Рішення № 64078996, 11.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1655/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В.В.Провадження № 22-ц/780/166/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 24 11.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування матеріальної і моральної шкоди спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 13 лютого 2014 року між нею та ПрАТ «СК «ВУСО» було укладено договір №1207935-02-10-01 добровільного страхування транспортного засобу на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту (далі Договір). За умовами Договору ОСОБА_2 застрахувала свої майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1, а ПрАТ «СК «ВУСО» зобов'язався протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування з розміром страхової суми 35000 гривень.

13 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «ВУСО» була укладена додаткова угода №1 до договору добровільного страхування наземного транспортного №1207935-02-10-01, за умовами якої було збільшено розмір страхової суми до 316000 гривень.

14 травня 2014 року ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «ВУСО» уклали додаткову угоду №2 до договору добровільного страхування наземного транспорту №1207935-02-10-01 від 13 лютого 2014 року, за умовами якої розмір страхової суми збільшився та становить 395 000 гривень.

21 травня 2014 року о 14 годині 30 хвилин сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автобусом «БАЗ», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якої автомобіль марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1, отримав значні пошкодження.

ОСОБА_2 негайно, як передбачено умовами договору страхування повідомила ПрАТ «СК «ВУСО» та Бориспільське ВДАІ про настання страхового випадку. На місце дорожньо-транспортної пригоди прибули працівники ДАІ, які проведи огляд місця події та склали схему дорожньо-транспортної пригоди.

Крім цього, аварійний комісар, який прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди контролював порядок оформлення документів та наполягав на негайному проведенні медичного обстеження. У зв'язку з тим, що оформлення події дорожньо-транспортної пригоди потребувала тривалого часу, а умови договору страхування передбачають обов'язковість обстеження на стан сп'яніння протягом двох годин, за вимогою страхового комісара працівники ДАІ провели драг-тест, за результатами якого було встановлено, що стан сп'яніння ОСОБА_2 - тверезий.

22 травня 2014 року позивач звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування та вжила всіх необхідних заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування. Однак, ПрАТ «СК «ВУСО» не здійснило виплату страхового відшкодування, а натомість направив на адресу позивача лист №3514 від 08 серпня 2014 року, яким повідомив, що змушений відмовити у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що відповідно до положення п.14.3 договору добровільного страхування наземного транспорту від 13 лютого 2014 року ОСОБА_2 мала протягом двох годин з моменту дорожньо-транспортної пригоди пройти медичне освідування на предмет алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння в закладах охорони здоров'я на вимогу аварійного комісара або компетентних органів.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, франшизу у розмірі 500 гривень, стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на її користь страхове відшкодування у розмірі 252816 гривень 99 копійок, а також моральну шкоду, спричинену внаслідок неправомірних дій та бездіяльності у розмірі 10000 гривень.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 252 816 грн. 99 коп.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь держави судовий збір в розмірі 2528 грн. 99 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ПАТ «СК «ВУСО» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивач всупереч п. 14.3 Договору страхування не пройшла медичний огляд на предмет алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння в закладах охорони здоров'я та не надала страховику протокол медичного огляду, що підтверджує відсутність ознак сп'яніння, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення страхової суми.

З підстав зазначених в апеляційній скарзі ПАТ «СК «ВУСА» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7).

13 лютого 2014 року ОСОБА_2 та ПАТ «СК «ВУСО» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №1207935-02-10-01, за умовами якого ОСОБА_2 застрахувала свої майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1., страхова сума за договором складає 35000 гривень, а страховим випадком визначено дорожньо-транспортну пригоду (а.с.8-10).

Відповідно до укладеної додаткової угоди №1 до договору добровільного страхування наземного транспорту №1207935-02-10-01 від 13 лютого 2014 року ОСОБА_2 та ПАТ «СК «ВУСО» погодили між собою, що розмір страхової суми за договором складає 316000 грн. (а.с.212-214).

Згідно з додатковою угодою №2 від 14 травня 2014 року до договору добровільного страхування наземного транспорту №1207935-02-10-01 від 13 лютого 2014 року сторони домовились про збільшення страхової суми за договором та встановили її на рівні 395000 грн. (а.с.215). Факт набрання чинності даною додатковою угодою підтверджується квитанцією про сплату страхового платежу за договором в сумі 2331 грн. 10 коп., згідно п.3.4 договору (а.с.216).

21 травня 2014 року о 14 год. 30 хв. в м. Бориспіль по вул. Київський Шлях, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надала переваги в русі, в результаті чого допустила зіткнення з транспортним засобом, автобусом «БАЗ», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказана обставина підтверджується постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року (а.с.54).

Позивач, як передбачено умовами договору страхування, повідомила Бориспільське ВДАІ та ПрАТ «СК «ВУСО» про настання страхового випадку.

Через 30-40 хв. на місце дорожньо-транспортної пригоди прибули працівники ДАІ, які провели огляд місця події і почали складати схему ДТП та відбирати пояснення у її учасників.

На місце дорожньо-транспортної пригоди через 15-30 хвилин прибув страховий комісар ПрАТ «СК «ВУСО», який контролював порядок оформлення події дорожньо-транспортної пригоди та наполягав на тому, щоб ОСОБА_2 пройшла медичне обстеження на предмет алкогольного, наркотичного та токсичного сп'яніння.

Оскільки оформлення події дорожньо-транспортної пригоди потребувало тривалого часу, а умови договору страхування передбачали обов'язковість обстеження на стан сп'яніння працівники ДАІ перевірили стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 за допомогою драг-тесту. Даний тест був проведений працівниками ДАІ відповідно до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджений спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 вересня 2009 року. При цьому, стан на сп'яніння ОСОБА_2 було визначено як тверезий.

Враховуючи численні пошкодження автомобіля марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1, після оформлення події дорожньо-транспортної пригоди працівниками ДАІ було викликано евакуатор, який відвантажив автомобіль з автодороги та евакуював його на майданчик для подальшої оцінки.

При цьому, страховий комісар, пересвідчившись, що усі вимоги договору страхування виконано належним чином, наголосив, що ОСОБА_2 обов'язково має прибути до страхової компанії для подання заяви про виплату страхового відшкодування протягом двох днів з дати дорожньо-транспортної пригоди.

22 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою про виплату страхового відшкодування, та вжила усіх заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, відповідно до умов п.11.2 та розділу 15 Договору добровільного страхування.

Бориспільським ВДАІ була видана відповідна довідка про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.11), згідно якої автомобіль марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1, отримав пошкодження: капоту, лівого крила, переднього бамперу, радіатору, внутрішні пошкодження, передньої та лівої фари.

В подальшому, відповідно до умов договору страхування, вказаний автомобіль був доставлений для повного огляду та оцінки шкоди до СТО офіційного дилера компанії «Хонда» - ТОВ «Прайд Авто Центр».

Після проведення повного комп'ютерного та технічного дослідження (за системою AUDATEX) пошкоджень автомобіля на сервісному СТО «Хонда» - ТОВ «Прайд Авто Центр», було складено ремонтну калькуляцію №а506 від 11 червня 2014 року із зазначенням вартості відновлювальних робіт. Згідно калькуляції та рахунку на оплату, загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складала 253316 гривень 99 копійок (а.с.13). Вказані документи також були надані ПАТ «СК «ВУСО» для проведення виплати страхового відшкодування.

ПАТ «СК «ВУСО» не здійснив виплату страхового відшкодування. Натомість направив на адресу позивача лист №3514/615603 від 08 серпня 2014 року, яким відмовив ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування (а.с.12).

Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки страховою компанією було безпідставно відмовлено у виплаті страхових коштів. При цьому суд виходив з того, що страхова компанія зобов»язана виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Недотримання інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком. Тобто закон пов»язує обов»язок страховика здійснити відшкодування саме з і страховим випадком, а не з наданням певних документів страхувальником.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.979 ЦК України та ст.16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п.2 ч.1 ст. 988 ЦК України, п.2 ст.20 Закону України «Про страхування» та п.11.2Договору , страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Відповідно п.3 ч.1 ст.988 ЦК України та п.п.11.3-11.4 та розділу 16 Договору, у разі настання страхового випадку відповідач зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк встановлений договором, а саме: протягом 25-ти робочих днів з моменту отримання всіх необхідних документів, які підтверджують настання страхового випадку скласти страховий акт та протягом 5-ти робочих днів після складення такого акту здійснити виплату страхового відшкодування.

Згідно розділу 1 Договору від 13 лютого 2014 року «Тлумачення ключових понять» та п.4.1. Договору, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до п.17.1. Договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених ст.. 26 Закону України «Про страхування», а також у разі якщо: 7.1.1. про подію не було повідомлено страховика і/або до компетентних органів в порядку і строк передбачений цим договором, без поважних на це причин, а також коли даний факт не підтверджується документами компетентних органів або надані документи оформлені з порушенням діючих норм; 17.1.2. у разі невиконання будь-яких умов цього договору страхувальником страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити його розмір.

Договором передбачені також дії страхувальника у разі настання страхового випадку.

Так відповідно до п.14 Договору у разі настання страхового випадку страхувальник зобов»язаний вжити заходи щодо врятування застрахованого ТЗ та зменшення збитків, заподіяних внаслідок настання страхового випадку , а також щодо збереження слідів страхового випадку.

Відповідно до п.14.3. до зміни обставин (картини) події (місцезнаходження учасників ДТП, слідів настання страхового випадку та ін..), що сталася але не пізніше, ніж через 2 години, повідомити про настання страхового випадку страховика (представника страховика) і виконувати його інструкції, а також до державних органів., в компетенцію яких входить підтвердження факту настання страхового випадку ( ДАІ.МВС, пожежна охорона та ін. (далі «Компетентні органи»).) та протягом 2-х годин з моменту ДТП пройти медичний огляд на предмет алкогольного, наркотичного або токсичного сп»яніння в закладах охорони здоров»я, на вимогу аварійного комісара або компетентних органів.

Позивач про страховий випадок повідомила страховика, ДАІ. Від страховика прибув страховий комісар, який приймав участь в огляді місця події, робив фотографії.

Оскільки п. 17.1.15Договору передбачено, що страхове відшкодування не виплачується у випадку якщо страхувальник керував транспортним засобом у стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп»яніння, обов»язково встановлюється наявність чи відсутність такого стану у Страхувальника під час ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи факт відсутності у позивача стану сп'яніння підтверджується даними довідки Бориспільського ВДАІ про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.11). Дана довідка містить дані про проведене освідування на стан сп'яніння, як це передбачено законодавством.

Згідно п.1.6. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 вересня 2009 року, огляд проводиться: уповноваженою особою Державтоінспекції МВС на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

При цьому, відповідно до п1.7 та п.1.8 вказаної Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці транспортного зупинки засобу, або його незгоди з результатами огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, або у разі дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані.

Пунктом 2.10 Інструкції також передбачено, що результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу зазначаються у відповідних графах протоколу про адміністративне правопорушення.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на те, що освідування на стан сп'яніння (драг-тест) проводився спеціальними технічними засобами з відповідними характеристиками, його показники були роздруковані на папері.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_2 відразу повідомила страхову компанію та на місце ДТП відразу приїхав аварійний комісар ПрАТ «СТ «ВУСО», який не заперечував проти того, щоб освідування на стан алкогольного сп'яніння було проведено працівниками державтоінспекції за допомогою спеціального пристрою.

Однак під час судового розгляду справи в суді першої інстанції аварійний комісар заперечував проти зазначеного, але його заперечення не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки аварійний комісар є зацікавленою особою, а трактування страховою компанією п.14.3 договору страхування щодо обов'язкового проходження медичного обстеження на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я є формальним підходом при вирішенні питання про виплату страхового відшкодування.

Суд першої інстанції при розгляді справи допитав також свідка ОСОБА_5, який працював старшим інспектором ВДАІ та оформляв ДТП, дослідив запис розмови позивача з колл-центром Страховика і прийшов до правильного висновку про те, що вимоги Страховика або компетентного органу про проходження медичного освідування Страхувальника в медичному закладі не було, а тому позивач його не проходила і, тим самим, не порушила умови Договору.

Враховуючи ті обставини, що оформлення ДТП займає значний час, який перевищує 2 години, які необхідні для проходження медичного огляду відповідно до умов Договору, а також відсутність вказівки аварійного комісара на обов»язковість проведення медичного огляду Страхувальникаіз зазначенням медичного закладу до якого вона має звернутись, його адресу, судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що медичний огляд позивач не зобов»язана була проходити і крім, того, не мала можливості пройти з об«єктивних причин.

Крім того,матеріали справи не містять жодного доказу, який би ставив під сумнів те, що позивач на час ДТП не перебувала в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп»яніння.

Відповідно до ст.. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що відмовляючи у виплаті страхового відшкодування з причин не надання Страхувальником протоколу медичного огляду, Страховик діяв з порушенням умов Договору і засад добросовісності і справедливості.

Таким чином суд першої інстанції, надавши об'єктивну правову оцінку всім доказам у справі, дійшов до правильного та обґрунтованого висновки про задоволення позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування.

Разом із тим, судова колегія не може погодитись із судом першої інстанції в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також коли відшкодування моральної шкоди передбачене умовами договору.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм цивільного законодавства та обставин справи слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством, ні договором вкладу, укладеним між сторонами по справі, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з відмовою у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 308ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно вирішив позов в частині стягнення страхового відшкодування, в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Разом із тим, оскільки при вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, отже рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 303, 308,309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова копанія «ВУСО» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді