Ухвала суду № 64059855, 13.01.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

"13" січня 2017 р.

Справа № 915/686/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Лисенко В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного проектно-будівельного малого підприємства “Інтервал”

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016р.

по справі № 915/686/15

за позовом: Громадської організації інвалідів “БЛАГОВЕСТ”

до відповідача: Приватного проектно-будівельного малого підприємства “Інтервал”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Богел-М”

про стягнення 20 693 613,86 грн..

Встановив:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 року позов задоволено частково, з Приватного проектно-будівельного малого підприємства “Інтервал” на користь Громадської організації інвалідів “БЛАГОВЕСТ” стягнуто 11871951,99 грн. з яких: 6623741,20 грн. - основного боргу, 4967835,99 грн. інфляційних, 280374,80 грн. 3% річних. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне проектно-будівельне мале підприємство “Інтервал” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 року по даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Громадської організації інвалідів “БЛАГОВЕСТ”.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

У відповідності до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України „Про судовий збір”.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015р. був встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” та становив 1218 грн. Предметом спору у даній справі, з урахуванням уточнень позовних вимог, є майнова вимога про стягнення 20693613,86 грн..

Відповідно до пп. 1 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час звернення з позовом, – квітень 2015) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 х 1,5 = 1 827 грн.) та не більш 60 розмірів мінімальної заробітної плати (1 218 х 60 = 73 080 грн.).

Згідно вимог пп. 4 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлена у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, з урахування вищенаведених правових норм, за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 судовий збір підлягає сплаті в сумі 80 388,00 грн. (110% х 73080,00 грн. = 80388, 00).

Проте скаржник просить розстрочити сплату судового збору Приватному проектно-будівельному малому підприємству “Інтервал” на десять платежів до прийняття рішення у справі.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

У п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз’яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у статті 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.

Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)» за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом. При цьому сплата судового збору може бути відстрочена чи розстрочена на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

До заяви Приватного проектно-будівельного малого підприємства “Інтервал” про розстрочення сплати судового збору в якості доказів тяжкого майнового стану додані виписки з банківських рахунків, довідка ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області та фінансові звіти станом на 31.12.2015 та 30.09.2016.

Дослідивши додані до вказаної заяви документи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Виходячи зі змісту норм матеріального права, Приватне проектно-будівельне мале підприємство “Інтервал”, як суб’єкт господарювання, зобов’язане ефективно здійснювати свою діяльність, а тому факт збитковості підприємства не можна розцінювати як підставу для відстрочення плати судового збору.

Крім того, заявником не надано будь-яких доказів того, що на дату ухвалення судового рішення у справі № 915/686/15 назване підприємство зможе сплатити судовий збір в сумі 80388,00 грн., отже клопотання скаржника про розстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, як необґрунтоване.

Згідно п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Враховуючи наведене та керуючись пунктом 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія судів вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Приватного проектно-будівельного малого підприємства “Інтервал” скаржнику без розгляду по суті.

Водночас апеляційний господарський суд вважає за необхідне повідомити скаржника, що відповідно до вимог ч.4 ст.97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97, ст. 99 ГПК України, колегія суддів, –

Ухвалила:

1.У задоволенні клопотання Приватного проектно-будівельного малого підприємства “Інтервал” про розстрочення сплати судового збору – відмовити.

2. Апеляційну скаргу Приватного проектно-будівельного малого підприємства “Інтервал” (з доданими до неї документами) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 по справі № 915/686/15 - повернути скаржнику.

3. Справу № 915/686/15 повернути до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя В.А. Лисенко