Постанова № 64074891, 12.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа№ 910/24366/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - Бабій О.В., Яруничев В.А., Пистогова С.В.

від відповідача - Купріненко С.О.

від третьої особи - ОСОБА_6

від ВДВС - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арсенал страхування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 (суддя Чебикіна С.О.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на неправомірні дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі №910/24366/14 скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві задоволено; визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, яка полягає у не прийнятті до виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/24366/14 від 19.10.2015; визнано незаконною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 08.02.2016 ВП№50062769 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/24366/14 від 19.10.2015; зобов'язано відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві прийняти до виконання наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва виданий 19.10.2015 у справі №910/24366/14 та відкрити відповідне виконавче провадження.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Арсенал страхування" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вона прийнята з порушенням норм процессуального права та просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016.

Протоколом автоматизованого роподілу судової справи, апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапрна В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 29.12.2016 апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2016.

В судове засідання з`явився представник позивача, відповідача, третьої особи та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відділу ДВС в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями наявними в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника ДВС не перешкоджає вирішенню справи по суті, проти даного не заперечували представники сторін, він не був позбавлений можливості, за наявності потреби, подати свої письмові пояснення стосовно поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ДВС.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/24366/14 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 51560 дол. 86 центів США, (що еквівалентно 412125 грн. 95 коп. станом на дату подання заяви про настання страхового випадку 04.10.2012) страхової виплати та 8242 грн. 52 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 вищевказану постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 залишено без змін.

19.10.2015 Господарським судом м. Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 та постанови Вищого господарського суду України від 30.09.2015 видано судовий наказ.

09.09.2016 до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від стягувача надійшла скарга на неправомірні дії та бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві на постанову від 08.02.2016 ВП №50062769 відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, якою відмовлено у відкриті виконавчого провадження.

20 жовтня 2015 року боржником на виконання рішення Господарського суду від 16.03.2015 у справі № 910/24366/14 було перераховано стягувачу 412125,95 грн. страхової виплати та 8242 грн. 52 коп. судового збору.

22 жовтня 2015 року за рахунок перерахованої суми в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28.09.2007 № 28807С186 було зараховано 18 228,17 доларів США, що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 28.01.2016 №153-7/74, яка міститься в матеріалах справи.

28 січня 2016 року стягувач звернувся із заявою про примусове виконання виконавчого документу до відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

08.02.2016 постановою відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/24366/14 від 19.10.2015 у зв'язку із виконанням боржником рішення згідно виконавчого документа в повному обсязі, тому що боржником було сплачено 412 125,95 грн. страхової виплати та 8 242,52 грн. судового збору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Апелянт, звертаючись із скаргою на ухвалу суду, якою скасовано вказану вище постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, мотивує свої заперечення тим, що в рішення місцевого суду, на виконання якого було видано наказ чітко зазначений гривневий еквівалент боргу, що визначений в доларах США станом на дату виникнення у відповідача зобов`язання зі сплати страхового відшкодування, а отже до сплати саме підлягає сума в розмірі 412 125,95 грн., що й була сплачена ним на рахунок стягувача.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта з огляду на наступне.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/24366/14 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 51560 дол. 86 центів США, (що еквівалентно 412125 грн. 95 коп. станом на дату подання заяви про настання страхового випадку 04.10.2012) страхової виплати.

Отже вказаним рішенням суду з відповідача (боржника) присуджено до стягнення борг саме в іноземній валюті.

Крім того, з урахуванням приписів чинного ЦК України, судом зазначений гривневий еквівалент такого боргу з чіткою вказівкою, що це еквівалент суми боргу саме станом на 04.10.2012 - дату виникнення обов`язку у відповідача по сплати стягувачу страхової виплати, за укладеним договором страхування.

Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Боржником на адресу стягувача страхова виплата була перерахована 20.10.2015 в гривневому еквіваленті в розмірі 412125 грн. 95 коп, яка правомірно та відповідно до норм чинного законодавства України банком була зарахована в доларовому еквіваленті за курсом на день здійснення такого платежу боржником, що, відповідно, становило 18228,17 доларів США, тобто, зважаючи на резолютивну частину рішення від 16.03.2015 було лише частиною боргу від загальної суми 51560 дол. 86 центів США.

Згідно із правовою позицією Верховного суду України, викладеної в постанові № 6-145цс14 від 21.12.2016, якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Твердження апелянта про те, що в даному випадку необхідно зважати на те, що, на його думку, договором страхування встановлений інший порядок сплати страхової виплати, що дає йому права визначати гривневий еквівалент саме на дату виникнення зобов`язання, а не на дату платежу, не приймається до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 договору страхування, укладеного між відповідачем та страхувальником, у разі смерті застрахованої особи страхова виплата дорівнює 100% страхової суми. Страхова виплата банку дорівнює частині страхової суми в розмірі заборгованості за кредитним договором на дату подання заяви про настання страхового випадку.

Зважаючи на не вирішення мирним шляхом спору між страховиком та стягувачем, даний спір вирішувався в судовому порядку в рамках розгляду справи № 910/24366/14, судом досліджувались всі нюанси та умови договору страхування та за результатами розгляду та дослідження всіх доказів та доводів було прийнято рішення про стягнення боргу саме у вигляді 51560 дол. 86 центів США.

Вказане рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 та при розгляді скарги на дії ДВС не потребує повторного вивчення, доведення чи спростування.

Крім того, на спростування вище зазначеного твердження апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає, що договором страхування не встановлено порядку визначення гривневого еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті, як і не зазначено на який момент така конвертація повинна проводитись, а лише зазначено з чого складається (як визначається) страхова виплата та порядок її сплати.

Також колегія суддів зазначає, що у серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016.

Звертаючись із заявою про роз'яснення рішення суду відповідач просив роз'яснити, яка сума страхової виплати підлягає стягненню з відповідача за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 - 51 560, 86 доларів США чи 412 125, 95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 у справі №910/24366/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 у задоволенні заяви про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/24366/14 відмовлено.

У зазначених процесуальних документах зокрема зазначено, що згідно ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, проте не містять заборони щодо визначення грошового еквівалента зобов`язань в іноземній валюті.

Зважаючи на зміст зазначених статей та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу (Аналіз практики застосування ст.625 ЦК України в цивільному судочинстві лист ВСУ від 01.07.2014 року)

Визначений у резолютивній частині рішення гривневий еквівалент доларів США не змінює суті рішення в частині стягнення заборгованості в іноземній валюті, а відображає лише величину заборгованості з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США станом на 04.10.2012.

В той же час, зазначення в рішенні суду гривневого еквіваленту боргу, що виражений в іноземній валюті, станом на 04.10.2012, жодним чином не означає, що до стягнення в будь-який період часу (через рік, два, три) стягненню підлягає гривневий еквіваленти визначений станом на 04.10.2012, оскільки означене прямо суперечить чинним нормам ст. 533 ЦК України.

До того ж, рішенням суду чітко визначено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг в розмірі 51560, 86 доларів США.

За ч.3 ст.53 Закону України "Про виконавче провадження" у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Таким чином, оскільки в рішенні Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 № 910/24366/14 обчислено та стягнуто суму боргу в іноземній валюті - доларах США тому державний виконавець зобов'язаний був діяти відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження", тобто державний виконавець зобов'язаний був спочатку прийняти до виконання виконавчий документ - наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва, а потім вчиняти вищевказані дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №904/59/14 від 15.10.2014 року, №910/18061/14 від 25.11.2015 року.

Доказів здійснення вище перелічених дій, які передбачені ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження", державною виконавчою службою суду не надано.

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов'язки і права державних виконавців - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, які полягають в наступному: - надіслати органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження постанову, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону та його відчуження; - з метою виявлення наявності майна боржника, організувати виїзд за місцем знаходження боржника і його майна; - у випадку виявлення майна боржника скласти акт опису та арешту майна боржника; - виявлене майно боржника передати на відповідальне зберігання; - надіслати банкам, в яких у боржника відкриті рахунки, копії постанови державного виконавця про арешт коштів боржника; - разом з постановами про арешт коштів боржника надіслати установам банків платіжні вимоги (списання коштів); - у випадку виявлення в установах банків грошових коштів у валюті відмінній від валюти стягнення, провести дії у відповідності до ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п. 9.13 Постанови №9 від 17.10.2012 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Водночас жодних з вище перелічених дій відповідно до ст. 11 Закону "Про виконавче провадження", на момент подання скаржником скарги, державною виконавчою службою вчинено не було.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд правомірно дійшов висновку, що скаржником доведено факт порушення державним виконавцем вимог закону при винесенні 08.02.2016 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/24366/14 від 19.10.2015, а тому вимоги скарги щодо визнання незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва №910/24366/14 від 19.10.2015 року; визнання незаконною бездіяльності відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, яка полягає у не прийнятті до виконання наказу господарського суду міста Києва №910/24366/14 від 19.10.2015 року; визнання незаконною та скасування постанови відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 08.02.2016 ВП№50062769 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/24366/14 від 19.10.2015 та зобов'язання прийняти до виконання наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва, який видано 19 жовтня 2015 року у справі №910/24366/14 та відкрити відповідне виконавче провадження, є обґрунтованими, та правомірно задоволені Господарським судом міста Києва.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дане питання вирішено всебічно та повно, ухвала винесена з дотриманням норм процесуального права є законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арсенал страхування" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арсенал страхування" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арсенал страхування" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі № 910/24366/14- без змін.

Матеріали справи № 910/24366/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко