Рішення № 64079145, 11.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/239/15-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.Провадження № 22-ц/780/36/17 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 29 11.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 20176 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Іванової І.В., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна» до ОСОБА_2, третя особа: Києво-Святошинський районний центр зайнятості про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

Позивач ТОВ «СОС Сервіс Україна» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 22.07.2015 позивачем на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015, постанови про відкриття виконавчого провадження № 48099330 від 10.07.2015, було компенсовано третій особі суму коштів матеріального забезпечення, виплаченого центром зайнятості відповідачу за час її перебування на обліку, як безробітної на загальну суму - 44 060,82 грн.

Крім того, позивачем на підставі рішення апеляційного суду м. Києва від 26.06.2014 року було виплачено відповідачці середній заробіток за час вимушеного прогулу та сплачено відповідно всі податки та збори, в тому числі податок з доходів фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок на загальну суму 97 945,33 грн.

З огляду на вказане, позивач вважає, що відповідачем без достатньої на те правової підстави були отримані від позивача грошові кошти у сумі 44 060,82 грн., які підлягають стягненню з неї на користь позивача в повному об'ємі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СОС України» безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 44 060,82 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., а всього 45 438,82 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати з підстав невідповідності висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не дав належної оцінки запереченням відповідача проти позову. На її думку, грошові кошти, які були виплачені їй як допомога по безробіттю, та середній заробіток, виплачений позивачем за рішенням суду, мають різну правову природу, що не було враховано місцевим судом. Крім того, вважає, що суд безпідставно не застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав доведеним факт, що з позивача на підставі двох рішень суду було стягнуто суму коштів, які мають однакову правову природу і пов'язані з виплатою ОСОБА_2 грошового забезпечення у зв'язку із звільненням з роботи, яке було стягнуто з позивача.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєструвалась в Києво-Святошинському районному центрі зайнятості (РЦЗ) як така, що шукає роботу 06.02.2014 року. Наказом Києво-Святошинського РЦЗ № НТ400206 від 06.02.2014 року ОСОБА_2 був наданий статус безробітної та наказом № НТ1400213 від 13.02.2014 року призначено виплату допомоги по безробіттю.

11.11.2014 року ОСОБА_2 подано заяву від 10.11.2014 року до Києво-Святошинського РЦЗ про зняття її з обліку як безробітної. На підставі поданої заяви та рішень суду Києво-Святошинським РЦЗ припинена реєстрація, як безробітної. А також припинено виплату допомоги по безробіттю.

За час перебування на обліку у Києво-Святошинському РЦЗ як безробітної ОСОБА_2 було виплачено матеріальне забезпечення на загальну суму 44 060, 78 грн.

Наказом № 63/1к віл 10.11.2014 року на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва по справі № 22-ц/796/7009/2014 від 26.06.2014 року, ОСОБА_2 поновлено на роботі в ТОВ «СОС Сервіс» на посаді заступника генерального директора з фінансової та адміністративної діяльності з 31.122013 року з окладом згідно штатного розпису. Вказаним рішенням з ТОВ «СОС Сервіс» на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та сплачено відповідно всі податки та збори, в тому числі податок з доходів фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями 6945, 6946, 6947, 6948 від 10.11.2014, на загальну суму 97 945,33 грн.

22.07.2015 позивачем, на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/731/15 від 26.02.2015, постанови головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Лисенко О.В. про відкриття виконавчого провадження № 48099330 від 10.07.2015 та у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування на випадок безробіття» було компенсовано Києво-Святошинському районному центру зайнятості суму коштів матеріального забезпечення виплаченого центром зайнятості відповідачці за час її перебування на обліку, як безробітної на загальну суму - 44 060, 82 грн.

З огляду на вказані обставини, вбачається, що грошові кошти в сумі 44 060, 78 грн. були отримані ОСОБА_2 від Києво-Святошинського центру зайнятості як допомога по безробіттю за період перебування відповідача на обліку в даному центрі як безробітної, на підставі Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінінстерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року.

В подальшому, виплачені РЦЗ кошти стягнуто із роботодавця за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у відповідності до ч. 4 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Щодо коштів, стягнутих з ТОВ «СОС Сервіс» за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2014 року, в сумі 97 945,33 грн., то за своєю правовою природою, це середній заробіток за час вимушеного прогулу, зокрема за 119 днів з часу незаконного звільнення до дня ухвалення рішення, у відповідності до ч. 2 ст 235 Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України не підлягають застосуванню, оскільки в обох випадках кошти були отримані ОСОБА_2 за наявності підстав, передбачених законодавством.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, не надав належної оцінки запереченням відповідача, на вказані обставини та положення законодавства уваги не звернув, та дійшов хибного висновку про обґрунтованість позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України у зв'язку з неправильним застосуванням судом норми матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з огляду на те, що позовні вимоги ТОВ «СОС Сервіс» не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна» до ОСОБА_2, третя особа: Києво-Святошинський районний центр зайнятості про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: