Постанова № 64059469, 10.01.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017 року Справа № 904/9426/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Широбокової Л.П., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Абадей М.О.

Представники сторін у судове засідання не зявились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2016 року у справі № 904/9426/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі", Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", Дніпропетровська область, м. Підгородне

про стягнення 223 200, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" про стягнення 223 200,00 грн. основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 003-16К від 15.02.2016р. в частині оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2016 року (головуючий суддя Мілєва І.В.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" 223 200,00 грн. основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 348,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем неналежно виконано свої зобовязання за договором поставки № 003-16К від 15.02.2016 року щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Не погодившись з зазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач в момент постачання товару не виконав своє зобовязання з надання документів, які підтверджують якість товару. Відтак, відповідач, не отримавши документів про якість товару та рахунків на оплату, правомірно зупинив виконання свого обовязку з оплати товару, що не може вважатися порушенням грошового зобовязання.

Крім того, у звязку з проведенням судового засідання за відсутності відповідача не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідач був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав

Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі" відзив на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2016 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Представники скаржника (відповідача) та позивача, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 10.01.2017 року не зявилися.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

15.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Провімі" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (покупець) було укладено договір поставки № 003-16К (а.с. 7-10).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно комбікорми, кормові додатки, премікси, білкові та вітамінно-мінеральні добавки (далі по тексту товар) на умовах зазначених в даному договорі.

Пунктом 1.2 договору встановлено асортимент, кількість та ціна товару визначається у рахунку-фактурі та/або у видаткових накладних

Згідно з пунктом 2.1 договору товар поставляється на умовах FСА (в редакції Інкотермс 2010) або СРТ (в редакції Інкотермс 2010) за адресою покупця. ТОВ "Демис-Агро" Дніпропетровська обл., м. Підгородне, вул. Ульянова, 127.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що датою поставки товару є дата зазначена на товарно-транспортній накладній та/або на видатковій накладній. З цього часу право власності на товар, а також ризик випадкової втрати, знищення та/чи пошкодження товару переходить до покупця. Датою переходу права власності на товар у випадку повернення товару покупцем є дата фактичного отримання товарів постачальником.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна ціна цього договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцю в рамках цього договору, що зазначається у видаткових накладних на товар.

Пунктом 3.2 договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника, що зазначений у рахунках-фактури та/або видаткових накладних .

Постачальник зобов'язаний поставити товар в упаковці, що відповідає його виду та забезпечує схоронність товару за звичайних умов транспортування та зберігання (п. 4.1.1. договору).

Покупець зобов'язується прийняти поставлений товар від постачальника у встановленому за асортиментом, кількістю та ціною згідно рахунку-фактури (п. 4.2.1. договору).

Прийом товару за кількістю та асортиментом здійснюється в пункті поставки. Уповноважений представник покупця при прийманні товару повинен перевірити кількість, стан та асортимент. У разі виявлення невідповідності товару покупець має повідомити постачальника про це негайно до моменту коли транспортні засоби залишать територію складу покупця (на умовах СРТ)/ складу постачальника (на умовах РСА) (п. 6.1. договору).

У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України (п. 8.1. договору).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2016 року. Якщо в строк не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії договору жодна з сторін письмово не заявить іншій стороні про відмову в продовженні дії договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах ще на один календарний рік (п. 12.1. договору).

Усі додатки, додаткові угоди і рахунки-фактур до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну чинність у тому випадку, якщо вони складені в письмовому виді і підписані уповноваженими представниками сторін (п. 12.2. договору).

Позивач стверджує, що свої зобовязання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 223 200,00 грн., на підтвердження чого надав підписану сторонами та скріплену їх печатками видаткову накладну № 2440 від 11.07.2016р. та товаро-транспортну накладну № 2440 від 11.07.2016р. про поставку відповідачу товару на суму 223 200,00 грн. (а.с. 12-13).

Відповідно до п.3.3 договору покупець здійснює оплату з відстрочкою платежу 60 (шістдесят) календарних днів з дати рахунку-фактури та/або видаткової накладної постачальника. Видаткова накладна № 2440 та товаро-транспортна накладна № 2440 підписані сторонами 11.07.2016р., отже відповідно до умов договору відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти за поставлений товар 10.09.2016р.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору у встановлений строк за поставлений товар не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 223 200,00 грн.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки № 003-16К від 15.02.2016 року Позивач 11.07.2016 року за вищенаведеними видатковою та товарно-транспортною накладними поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 223 200,00 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується видатковою накладною № 2440 від 11.07.2016р. та товарно-транспортною накладною № 2440 від 11.07.2016 року, які підписані представниками Відповідача і наявні в матеріалах справи (а.с. 12-13).

Пунктом 3.3. договору визначено, що покупець здійснює оплату з відстрочкою платежу 60 (шістдесят) календарних днів з дати рахунку-фактури та/або видаткової накладної постачальника. Платежі, здійснені покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений товар, у випадку нарахування штрафних санкцій оплата в першу чергу буде зараховуватись як оплата штрафних санкцій (п. 3.3. договору).

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі змісту п. 3.3. договору обовязок покупця сплатити отриманий товар протягом 60-ти календарних днів виникає з моменту передачі (поставки) продавцем продукції у розпорядження покупця у пункті призначення.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної і це не спростовано відповідачем, товар доставлено продавцем на склад покупця та переданий у його розпорядження за видатковою накладною, про що свідчать підписи працівників складу відповідача.

Наявні у справі видаткова накладна № 2440 від 11.07.2016р. та товарно-транспортна накладна № 2440 від 11.07.2016 року мають усі обовязкові реквізити первинного бухгалтерського документа.

У звязку з тим, що вищезазначені накладні датовані « 11.07.2016 року», колегія суддів вважає датою поставки саме 11.07.2016 року, оскільки Відповідач в порушення ст. 33 ГПК України не надав будь-яких доказів, які б підтверджували поставку товару в іншу дату.

Отже, Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обовязків за вищенаведеним договором поставки № 003-16К від 15.02.2016 року.

Враховуючи умови договору, положення ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 692 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище накладними, є таким, що настав.

Відповідач свої зобовязання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару не виконав, доказів оплати поставленого товару не надав, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 223 200,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підставно задоволені господарським судом.

Доводи апеляційної скарги стосовно ненадання Позивачем документів, які підтверджують якість товару, та рахунку-фактури, у звязку з чим відповідач правомірно зупинив виконання свого обовязку з оплати товару, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Дійсно, п.5.1 договору визначено, що якість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, має відповідати сертифікату якості виробника товару на таку партію, що надається разом із товаром.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В той же час, відповідач підписав видаткову накладну № 2440 від 11.07.2016р. та товарно-транспортну накладну № 2440 від 11.07.2016р. без жодних зауважень щодо ненадання позивачем сертифікату якості виробника товару та рахунку-фактури. Доказів прийняття товару на зберігання та направлення відповідної вимоги позивачу щодо надання сертифікату якості виробника товару і рахунку-фактури відповідач до суду не подавав.

Отже, Відповідач не скористався своїм правом відмовитися від приймання партії товару, або на свій розсуд повернути її Позивачеві чи прийняти на зберігання.

Крім того, згідно листа Вищого господарського суду «Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, факт отримання товару Відповідачем і накладні на Товар (товарно-транспортні, видаткові, податкові накладні), надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий Товар. Зазначена правова позиція викладена листі Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 та в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 р. № 12/5026/556/2012.

Оскільки з боку Відповідача партія товару за Договором була прийнята без будь-яких зауважень чи претензій (в том числі щодо комплектності пакету документів, що передавався разом з товаром), колегія суддів приходить до висновку, що Позивач свій обовязок щодо надання документів, передбачених п. 5.1. Договору, а також рахунків-фактур, виконав належним чином, а твердження Відповідача у судовому засіданні щодо невиконання з боку Позивача зобовязання в частині надання сертифікату відповідності і рахунків-факту, є необґрунтованим та такім, що не відповідає дійсності.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у звязку з проведенням судового засідання за відсутності відповідача не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідач був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про порушення провадження у справі було направлено відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Отримання Відповідачем судової повістки та ухвали про порушення провадження у справі підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою про вручення судової повістки уповноваженому представнику відповідача (а.с. 18).

Крім того, відповідно до протоколів судового засідання від 08.11.2016 року та від 14.11.2016 року розгляд справи проводився за участю представника відповідача ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 07.11.2016 р.), про що також зазначено у вступній частині рішення

(а.с. 21, 27).

Будь-яких зауважень на протокол судового засідання відповідачем (скаржником) не надано.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про судові засідання та скористатися передбаченим ст.ст.22,28 Господарського процесуального кодексу України правом бути присутнім у судовому засіданні та надати суду письмові заперечення, докази, тощо.

У звязку з чим колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що при винесенні рішення судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро", Дніпропетровська область, м. Підгородне залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2016 року у справі № 904/9426/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 13.01.2017 року.

Головуючий суддя Іванов О.Г.

Суддя Широбокова Л.П.

Суддя Дармін М.О.