Ухвала суду № 64075864, 11.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19199/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/55/17 Категорія: 81 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Данилюк В.А., Лівандовської-Кочури Т.В.,

з участю:

секретаря - Концевич Я.О.,

стягувача - ОСОБА_1,

представник боржника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Бобик О.М. про примусове проникнення в житло боржника ОСОБА_4, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2016 року головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Бобик О.М. звернулася до суду з поданням, в якому просила надати дозвіл на проникнення в житлові приміщення, які належать боржнику, з метою проведення виконавчих дій. Подання обгрунтувала тим, що на примусовому виконанні в Першому ВДВС Луцького МУЮ перебуває виконавчий лист №1876, виданий 13.06.2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в розмірі 3988,20 євро, що еквівалентно 101754,93 грн. та сплаченого судового збору в сумі 988,60 грн. Однак боржник в добровільному порядку рішення суду не виконала, від добровільного виконання ухиляється та перешкоджає виконанню рішення суду, тому просила задовольнити подання і вирішити питання про примусове проникнення до житлових приміщень: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року подання задоволено частково.

Дозволено примусове проникнення головному державному виконавцю Першого ВДВС Луцького МУЮ до житла боржника, а саме: квартири АДРЕСА_3 з метою виконання вимог виконавчого провадження.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник в добровільному порядку рішення суду не виконує, на законні вимоги державного виконавця належним чином не реагує, у зв'язку з чим необхідно примусово проникнути до житла боржника.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першоїінстанції.

Судом встановлено, що 13.06.2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики в розмірі 3988,20 євро, що еквівалентно 101754,93 грн. та судового збору.

Вказаний виконавчий лист було пред"явлено до виконання до Першого ВДВС Луцького МУЮ й постановою головного державного виконавця Бобик О.М. від 16.06.2016 року відкрито виконавче провадження ВП №51433564.

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, за ОСОБА_4 зареєстроване нерухоме майно, а а саме:квартири АДРЕСА_3, яка знаходиться в іпотеці АКБ "Форум" за зобов"язанням у розмірі 42000,00 доларів США.

В матеріалах справи міститься копія заяви стягувача ОСОБА_1, в якій вона звертається до ДВС з проханням здійснити опис та арешт майна, яке знаходиться у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, де боржниця проживає.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника, за яким на державного виконавця покладено обов'язок по проведенню виконавчих дій щодо виявлення майна, його арешту (опису), вилучення та примусової реалізації.

Відповідно до ст.376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Питання про примусове проникнення до житла повіинно вирішуватися не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Таким чином, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх у встановленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Однак, відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п.1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканість свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п.2 ст.29 Загальної декларації прав людини 1978 року, ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Звертаючись із поданням, державний виконавець не може обмежуватись лише наведенням переліку проведених виконавчих дій. У поданні державний виконавець повинен чітко зазначити, в чому полягає необхідність примусового проникнення в житло. В поданні необхідно зазначити лише інформацію про ті виконавчі дії, які стосуються заявленого питання. В обов'язковому порядку слід додати докази, що підтверджують кожну обставину, на яку посилався державний виконавець у поданні для обґрунтування своїх вимог та доводів, зокрема документи, які підтверджують факт не допуску державного виконавця до житла чи іншого володіння особи - акти державного виконавця за участю понятих, відповіді реєструючих органів про відсутність в боржника іншого майна (чи неможливості звернення стягнення на нього), акти та довідки, які б свідчили про те, що житло чи інше володіння належить саме боржнику, виклики, які скеровувалися боржнику про явку до державного виконавця, копії повідомлень про вручення зазначених документів боржнику, письмові пояснення боржника.

Державний виконавець відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються, відповідно до ст. 31 вищезазначеного Закону, адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами. За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

До подання державним виконавцем не долучено повідомлень про вручення боржнику ОСОБА_4 постанови про відкриття виконавчого провадження, про проведення виконавчих дій, що спростовує посилання виконавця в поданні, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

На вказані обставини суд уваги не звернув, не встановив фактичні обставини, не з'ясував, чи отримувала ОСОБА_4 копію постанови про відкриття виконавчого провадження та чи мала вона можливість із урахуванням часу отримання такої постанови виконати в добровільному порядку рішення суду; чи ухилялася боржник від вчинення виконавчих дій та чи є належні підстави для такого припущення, а як наслідок - для примусового проникнення до житла.

Разом з тим, надані матеріали не містять даних про направлення боржнику повідомлення про призначення часу і дати проведення виконавчих дій та необхідності забезпечення доступу до квартири в зазначений час.

Крім того із тлумачення ч. 2 ст. 376 ЦПК України випливає висновок про те, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника вирішується у судовому засіданні за участю державного виконавця.

Разом із тим подання державного виконавця розглянуто без його участі , при цьому суд послався на долучену до справи письмову заяву про розгляд питання за відсутності державного виконавця, хоча зі змісту цієї заяви вбачається, що вона стосується розгляду зовсім іншого подання - про обмеження боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України (а.с.29).

Зі змісту подання та оскаржуваної ухвали суду вбачається, що вони обґрунтовані посиланням на зроблені державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржниці запити до Головного управління Держгеокадастру, управління Держсільгоспінспекції, Територіального сервісного центру 0741 МВС України у Волинській області

Однак, із наданих запитів і відповідей на них видно, що постанова про відкриття даного виконавчого провадження державним виконавцем винесена 16 червня 2016 року, а запити були здійснені 11 травня 2016 року, тобто ще до відкриття вказаного виконавчого провадження, в межах якого вирішувалось подання. (а.с.10-14).

Відповідь же із ТСЦ 0741 (а.с.16) щодо наявності транспортних засобів стосується запиту державного виконавця від 06 червня 2016 року, тобто також до відкриття даного виконавчого провадження, і разом з тим не свідчить про зв'язок із інформацією про боржника ОСОБА_4

Крім того, як у поданні, так і в ухвалі суду зазначено, що до боржника ОСОБА_4 було застосовано примусовий привід до державного виконавця у зв'язку із ухиленням від явки на його виклик. Однак з постанови про примусовий привід боржника від 05.07.2016 року вбачається, що вказана постанова стосується виконання іншого судового рішення, а саме щодо передачі картини стягувачу ОСОБА_6 в межах іншого виконавчого провадження - ВП № 50388006.

Із супровідного листа головного державного виконавця Бобик О.М. за вихідним № 15667 (а.с.6) вбачається, що постанову від 16.06.2016 року про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_4 було направлено 23 червня 2016 року із вимогою з'явитись до виконавця на наступний день після отримання постанови.

Як видно з актів державного виконавця, на наступний день після направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження - 24 червня 2016 року державним виконавцем складено акт, без зазначення точної адреси та години складення, про неможливість перевірки майнового стану боржника через те, що ніхто не відкрив двері на стукіт і дзвінок у двері. Аналогічного змісту і з зазначенням тих же понятих складено акти від 05 липня 2016 року та 30 вересня 2016 року.

Разом з тим, вказані акти та інші документи, додані до подання, не містять доказів на підтвердження того, що державному виконавцю чинилися перешкоди щодо проведення виконавчих дій за зазначеною державним виконавцем у поданні адресою.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено належних обґрунтувань необхідності примусового проникнення до житла, як того вимагає закон.

З наведеного вище вбачається, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, тому визнати її законною і обґрунтованою не можна, та підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали - про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2016 року в даній справі скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні подання головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Бобик О.М. про примусове проникнення в житло боржника ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді