Постанова № 64059797, 10.01.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2017 р. Справа № 926/3050/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці, вх. №01-05/593/16 від 19.12.2016 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 28.11.2016 року

у справі № 926/3050/16

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці

до відповідача: виробничо-комерційної колекторної фірми Вокзал-Експрес ЛТЛ, м. Чернівці

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ Українська залізниця, м. Київ

про : стягнення неустойки в сумі 11622,94 грн

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_2-директор;

від третьої особи: ОСОБА_3-представник на підставі довіреності №б/н від 26.10.2016 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.11.2016 року у справі №926/3050/16 (суддя Дутка В.В.) у позовних вимогах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, до відповідача виробничо-комерційної колекторної фірми Вокзал-Експрес ЛТЛ, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ Українська залізниця, про стягнення неустойки в сумі 11622,94 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.11.2016 року у справі №926/3050/16, позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи. Згідно додаткового договору від 30.06.2015р. продовжено термін дії договору оренди №419 від 13.05.2013р. строком до 31.12.2015р., а саме: з 01 серпня 2015 року до моменту створення (реєстрації) публічного акціонерного товариства Українська залізниця, але не більше ніж 31.12.2015р.. Тобто, згідно вказаної умови, чинність договору оренди припиняється у разі реєстрації публічного акціонерного товариства „Українська залізниця, а у випадку, якщо така реєстрація, з певних причин не відбулася, термін дії договору не може бути більшим ніж до 31.12.2015р.. Враховуючи реєстрацію 21.10.2015р. Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договір оренди нерухомого майна №419 від 13.05.2013р., укладений між Виробничо- комерційною колективною фірмою „Вокзал-Експрес ЛТД, як Орендарем, та Регіональним відділенням ФДМУ, як Орендодавцем, яке знаходиться на балансі ВП „Вокзал станції Чернівці ДТГО „Львівська залізниця, є припиненим 20.10.2015 року. У звязку із чим, регіональне відділення в порядку, визначеному договором оренди та п.4 ст.284 ГК України, заявою №18- 03-04110 від 03.11.2015р. повідомило Виробничо-комерційну колективну фірму „Вокзал-Експрес ЛТД про припинення договору оренди №419 від 13.05.2013р. та просило повернути державне майно балансоутримувачу за актом приймання - передавання.

Орендоване за договором оренди №419 від 13.05.2013р. державне майно Орендарем - Виробничо-комерційною колективною фірмою „Вокзал-Експрес ЛТД повернуто Балансоутримувачу - ДТГО „Львівська залізниця, згідно акту приймання-передачі від 30.11.2015р. Зважаючи на припинення договору оренди, у звязку із закінченням строку, на який його було укладено (п.10.8. договору оренди, част.2 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна) права та обовязки орендодавця за спірним договором оренди до ПАТ „Укрзалізниця не перейшли.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 28.11.2016 р. у справі № 926/3050/16 та задовольнити позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2016 року, справу №926/3050/16 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Желіку М.Б. та Марку Р.І..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 10.01.2017 року.

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 10.01.2017 року зявився представник відповідача, проти поданої апеляційної скарги заперечив, рішення прийняте господарським судом Чернівецької області вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання 10.01.2017 року зявився, надав усні пояснення по суті спору, аналогічні викладеним письмовим поясненням поданим через канцелярію суду. (вих. № Л-7/33 від 10.01.2017 року)

Представник апелянта в судове засідання 10.01.2017 року не зявився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Також, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, 13.05.2013 р. між регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області, як Орендодавцем, та Виробничо-комерційною колективною фірмою „Вокзал-Експрес" ЛТД, як Орендарем, укладено договір оренди №419 нерухомого майна, що належить до державної власності - будівлі буфету (літ. И) (реєстровий номер 01059900.100092.АААВГ3084) загальною площею 27,8 кв.м., розміщену за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 38, що перебуває на балансі ВП "Вокзал станції Чернівці" ДТГО "Львівська залізниця".

Майно передано в оренду по акту приймання-передавання від 13.05.2013р. з метою розміщення буфету, що здійснює продаж товарів підакцизної групи. Розмір орендної плати за базовий місяць оренди (січень 2013року) становить без ПДВ - 2419,04 грн. (п.3.1. договору оренди).

Зазначений договір відповідно до п.10.1 Розділу 10 укладений строком до 31.12.2013р. що діє з 13 травня 2013р. по 30 грудня 2013р. включно. В подальшому, термін дії договору оренди №419 від 13.05.2013р., із змінами від 05.11.2013р., від 06.11.2014р. та від 25.03.2015р., продовжено до 31.07.2015р.

Згідно додаткового договору від 30.06.2015р. продовжено термін дії договору оренди №419 від 13.05.2013р. строком до 31.12.2015р., а саме: з "01" серпня 2015 року до моменту створення (реєстрації) публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж 31.12.2015р. Враховуючи реєстрацію 21.10.2015р. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договір оренди нерухомого майна №419 від 13.05.2013р. є припиненим 20 жовтня 2015 року. У зв'язку із чим регіональним відділенням, як Орендодавцем, заявою від 03.11.2015р. повідомлено Орендаря про припинення договору оренди №419 від 13.05.2013р. із вимогою повернути державне майно балансоутримувачу за актом приймання - передавання.

Відповідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Також, згідно з п.9.3. договору оренди №419 від 13.05.2013р. у разі, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо своєчасного повернення майна по акту приймання - передачі, то Орендар сплачує Орендодавцю неустойку без обмежень будь-якими строками, у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичного звільнення орендованого майна. Орендоване за договором оренди №419 від 13.05.2013р. державне майно Орендарем повернуто Балансоутримувачу - ДТГО „Львівськазалізниця", згідно акту приймання-передачі від 30.11.2015р. За несвоєчасне повернення державного майна, переданого в оренду згідно договору оренди №419 від 13.05.2013р., скаржник просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 11622,94 гри. за період з 21.10.2015р. по 30.11.2015р..

Ці фактичні обставини повно та належно були встановлені судом першої інстанції.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У зв'язку зі створенням ПАТ "Українська залізниця", відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 25.06.2014 р. № 200 та ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" усі права та обов'язки орендодавця за спірним договором №419 від 13.05.2013р. перейшли до ПАТ "Українська залізниця". Матеріалами справи підтверджується, що з моменту державної реєстрації Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 21.10.2015 р. до останнього перейшло право власності на спірне майно.

Умовами п. 10.6 договору оренди №419 від 13.05.2013р. сторони передбачили, що реорганізація орендодавця не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника). Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця.

Таким чином, з моменту створення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", тобто з 21.10.2015р., орендоване майно перейшло у власність останнього, а також права та обовязки орендодавця за договором №419 від 13.05.2013р. Відтак, скаржник втратив права та обовязки орендодавця за вказаним договором- 21.10.2015р.. Саме з цієї підстави скаржникові було відмовлено у позові, а не у звязку із помилковим тлумаченням змісту договору. Частиною 1 статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Скаржник не довів і не вказав в чому полягає порушення його права щодо несвоєчасного повернення державного майна, переданого в оренду згідно договору оренди №419 від 13.05.2013р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 28.11.2016 р. у справі № 926/3050/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Чернівецької області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці, вх. №01-05/593/16 від 19.12.2016 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 28.11.2016 р. у справі № 926/3050/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 12.01.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.