Ухвала суду № 64076549, 11.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/12782/16-ц Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 55 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Косигіної Л.М., Худякова А.М.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного університету телекомунікацій про стягнення індексації, вихідної допомоги, невиплачених при звільненні працівника та середнього заробітку за час затримки

за апеляційною скаргою Державного університету телекомунікацій на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 23 листопада 2016 року

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, в якому просила стягнути з Державного університету телекомунікацій суму ненарахованої індексації за період з 1 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 1 260,78 грн, частину недоплаченої вихідної допомоги у сумі 249,76 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 42 915,60 грн.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 23 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 1 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року в розмірі 1 260,78 грн, недоплачену вихідну допомогу в сумі 249,76 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 42 915,60 грн. Стягнуто з Державного університету телекомунікацій на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково і стягнути на користь ОСОБА_1 8 832,63 грн, з яких 7 322,09 грн середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Зокрема, зазначає, що суд не взяв до уваги правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року ( справа №6-113цс16), та не врахував розмір недоплаченої позивачці суми, її істотність порівняно із середнім заробітком останньої. Окрім того, поза увагою суду залишилась та обставина, що на час звільнення ОСОБА_1 законодавством не був визначений порядок проведення індексації грошових доходів населення, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості вчасно нарахувати індексацію заробітної плати позивачки. Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за №100 передбачено, що середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Отже, в даному випадку законним та справедливим буде обмеження терміну часу затримки розрахунку до двох місяців, наступних після звільнення, тоді як позивачка звернулась з даним позовом через рік після того, як їй стало відомо про порушення її прав.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що з 1 вересня 2013 року позивачка працювала на посаді бібліотекаря першої категорії Державного університету телекомунікацій та 31 серпня 2015 року була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наявні в матеріалах справи розрахункові листи свідчать про те, що протягом липня-серпня 2015 року індексація заробітної плати позивачки не проводилась, й відповідно, у день її звільнення зазначені кошти не були виплачені останній.

За правилами ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, й оплата праці.

Отже, відповідач зобов'язаний був провести індексацію заробітної плати ОСОБА_1 протягом вказаного періоду та виплатити зазначені кошти.

Посилання представника відповідача на відсутність правового механізму проведення індексації є безпідставним.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Дана постанова у встановленому законом порядку не скасована та є чинною.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Цим же Законом Кабінету Міністрів України доручено за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» зобов'язано Кабінет Міністрів України затвердити особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2015 рік.

Такий порядок Кабінетом Міністрів України на час звільнення ОСОБА_1 затверджений не був. Отже, відповідач зобов'язаний був керуватись порядком проведення індексації, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за № 1078.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дішов обгрунтованого висновку про те, що на користь ОСОБА_1 належить стягнути індексацію заробітної плати за період з 1 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 1 260,78 грн. Зазначена сума не оспорюється сторонами та підтверджена відповідним розрахунком.

У врахуванням індексації заробітної плати на користь позивачки підлягає й стягненню невиплачена з вини відповідача частина вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України, у розмірі 249,76 грн.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року за № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належній йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом з тим необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року ( справа №6-113цс16).

З матеріалів справи вбачається, що на час звільнення ОСОБА_1 не існувало спору щодо розміру індексації та вихідної допомоги, оскільки відповідач взагалі не погоджувався провести індексацію у зв'язку із відсутністю затвердженого механізму індексації оплати праці. Зважаючи на вищевикладене та те, що вимоги позивачки задоволено в повному обсязі, підстави для врахування принципу співмірності та зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного університету телекомунікацій відхилити.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 23 листопада 2016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: