогст. 572 ЦК України, ст. ст.1,33 Закону України «Про іпотеку»в силу застави (іпотеки) кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Частиною 5ст. 3 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч.1ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, а також в інших випадках, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки.

За умовами п. 4.1 іпотечного договору іпотеко держатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання основного зобовязання за кредитним договором воно не буде належним чином виконане, а саме: при повному або частковому неповернення кредиту (чергового платежу по кредиту) або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Відповідно до п. 4.2 у випадку порушення Іпотекодавцем обовязків за цим та/або кредитним договором іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю (та позичальнику) письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодежателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. П. 4.3. іпотечного договору передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотеко держателя, передбаченим п. 4.4 цього договору.

П. 4.4 іпотечного договору передбачає, що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1 цього договору , іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів:

- п.4.4.1. шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобовязання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на предмет іпотеки;

4.4.2 - шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку.

Частиною 37Закону України «Про іпотеку»встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Окремого договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя укладено не було, а договором іпотеки зазначено лише загальне правило про таку можливість, а відтак, не зазначивши в договорі всі умови переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а зауваживши лише про загальну можливість цього, відсутні й підстави для перереєстрації права власності на предмет іпотеки.

За рішенням суду звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за правилами ст. 39 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статєю 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають застосуванню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. п. 38, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно дост. 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Відповідно договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобовязання за договором або зобовязанням, що забезпечено іпотекою за Договором іпотеки, іпотекодержательнабуває право звернути стягнення на предмет іпотеки. Банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у відповідності до умов Договору іпотеки

Відповідно до вимог ст. ст.3,4 ЦПК Українитаст. 20 ЦК Українипозивач обрав способом судового захисту свого права - звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, тобто спосіб, який передбачає позасудове врегулювання.

Крім того, суд звертає увагу, що вартість іпотечного майна становить 944434 грн. (а.с.125), а заборгованість за кредитним договором - 578222,96 грн., з яких: тіло кредиту - 573602,02 грн., відсотки 4620,94 грн. Тобто, вартість предмета іпотеки перевищує заборгованість за кредитом на 366211,04 грн. Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на будинок призведе до порушення майнових прав ОСОБА_1, оскільки ні договором, ні законом не передбачений порядок відшкодування вартості предмета іпотеки на суму, що перевищує заборгованість по кредиту.

За таких обставин позов задоволений бути не може.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 212 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_3) ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності залишити без задоволення.

На рішення сторонами, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуюча Л.О. Варнавська