Рішення № 64060493, 11.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/869/16-ц Провадження № 22-ц/773/63/17 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І.І. Категорія: 32 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Лівандовської-Кочури Т.В.,

з участю:

секретаря - Концевич Я.О.,

представник позивача- ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 04 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», в якому просила суд стягнути з ТДВ «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» на її користь 17846 грн. матеріальної шкоди, 15000 грн. моральної шкоди, пеню в розмірі 372,33 грн. та 1450 грн. в рахунок сплаченого судового збору.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 04 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» на користь позивачки ОСОБА_1 10846 грн. матеріальної шкоди, 10000 грн. моральної шкоди, 372,33 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та 1450 грн. сплаченого судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТДВ «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення з відповідача моральної шкоди та судового збору змінити та стягнути моральну шкоду в розмірі 542,30 грн., а судового збору в сумі, пропорційній до розміру задоволених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - зміні, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався передбаченим законом обов'язком страхової компанії відшкодувати третій особі шкоду, завдану внаслідок настання страхового випадку - ДТП з вини страхувальника, та дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди в розмірі 10846 грн., оскільки вона визначена в межах фактично понесених та документально підтверджених витрат. Розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн. суд визначив, виходячи з принципів розумності, справедливості, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої.

Проте колегія суддів з таким висновком суду погоджується лише частково, так як висновок суду щодо визначення розміру моральної шкоди не відповідає нормам матеріального права, а тому на підставі ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає у цій частині зміні .

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Повністю зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Оскільки вимоги, викладені в апеляційній скарзі стосуються лише рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та суми судового збору, тому апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення лише в цій частині. В решті вирішених судом першої інстанції позовних вимог рішення суду колегією суддів не перевіряється і не підлягає перегляду.

Як встановлено судом, 01.09.2015 року о 10 год. 05 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1, належним йому на праві власності, рухався по проспекту Волі в місті Луцьку в напрямку до Київського майдану і в порушення Правил дорожнього руху не дотримався необхідного інтервалу руху та здійснив наїзд на позивачку ОСОБА_1, котра рухалась по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №1278 віднесено до категорії легких тілесних ушкоджень.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «Страхове товариство «ДОМІНАНТА». Відповідно до полісу №АЕ/3730438 від 30.04.2015 року передбачено, що страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100000 гривень, заподіяна майну - 50000 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за наявності її вини. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 вказаного Закону, ст. 1194 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а також моральну шкоду.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, за положеннями ст. 26-1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до абзацу 2 п.9.1. статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Судом першої інстанції на підставі належних доказів у межах фактично понесених та документально підтверджених витрат визначено, що страхове відшкодування підлягає стягненню в розмірі 10846 грн., проте в порушення вимог ст. 26-1 Закону України «Про страхування» суд стягнув моральну шкоду в розмірі 10000 грн., що не відповідає нормам зазначеного вище Закону .

В суді апеляційної інстанції представник позивача зазначала, що заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди саме в сумі 15000 грн., позивач обгрунтовувала їх не тільки тим, що вона понесла душевні та фізичні страждання у зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП, а і через порушення відповідачем строків здійснення в добровільному порядку належної їй суми страхової виплати, та не зважаючи на позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, задоволені судом .

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити з визначенням моральної шкоди в розмірі 542 грн. 30 коп., а саме 5% від стягнутої судом першої інстанції страхової виплати в сумі 10846 грн.

Разом з тим, не можна вважати правильним висновок суду про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених нею судових витрат в повній сумі 1450 грн.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно зі ст.309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - змінити в частині суми стягнутої моральної шкоди та судових витрат.

Керуючись ст. ст.307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» задовольнити.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 04 листопада 2016 року в частині стягнення моральної шкоди і судових витрат змінити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» в користь ОСОБА_1 542 (п'ятсот сорок дві) грн. 30 коп. моральної шкоди та 682 (шістьсот вісімдесят дві) грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді