Постанова № 64078732, 11.01.2017, Обухівський районний суд Київської області

02.09.2016 Мосто

Справа № 372/2349/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 січня 2017 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бадьорій Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу за адміністративним позовом громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» до Української міської ради, заступників Українського міського голови Луценка Володимира Петровича, Ніколаєвої Галини Григорівни про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач громадська організація «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача Української міської ради, обґрунтовуючи його тим, що на звернення позивача посадовими особами відповідача було надано відповіді, які містили недостовірну інформацію, не було проведено службове розслідування, тому позивач просила:

-визнати неправомірними дії заступника міського голови Української міської ради Ніколаєвої Г.Г. про надання недостовірних відомостей за вих.№ 729/0/3-16 від 12.04.2016 року та відсутності контролю за використанням і користуванням земельними ділянками з боку осіб, без відповідного рішення Української міської ради;

-визнати неправомірними дії виконуючого обов'язки міського голови Української міської ради Луценко В.П., які не відповідають постанові КМУ № 950 від 13.06.2000 року, Закону України «Про державну службу» та діючому законодавству України про проведення службового розслідування за вих.№ 1344/3-16 від 22.06.2016 року;

-зобов'язати міського голову Української міської ради Козирєва П.Г. вчинити дії відповідно до постанови КМУ № 950 від 13.06.2000 року та Закону України «Про державну службу» про видачу відповідного розпорядження щодо проведення службового розслідування за скаргою ГО «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» № 876/0/1-16 від 27.05.2016 року.

В судовому засіданні до участі в розгляді справи в якості співвідповідачів було залучено заступників Українського міського голови Луценка Володимира Петровича, Ніколаєву Галину Григорівну.

В судовому засіданні представники позивача Сенчишин О.В. Чуглазова Г.Л. позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач звернувся до відповідача із зверненням з приводу створення комісії для перевірки фактів самовільного захоплення земельної ділянки у прибережній захисній смузі, на що заступник міського голови Ніколаєва Г.Г. надала неповну і недостовірну відповідь не по суті звернення, після чого позивач звернувся до міського голови із скаргою, де просив провести службову перевірку та притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб відповідача, однак в.о. міського голови Луценко В.П. відмовив у задоволенні вказаних вимог, при цьому він не мав відповідних повноважень на надання відповіді по суті скарги, чим було позбавлено позивача права на оскарження рішення та отримання достовірної інформації, порушено законодавство про звернення громадян та державну службу.

Представник відповідача Української міської ради Лукашук О.М. в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на правомірність дій посадових осіб міськради, відсутність порушень законодавства при розгляді звернень позивача та відсутність підстав для проведення службової перевірки, пояснив, що під час перевірки звернень позивача було здійснено виїзд на місце розташування земельної ділянки, вжито можливих заходів реагування на порушення містобудівного законодавства.

Відповідачі заступники Українського міського голови Луценко В.П., Ніколаєва Г.Г. в судове засідання не з'явились, подали суду письмові заперечення, де просили слухати справу за їх відсутності, проти позову заперечили, посилаючись на відсутність порушень законодавства у своїх діях.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в ході розгляду справи, 05 квітня 2016 року громадська організація «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» в особі заступника голови Чуглазової Г.Л. звернулась до міського голови Української міської ради із заявою за вих.№ 1-03/16, в якій посилаючись на самовільне захоплення невідомими особами земельної ділянки у прибережній захисній смузі просила створити виїздну комісію з відповідних фахівців, до якої включити свого представника для обстеження місцевості, яка знаходиться в адміністративних межах Української міської ради біля садівницького товариства «Луговий», що підтверджується заявою, актом обстеження (а.с.5-6, 48-49, 73-74).

Хід розгляду вказаного звернення посадовими особами Української міської ради відображено у інформаційній довідці, згідно якої відповідальним за надання відповіді з числа керівництва ради було призначено заступника міського голови Ніколаєву Г.Г.(а.с.103).

За наслідками розгляду вказаної заяви 12 квітня 2016 року заступник міського голови Ніколаєва Г.Г. надала відповідь громадській організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні», в якій повідомив про певні заходи щодо з'ясування законності будівництва на земельній ділянці, вжиті в 2013 році, що підтверджується листом (а.с.7, 44,75).

27 травня 2016 року громадська організація «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» в особі голови Генералова Д.В. звернулась до міського голови Української міської ради із заявою за вих.№ 5-01/16, в якій посилаючись на неналежний розгляд вказаного вище звернення просив провести службову перевірку з питання виконання службових обов'язків посадовими та іншими особами виконавчого комітету української міської ради по факту формального розгляду заяви з результатами розгляду наданої відповіді, яка не відповідає дійсності, притягнути відповідних осіб до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується скаргою (а.с.8-9, 51-52, 79-80).

Хід розгляду вказаного звернення посадовими особами Української міської ради відображено у інформаційній довідці, відповідно до резолюцій керівника на скарзі в процесі її розгляду Луценко В.П. до числа виконавців не залучався (а.с.104).

16 травня 2016 року громадська організація «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» в особі голови Генералова Д.В. звернулась до міського голови Української міської ради із заявою за вих.№ 6-01/16, в якій посилаючись на бездіяльність посадових осіб відповідача просила надати письмову відповідь про рух скарги, скоротити термін перевірки та розгляду скарги, що підтверджується заявою (а.с.10, 53, 81).

За наслідками розгляду вказаних скарги та заяви 22 червня 2016 року в.о.міського голови Луценко В.П. надав відповідь громадській організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» за вих.№ 1344/0/3-16, в якій повідомив про відсутність підстав для проведення службової перевірки, що підтверджується листом (а.с.11, 50, 82).

Крім того, позивачем також подавались інші звернення до відповідача з приводу порушення містобудівного та природоохоронного законодавства при самовільній забудові земельної ділянки, які розглядались посадовими особами відповідача, в тому числі першим заступником міського голови Луценком В.П., надавались відповідні відповіді, правова оцінка яким в межах цієї справи не надається, оскільки це виходить за межі цього судового спору, що підтверджується матеріалами переписки, актами, протоколами, постановами, фототаблицями (а.с.12, 45-47, 54-66, 76-78, 83-97, 133-136, 156-166).

Правовий статус позивача громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» як юридичної особи та громадського об'єднання підтверджується свідоцтвом (а.с.13).

Розпорядженням міського голови (виконавчого комітету Української міської ради) № 87-к від 10.06.2016 року у зв'язку із відпусткою міського голови та відрядженням секретаря ради в період з 21 по 24 червня 2016 року обов'язки міського голови було покладено на першого заступника міського голови Луценка В.П., що підтверджується розпорядженнями (а.с.127, 219).

Обсяг посадових обов'язків посадових осіб Української міської ради підтверджується розподілом обов'язків, затверджених рішенням виконавчого комітету ради (а.с.128-132, 214-218).

При наданні правової оцінки позовним вимогам суд приймає до уваги наступне.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із встановлених судом обставин, позивач звернувся до Української міської ради із заявою від 05.04.2016 року, де містилась лише одна вимога - створити виїздну комісію для обстеження місцевості, однак саме цю вимогу по її суті фактично не було розглянуто, а підписана заступником міського голови Ніколаєвою Г.Г. відповідь не містила відомостей про рішення про створення комісії або відмову у створенні комісії. Описані у відповіді на заяву обставини не вказують на вжиття радою або виконавчим комітетом заходів по розгляду заяви позивача по її суті.

За таких обставин, суд вважає, що відповідь на заяву громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» від 05 квітня 2016 року про створення виїзної комісії не є повною, оскільки не містить відомостей про рішення, прийняте за наслідками її розгляду.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи представників позивача, що розгляд заяви повинен був завершитись рішенням міської ради або виконавчого комітету міської ради, оскільки характер звернення не дає підстав вважати, що воно містить питання, які в силу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повинні вирішуватись саме цими колегіальними органами або ж віднесені до їх виключної компетенції.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що оскаржувані дії заступника міського голови Ніколаєвої Г.Г. в частині надання неповної відповіді на заяву позивача вчинені без дотримання вказаних приписів законодавства, її дії в цій частині не можуть вважатись законними, обґрунтованими, добросовісними і пропорційними, не було дотримано баланс у забезпеченні законних прав позивача та інтересів інших осіб, не було в достатній мірі враховано право позивача на участь у процесі прийняття рішення.

За таких обставин, вказані дії відповідача Ніколаєвої Г.Г. слід визнати неправомірними.

Оцінюючи доводи позову та представників позивачів у судовому засіданні щодо відсутності повноважень Луценка В.П. щодо надання відповіді позивачеві на його скаргу слід прийняти до уваги наступне.

У спірних правовідносинах заступник міського голови Луценко В.П. не був призначений виконавцем, відповідальною або іншим чином уповноваженою особою керівником органу місцевого самоврядування в частині участі в розгляді скарги позивача від 27.05.2016 року, а діяв в якості виконуючого обов'язки міського голови при підписанні відповіді на скаргу.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Повноваження сільських, селищних, міських голів можуть бути тимчасово покладені на керівника відповідної військово-цивільної адміністрації відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації".

Відповідно до п.п. 14,18 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства, забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.

Таким чином, у спірних правовідносинах повноваження представляти раду при підписанні відповіді на скаргу об'єднання громадян мала уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є міський голова.

Згідно ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Чинним законодавством не передбачено можливості здійснення повноважень міського голови будь-якими іншими особами, крім визначеної у ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадової особи - секретарем міської ради.

При підписанні листа виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області на ім'я громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» за вих.№ 1344/0/3-16 від 22.06.2016 року перший заступник міського голови Луценко В.П. діяв в якості виконуючого обов'язки міського голови без достатніх правових підстав, оскільки він не є міським головою або секретарем міської ради, який здійснює його повноваження у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень. Наданий на підтвердження наявності таких повноважень письмовий доказ - розпорядження міського голови - суд вважає недопустимим доказом, оскільки в силу дії ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, враховуючи виникнення спору, відповідні повноваження на підписання відповіді на скаргу позивача у Луценка В.П. із передбачених законом підстав не виникли, отже він діяв неправомірно.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно ч.2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Переконливих доказів на підтвердження правомірності вказаних вище оскаржуваних дій відповідачами не подано, тому суд вважає, що їх правомірність в цій частині залишилась недоведеною.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд вважає, що під час судового розгляду не подано належних доказів правомірності зазначених вище дій суб'єктів владних повноважень, позов в цій частині ґрунтується на наявних у справі доказах та законі, а заперечення відповідачів в цій частині недоведені та не ґрунтуються на матеріалах справи, тому в цій частині позов слід задовольнити, а в іншій частині з фактичних обставин справи не вбачається порушення законних прав та законних інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту, тому позовні вимоги в іншій частині не підлягають задоволенню.

Так, визначені позовом правові підстави вимог громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» є частково неналежними, оскільки посилання позивача на окремі приписи Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про державну службу» є помилковими через те, що вони не містять правового регулювання спірних правовідносин.

Так, згідно ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Таким чином, Закон України «Про звернення громадян» містить норми права, які регулюють порядок розгляду звернень громадян та осіб, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, однак не регулює порядок розгляду звернень юридичних осіб до органів місцевого самоврядування, тому посилання позову на вказаний закон є безпідставними.

Згідно ст.2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно ст.19 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов'язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Посадові особи Української міської ради, в тому числі відповідачі - заступники Українського міського голови Луценко В.П., Ніколаєва Г.Г., не є державними службовцями в розумінні Закону України «Про державну службу», а є посадовими особами місцевого самоврядування, проходять службу в органах місцевого самоврядування, тому в питаннях притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та визначенні меж їх повноважень слід застосовувати приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а визначені позовом правові підстави є неналежними.

З фактичних встановленим судом обставин, вбачається, що заява та скарга позивача у спірних правовідносинах не містили достатньо відомостей для притягнення посадових осіб Української міської ради до дисциплінарної відповідальності, до вирішення справи судом посадовими особами Української міської ради вжито достатньо заходів для вирішення питань, порушених позивачем у його зверненнях та скаргах, надано достатньо обґрунтовані відповіді по суті цих питань, тому переконливих підстав вважати наявними підстави для початку процедури службового розслідування або ж службової перевірки стосовно посадових осіб міськради за скаргою громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» немає, тому відповідні доводи позову під час судового розгляду об'єктивно не підтвердились.

Враховуючи викладене, суд вважає недоцільним визначення способу відновлення порушених прав позивача, оскільки вони були в достатній мірі відновлені до постановлення судового рішення, а надання правової оцінки неправомірним діям окремих посадових осіб є достатнім способом судового захисту інтересів позивача.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

За таких обставин, суд вважає, що він невправі втручатись у дискреційні повноваження керівника органу місцевого самоврядування в частині вирішення питань, пов'язаних із притягненням до дисциплінарної відповідальності підлеглих працівників, де він має передбачену законом певну свободу розсуду, тобто може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Також слід прийняти до уваги, що таке втручання у права міського голови як зазначене у адміністративному позові - зобов'язання вчинити дії про видачу розпорядження щодо проведення службового розслідування - не ґрунтується на законі, не переслідує мету захисту законних прав чи інтересів позивача, не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства при вирішенні цього спору.

Таким чином, позов слід задовольнити лише в частині доведених позовних вимог.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 9, 17, 71, 72, 158-163 КАС України, ст. 1, 5, 15, 19, 28 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 10, 12, 24, 30, 31, 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 64, 65 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 2, 7, 14, 19 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії заступника Українського міського голови Ніколаєвої Галини Григорівни щодо надання неповної відповіді на заяву громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» від 05 квітня 2016 року про створення виїзної комісії.

Визнати неправомірними дії заступника Українського міського голови Луценка Володимира Петровича щодо підписання листа виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області на ім'я громадської організації «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» за вих.№ 1344/0/3-16 від 22.06.2016 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.В.Кравченко