Постанова № 64079056, 20.12.2016, Обухівський районний суд Київської області

29.11.2016 Мосто

Справа № 372/3251/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 грудня 2016 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.,

при секретарі Бадьорій Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського обласного військового комісаріату про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищеназваним позовом, в якому посилаючись на неправомірні дії відповідача Міністерства оборони України, допущені під час розгляду його заяви про виплату одноразової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, отриманої внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а саме на території Республіки Афганістан, просив:

- визнати протиправними і скасувати пункт 19 Протоколу від 03 червня 2016 року № 45 засідання комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1;

- зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат направити (повторно направити) до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі двохсоткратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - 07 листопада 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на надання позивачем повного передбаченого законом переліку документів, протиправну відмову Міноборони у виплаті грошової допомоги позивачеві.

Представник відповідача Міністерства оборони України Андрєєв Д.В. в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, посилаючись на те, що грошова допомога позивачеві не була призначена через недоліки у поданих документах, рішення комісії Міноборони вважав правомірним.

Представник відповідача Київського облвійськкомату Семененко Ю.П. в судовому засіданні проти позову заперечила повністю, посилаючись на те, що уповноваженим органом по виплаті грошової допомоги є Міноборони, а облвійськкомат дав висновок про наявність у позивача права отримати допомогу.

Вислухавши представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 19 жовтня 1979 року по 16 лютого 1982 року проходив військову службу і приймав з 02 жовтня 1980 року по 16 лютого 1982 року участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою Обухівського районного військового комісаріату Київської області від 16 грудня 2014 року № 1677, військовим квитком серії НОМЕР_1 і посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2.

Наказом MO СРСР № 244 від 28 вересня 1981 року Позивача 16 лютого 1982 року було звільнено в запас в зв'язку з закінченням дійсної строкової служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 Афганістан входить в перелік держав, де в період з квітня 1978 р. - грудень 1989 р. велись бойові дії на їх території.

В період проходження військової служби ОСОБА_1 було отримано поранення, яке згідно висновку судово - медичного експерта № 42 від 18.09. 2014 року за давністю утворення відповідає періоду участі в бойових діях в Афганістані.

Згідно витягу з протоколу засідання №32932 від 26.09.2014 року Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення, поранення Позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується протоколом засідання ЦВ ЛК від 26.09.2014 року.

Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії КИО-1 № 0411606 від 11.11.2014 року позивачу довічно з 07.11.2014 року встановлена II група інвалідності, причиною якої є травма, з виконанням обов'язків військової служби.

23.07.2014 року позивач звернувся із заявою до Київського обласного комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги, що підтверджується заявою.

30.07.2015 року за вих. № 1454 Київський обласний військовий комісаріат вказану заяву з необхідними документами направив у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, для нарахування і виплати позивачу одноразової грошової допомоги, при цьому відповідно до висновків Київського обласного військового комісаріату позивач дійсно має право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги, що підтверджується листом.

16.09.2015 року за вих. № 2202 Департамент фінансів Міністерства оборони України, своїм листом повернув документи Київського обласного комісаріату, без розгляду по суті та як такі, що надіслані не за належністю, що підтверджується листом.

20.10.2015 року за № 2642 військовий комісаріат Обухівського РВК Київської області повернув позивачу заяву з пакетом документів, без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю.

При цьому з аналізу надісланих документів випливає, що Позивач дійсно проходив військову службу та був звільнений з Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 03 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку заяву про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, зобов'язано Київський обласний військовий комісаріат відповідно до діючого порядку оформити і направити в Міністерство оборони України пакет документів на призначення і виплату на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності, що підтверджується судовими рішеннями.

03 червня 2016 року на засіданні комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби було прийнято рішення, яке відображене в пункті 19 Протоколу від 03 червня 2016 року № 45 і яким було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з мотивів неподання документа про обставини поранення, що підтверджується витягом із протоколу.

При наданні правової оцінки позовним вимогам суд приймає до уваги наступне.

Порядок та на умови, виплати грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в різний період часу регулювались наступними прийнятими Кабінетом Міністрів України нормативно правовими актами: Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»; Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 07.11.2014 року - день встановлення позивачу інвалідності другої групи.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.10.2014 року у справі № К/800/1679/14.

Таким чином, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14 та від 21.04.2015 року № 21-135а15.

Отже, як вже раніше було встановлено судами різних інстанцій у спорі між тими ж сторонами, при розгляді заяви та документів позивача про нарахування та виплату грошової допомоги відповідач повинен був врахувати Постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Відповідно до п. 6, 7 постановиу Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає. Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Доводи Міністерства оборони України на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що Позивач проходив військову службу та був військовослужбовцем Збройних Сил України, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наступним.

В силу пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Така правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року № К/800/40725/15.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено вище, чинними судовими рішеннями судів трьох інстанцій було визнано право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі двохсоткратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - 07 листопада 2014 року.

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд вважає, що оскаржуване рішення комісії Міністерства оборони України від 03 червня 2016 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є явно протиправним, і навіть свавільним, оскільки прийнято всупереч чинним судовим рішенням, без будь-якого обґрунтування відхилено правомірні вимоги позивача і не враховано, а фактично проігноровано, висновки суду у спорі між тими ж сторонами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду переконливих доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Згідно зі статтею 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин, суд вважає, що під час розгляду справи було доведено факт порушення відповідачем його прав та законних інтересів, які підлягають судовому захисту.

Заперечення відповідача та третьої особи суд вважає непереконливими і такими, що не враховують приписи законодавства та чинні судові рішення, на які позивач посилався в обгрунтування позову. Так, посилання на необхідність отримання додаткових документів щодо розміру грошового забезпечення не ґрунтуються на законі, оскільки позивач проходив строкову військову службу і не був офіцером, будь-яких відомостей про наявність передбачених законом обмежень у позивача для отримання одноразової грошової допомоги суду не повідомлено, а отримання позивачем додаткових документів щодо проходження військової служби є неможливим, тому вимога про надання додаткових документів, не передбачених зазначеним вище Порядком, є протиправною і необґрунтованою, а також прямо суперечить наявним у справі чинним судовим рішенням.

Водночас, суд вважає неможливим повне задоволенні позовних вимог через те, що суд невправі вирішувати за відповідача питання щодо визнання права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи 07 листопада 2014 року, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оскільки суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, « Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже, проходження Позивачем військової служби підтверджується матеріалами справи, позивачем вірно зазначено про застосування нормативно-правових актів, які діяли на момент встановлення інвалідності, при цьому враховуючи, що Міністерство оборони України лише з формальних підстав відмовило у задоволенні його заяви, при цьому не було прийнято до уваги висновків і правової позиції суду у спірних правовідносинах між тими ж сторонами, достатнім і належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача Міністерства оборони України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі двохсоткратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 07 листопада 2014 року. Однак при цьому суд звертає увагу вказаного відповідача на необхідність обов'язкового врахування при повторному розгляді документів щодо позивача висновків суду, викладених у даній постанові, оскільки відповідачем не було забезпечено належного, повного і обгрунтованого вирішення питання призначення позивачеві одноразової грошової допомоги, чим не було виконано покладений на нього судом обов'язок.

Інші, зазначені у позові способи відновлення порушеного права позивача суд вважає недостатньо обґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню в частині доведених позовних вимог.

Керуючись статтею 55 Конституції України, статтями 2, 9, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 159 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 3, 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення, викладене у пункті 19 протоколу № 45 від 03 червня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі двохсоткратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 07 листопада 2014 року та прийняти відповідне рішення, з врахуванням висновків, викладених у даній постанові.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Кравченко М.В.