Рішення № 64075272, 11.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/4670/15-ц Провадження № 22-ц/773/59/17 Головуючий у 1 інстанції: Бондар В.М. Категорія: 19 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

з участю: секретаря - Губарик К.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «АТП-10706» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ковельського міськрайонного суду від 04 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТзДВ) «АТП-10706» звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_2, який обґрунтований тим, що 31.05.2013 року між ТзДВ «АТП-10706» та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого ТзДВ «АТП-10706» надає ОСОБА_2 транспортний засіб для перевезення пасажирів, а останній зобов'язується проводити регулярні та нерегулярні перевезення, реалізовувати квитки, приймати від пасажирів кошти за надані послуги, надавати супутні послуги. На кожний виїзд в рейс визначається та забезпечується план виторгу, після чого сторонами складається акт виконаних робіт та взаємних розрахунків.

Станом на 31.01.2015 року у ОСОБА_2 перед ТзДВ «АТП-10706» через те, що він в окремі періоди не забезпечував план виторгу, виникла заборгованість в розмірі 14 632,92 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 04.11.2016 року позов ТзДВ «АТП-10706» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ТзДВ «АТП-10706» 14 632 грн. 92 коп. заборгованості за договором та 243 грн. 60 коп. понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення суду зміні в частині розміру стягнення заборгованості, виходячи з такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ТзДВ «АТП-10706» свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу ОСОБА_2 транспорт для здійснення пасажирських перевезень, а останній не відмовився від використання автобуса, проте відмовляється від проведення оплати обумовленої умовами договору суми незабезпеченого плану виторгу, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 14 632,92 грн., а тому прийшов до висновку про підставність заявленого ТзДВ «АТП-10706» позову.

Однак, з такими висновками місцевого суду щодо розміру стягнення заборгованості погодитися не можна, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2013 року між ТзДВ «АТП-10706» (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір про надання послуг по керуванню транспортним засобом відповідно до умов якого замовник доручає і передає, а виконавець проводить регулярні і нерегулярні перевезення та керує транспортним засобом замовника, реалізує квитки, приймає від пасажирів кошти за надані послуги в повному обсязі, надає інші послуги. Замовником встановлюється для виконавця план виторгу з одного маршруту. Виконавець протягом 5 робочих днів після закінчення звітного періоду забезпечує повний розрахунок з замовником згідно плану виторгу (а.с.5-7).

Оскільки відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за вказаним договором щодо розрахунку із замовником не виконав, у зв'язку з чим у нього перед ТзДВ «АТП-10706» за період з 03.06.2013 року по 30.05.2015 року виникла заборгованість в розмірі 14 632,92 грн. за невиконання плану (а.с.11).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

На підставі наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач ОСОБА_2 у порушення умов укладеного з позивачем ТзДВ «АТП-10706» договору свої зобов'язання щодо повного розрахунку не виконав внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь останнього.

Проте, визначаючи суму заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача, місцевий суд помилково не прийняв до уваги надані відповідачем ОСОБА_2 докази сплати єдиного збору у розмірі 5 євро, які він сплачував в пункті «Дольськ» при кожному перетині кордону і дані кошти не були враховані ТзДВ «АТП-10706» при остаточному розрахунку, що визнано представником позивача в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками заборгованості (а.11-17).

Вказані суми згаданого збору (а.с.116-122), як зазначила представник позивача ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи, умовами договору в рахунок плану виторгу не були враховані, хоча фактично такі витрати повинно було понести підприємство. Пояснення представника позивача, що за усною домовленістю між адміністрацією підприємства і водіями на суму вказаного збору зменшувався доведений водіям на кожен рейс план виторгу, колегія суддів відкидає як недоведені, оскільки наявність такої домовленості відповідачем заперечується і нічим не підтверджується.

Таким чином розмір заборгованості відповідача буде обраховуватися за вирахуванням сплачених відповідачем за період з 03.06.2013 року по 19.12.2014 року сум єдиного збору, за який відповідно до інформації сплати єдиного збору, наданої митним постом «Дольск» Волинської митниці ДФС від 09.11.2015 року, було сплачено 13256,71 грн. (а.с.116-122). Тому, виходячи із заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 14632,92 грн., до стягнення на його користь з відповідача підлягає сума боргу за вирахуванням зазначеної суми в розмірі 13256,71 грн., яка становитиме 1376 грн. 71 коп.

Отже, з врахуванням наведених та встановлених в суді апеляційної інстанції обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване в даній справі рішення підлягає зміні в частині розміру стягнення заборгованості, у зв'язку з чим на користь ТзДВ «АТП-10706» підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання послуг по керуванню транспортним засобом від 31.05.2013 року в розмірі 1376 грн. 71 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення не в повній мірі відповідає обставинам справи, а тому його в означеній частині на підставі ст. 309 ЦПК України слід змінити, в решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 04 листопада 2016 року в даній справі в частині розміру стягнення змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь товариства з додатковою відповідальністю «АТП-10706» заборгованість за договором в сумі 1376 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 21 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: