Постанова № 64059669, 12.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа№ 911/1981/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Корсакової Г.В.

За участю представників:

Від прокуратури: не з'явився;

Від позивача-1: не з'явився;

Від позивача -2:Єгоров В.С.- представник;

Від відповідача: Падалко М.М. - представник;

Від ВДВС: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.11.2016 за скаргою Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області та зобов'язати вчинити дії у справі

у справі № 911/1981/13 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"

про стягнення 5 830 522, 08 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернувся з позовом Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної акціонерної компанії "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача КП "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутич 5 830 522,08 грн., які складають: 5 133 038,47 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 41 098,01 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 202 329,84 грн. 3 % річних, 420 610,63 грн. пені та 33 445,03 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.02.2014, позов заступника прокурора Шевченківського району м. Києва задоволено повністю, стягнуто з комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 133 038,47 грн. боргу, 420 610,63 грн. пені, 33 445,06 грн. штрафу, 41 098,01 грн. інфляційних втрат, 202 329,84 грн. 3% річних, стягнуто з комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" в дохід Державного бюджету України 68 820,00 грн. судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2014 господарський суд видав відповідні накази від 25.02.2014.

24.10.2016 від Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2016 відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" у справі № 911/1981/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.01.2017.

В судовому засіданні, призначеному на 12.01.2017, представник відповідача надала пояснення по справі, в яких просила задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача-2 надав пояснення по справі, в яких просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор, представники позивача-1 та представники ВДВС у вказане судове засідання не з'явились, причини неявки суду невідомі, про слухання справи повідомлялись належним чином.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників прокуратури, позивача-1 та ВДВС.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - ЗУ "Про виконавче провадження") а також п. 1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р., примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судових наказів.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону (стаття 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У відповідності до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Доказів звернення скаржника з заявою про надання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні скарги.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 34 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Вимоги щодо роз'яснення розподілу коштів чинним законодавством не передбачено.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що дії державного виконавця відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження", і вчинені в межах Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що ухвала у даній справі прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в ухвалі, дійсним обставинам справи, тому ухвала є законною та обґрунтованою. Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.11.2016 у справі № 911/1981/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1981/13 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Г.В. Корсакова