Постанова № 64075100, 13.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/1074/16-п Провадження №33/773/4/17 Суддя в 1 інстанції: Фазан О. З. Категорія: ч.2 ст.204-1 КпАП УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі судді - Гапончука В.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 04 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КпАП України,-

ВСТАНОВИВ:

Даною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору.

Згідно постанови суду від 04.11.2016р. 21 вересня 2016 року о 20 год. 10 хв., у районі прикордонного знаку № 0268 на ділянці ВПС "Доманове" на території Млинівської сільської ради Ратнівського району Волинської області на напрямку Сільця Млинівські (Україна)- Отчино (Республіка Білорусь) в 10м. від лінії державного кордону України в Республіку Білорусь було виявлено громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які намагалися незаконно перетнути державний кордон з України в Республіку Білорусь поза пунктом пропуску, чим порушили вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КпАП України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі. Посилається на те, що постанова судді ухвалена з порушеннями вимог процесуального та матеріального права. Зокрема, про складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КпАП України, ОСОБА_1 не знав, другий примірник цього протоколу йому не був вручений. При винесенні рішення суддею не враховано, що ОСОБА_1 не мав наміру перетинати державного кордону в час та місці, зазначеному в протоколі, оскільки в цей час він знаходився у себе вдома. Ці обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6., проте суддя не взяла їх показання до уваги, а безпідставно врахувала показання прикордонників. При розгляді справи суддя упереджено ставилась як до особи, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, так і до захисника.

ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з'явилися і про причини неявки не повідомили. Останні належним чином був повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суддя вважає, що відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП, справу слід розглянути за їх відсутністі.

Перевіривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КпАП України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ПнРу №302429 від 22.09.2016 та схемою виникнення обстановки на ділянці ВПС «Доманове» Луцького загону від 21.09.2016, відповідно до яких о 20.10 годині 21.09.2016 державною прикордонною службою виявлено двох осіб, які рухалися в сторону державного кордону України, одну особу затримано в 10 метрах від кордону, а іншу зупинено в 100 метрах від кордону, яка втекла (а.с.1,4).

Крім того, винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КпАП України, доводиться рапортом заступника начальника відділу прикордонної служби «Доманове» ОСОБА_7.(а.с.З), висновками судово - медичних експертиз №168, 169, 170, 171 від 23.09.2016р. (а.с.5-8), відповідно до яких, прикордонники ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 отримали 21.09.2016 тілесні ушкодження при виконанні службових обов'язків з охорони державного кордону України, а також показаннями потерпілих - свідків в суді першої інстанції: ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_11 (а.с.31-34).

Суд першої інстанції аналізуючи докази у справі, обґрунтовано дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КпАП України, а його пояснення про непричетність до інкримінованого йому правопорушення - вірно розцінив як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Посилання адвоката ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не знав, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, другий примірник цього протоколу йому вручений не був, про судовий розгляд справи вони повісткою повідомлені не були, чим було порушено право на захист ОСОБА_1, не заслуговують на увагу.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_7, який складав протокол щодо ОСОБА_1, останній відмовився підписувати протокол, однак копія протоколу йому була вручена 22.09.2016 року.

Посилання захисника на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням ст.256 КпАП України не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається зі змісту даного протоколу (а.с.1) при його складанні дотримано вимоги зазначеної статті.

Тому ці обставини, про які зазначає у своїй скарзі захисник, також не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого по суті рішення у справі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 04 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Гапончук