Постанова № 64060031, 11.01.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 924/812/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-100, від 18.05.2014р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 33, від 10.01.2017р.

ОСОБА_3, довіреність № 32, від 10.01.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.11.16 р. у справі № 924/812/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", м. Хмельницький

про стягнення 497570,82 грн. пені, 27393,18 грн. 3% річних, 191962,21 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі позивач) звернулась до господарського суду Хмельницької облаcті з позовною заявою ( а.с.2-3) до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" (надалі відповідач) про стягнення з відповідача 497570,82 грн. пені, 27393,18 грн. 3% річних, 191962,21 грн. інфляційних втрат

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року (а.с.126-129) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строки апеляційного оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 480 334,95 грн. пені , 25 042,83грн. річних та 188 326,08 грн. інфляційних втрат (а.с.137-141).

Скаржник зокрема зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 3, 526, 631 ЦК Ураїни, та процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2, 43,83, 84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи, при недоведеності обставин цієї справи, які суд визнав встановленими.

При цьому апелянт вказує, що ним не заявлялись до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на заборгованість, погашену відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків. Зазначає, що суд першої інстанції застосував положення договору про організацію взаєморозрахунків №615/375-в до правовідносин, які виходять за межі предмету договору №615/375-в, чим порушив принцип свободи договору.

Також зазначає, що суд виніс рішення у справі за відсутності позивача, без належного завчасного повідомлення про час і місце розгляду справи, не надавши йому можливості ані ознайомитися з поясненнями відповідача, ані подати свої заперечення на такі пояснення. Крім того, суд невмотивовано відхилив всі пояснення, дані представниками позивача в попередніх судових засіданнях.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/812/16 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. (а.с.134).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2016 р. поновлено строк апеляційного оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.01.2017р. на 10 год. 20 хв. (а.с.136).

В судове засідання, яке відбулось 11.01.2017 р., з"явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечили, зазначили, що вважають рішення суду першої інстанції таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є безпідставною та необгрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.11.2016р. у справі №924/812/16 залишити - без задоволення, рішення господарського суду залишити - без змін.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.12.2014р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі" (покупцем) укладено договір № 3242/15-БО-34 купівлі - продажу природного газу, відповідно до умов якого (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами до договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 6550 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень 1000; лютий -1000; березень 1000; квітень 500; травень 150; червень 150; липень 150; серпень 150; вересень 250; жовтень 600; листопад 700; грудень - 900.

Як передбачено п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобовязується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газо видобувного/ газотранспортного підприємства 3 примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільчому/газовидобувному/газотранспортному підприємству по даному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.2. договору ціна до сплати за 1000 куб.м. природного газу становить 8751,1 грн.

Відповідно до п. 5.5. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 7 договору встановлена відповідальність сторін, де в п.п. 7.1, 7.2. договору вказано, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11 договору).

23.12.2015р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (стороною першою), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (стороною другою), комунальним підприємством „Південно-Західні тепломережі (стороною третьою), Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України (стороною четвертою) та ПАТ „Укргазовидобування (стороною останньою) укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 615/375-в, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375 (п. 1 договору).

Відповідно до п.2 договору сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору.

Згідно з п. 3 договору казначейство перераховує кошти стороні першій у сумі 1946484,2 грн. на підставі рішення Мінфіну.

Як передбачено п. 4 договору, сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 1946484,2 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася.

Відповідно до п. 5 договору сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 1946484,2 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася.

Згідно з п. 6 договору сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 1946484,2 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 19.12.2014р. №3242/15-БО-34 за 2015 рік.

Згідно з п. 7 договору сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 1946484,2 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 19.12.2014р. №3242/15-БО-34 за 2015 рік.

Як передбачено п. 8 договору, сторона остання перераховує кошти до загального фонду державного бюджету.

Пунктом 10 договору визначені зобов'язання сторін, де вказано, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються: 1) забезпечити подання до територіальних органів Казначейства належним чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з Порядком та умовами надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування; 2) не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; 3) перерахувати кошти наступній стороні; 4) обмінюватися наявною інформацією для задоволення взаємних інтересів у процесі виконання договору; 5) забезпечити проведення розрахунків відповідно до договору та з врахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, яким може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання сторонами платіжних документів територіальні органи Казначейства своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти в порядку, передбаченому договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 13. договору). Згідно з п. 15. договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 3242/15-БО-34 від 19.12.2014р. позивач поставив відповідачеві протягом січня-грудня 2015 року природний газ на загальну суму 21421410,05 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р., 31.08.2015р., 30.09.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.

Згідно з актом звіряння розрахунків заборгованості за природний газ, складеним між комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", станом на 23.12.2015р. сальдо на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" складало 1946484,20 грн.

Як вбачається з копії платіжного доручення № 18 від 24.12.2015р., комунальне підприємство "Південно-Західні тепломережі" перерахувало на користь НАК "Нафтогаз України" 1946484,20 грн. в погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2015 рік згідно з договором № 3242/15-БО-34 від 19.12.2014р.

В матеріалах справи також наявні: розрахунок заборгованості, довідка про операції по КП "Південно-Західні тепломережі" з 01.01.2015р. по 31.03.2016р., копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 497936 від 10.04.2014р.; свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 303696 від 25.10.2010р.; статуту ПАТ „НАК „Нафтогаз України, затвердженого постановою КМУ № 1002 від 05.12.2015р.; балансу відповідача, звіту про фінансові результати КП "Південно-Західні тепломережі" станом на 30.09.2016р. тощо.

Колегія суддів, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 3242/15-БО-34 від 19.12.2014р. позивач поставив відповідачеві протягом січня-грудня 2015 року природний газ на загальну суму 21421410,05 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р., 31.08.2015р., 30.09.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.

Заборгованість відповідача станом на 23.12.2015р. згідно з актом звіряння розрахунків заборгованості складала 1946484,2 грн.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що, як вбачається з копії платіжного доручення № 18 від 24.12.2015р., комунальне підприємство "Південно-Західні тепломережі" перерахувало публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1946484,2 грн. в погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2015 рік згідно з договором № 3242/15-БО-34 від 19.12.2014р.

При цьому, встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (стороною першою), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (стороною другою), комунальним підприємством „Південно-Західні тепломережі (стороною третьою), Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України (стороною четвертою) та ПАТ „Укргазовидобування (стороною останньою) укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 615/375-в від 23.12.2015р. Відповідно до п.6 вищеозначеного договору відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 1946484,2 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 19.12.2014р. № 3242/15-БО-34 за 2015 рік.

Крім того, пунктом 10 вищеозначеного договору визначено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 615/375-в від 23.12.2015р., сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014р. № 3242/15-БО-34. Тому, підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014р. № 3242/15-БО-34, а саме стягнення 463099,09 грн. пені, 25042,83 грн. 3% річних, 188326,08 грн. інфляційних втрат, нарахованих за зобовязаннями за газ, спожитий у січні-листопаді 2015р., відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 року у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012. Зокрема, в даній постанові зазначено, що нарахування пені, інфляційних втрат та річних передувало укладенню договору про організацію взаєморозрахунків, однак це не впливає на констатацію факту відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та річних з огляду на зміну порядку та строку проведення розрахунків за природний газ.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що виходячи зі змісту п.15 договору про організацію взаєморозрахунків № 615/375-в від 23.12.2015р., сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору № 3242/15-БО-34 від 19.12.2014р.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені факти та зміст позовних вимог, колегія суддів вважає, що позов у частині стягнення 463099,09 грн. пені, 25042,83 грн. 3% річних, 188326,08 грн. інфляційних втрат, нарахованих за зобовязаннями за газ, спожитий у січні-листопаді 2015р., є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відтак, в цій частині у позові слід відмовити.

Колегією суддів встановлено, що після того, як відповідно до платіжного доручення № 18 від 24.12.2015р. комунальне підприємство "Південно-Західні тепломережі" перерахувало публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1946484,2 грн. в погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2015 рік згідно з договором № 3242/15-БО-34 від 19.12.2014р. (на виконання договору про організацію взаєморозрахунків № 615/375-в від 23.12.2015р.), відповідачем було допущено 15.01.2016р. прострочення виконання зобовязань з оплати за газ, спожитий у грудні 2015р. (переданий за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015р.). Відтак, є правомірним та обгрунтованим нарахування (на суму 610089,62 грн. заборгованості за період з 15.01.2016р. по 01.03.2016р.) 34471,73 грн. пені, 2350,35 грн. 3% річних, 3636,13 грн. інфляційних втрат. Тому в частині стягнення 2350,35 грн. 3% річних, 3636,13 грн. інфляційних втрат позов підлягає задоволенню.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру заявленого позивачем до стягнення пені, колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи та дослідивши наявні обставини, прийшла до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, колегія суддів враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 №7-рп/2013.

Тому, колегія суддів бере до уваги обєктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, та те, що відповідачем погашено основну заборгованість, той факт, що відповідачем газ придбавався для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відтак, колегія суддів зазначає, що вищеперелічені обставини є винятковими та такими, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій, а тому суд першої інстанції, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, прийшов до вірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, що стягується із відповідача, на 50%.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що визначаючись щодо зменшення пені, суд першої інстанції також врахував обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки. Крім того, і те, що позивач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а відповідач є комунальним підприємством.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені господарськими судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для зменшення пені та зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 50% заявленого розміру пені, тобто з 34471,73 грн. до 17235,87 грн. Тому, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 17235,87 грн. підлягають задоволенню, а у решті суми пені відмові.

Враховуючи вищеописане, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 17235,87 грн. пені, 2350,35 грн. 3% річних, 3636,13 грн. інфляційних втрат. У решті позову слід відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення норм процесуального права, а саме винесення рішення у справі за відсутності позивача, без належного завчасного повідомлення про час і місце розгляду справи та без надання йому можливості ознайомитись із матеріалами справи, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не знайшли свого підтвердження і тому не бере їх до уваги, враховуючи наступне.

Як встановлено матеріалами справи, позивач брав участь у всіх судових засіданнях, які відбулись 29.09.2016р., 25.10.2016р. та 14.11.2016р. Крім того, позивач був присутній при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення у справі. Вказані обставини підтверджуються протоколами судових засідань та ухвалами суду першої інстанції. Матеріалами справи також стверджується, що позивачем надавались пояснення із запереченнями доводів відповідача.

Відтак, колегія суддів констатує відсутність порушень норм процесуального права судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В підтвердження своїх заперечень на рішення суду позивач не довів викладеного та не надав відповідних доказів.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 28.11.16р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2016 року у справі №924/812/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/812/16 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.