Рішення № 64059348, 11.01.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2017 р.Справа № 924/1260/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремагросервіс", м.Радехів Львівської області

до Публічного акціонерного товариства "Антонінське", м. Хмельницький

про стягнення 130 777,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 03.01.2017 р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремагросервіс", м.Радехів Львівської області звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремагросервіс", м. Радехів Львівської області стягнення 130 777,05 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання договору № 25/03-2016 А від 25 березня 2016 року на виконання сільськогосподарських робіт.

Повноважний представник позивача в засіданнях суду підтримав вимоги викладені у позові та наполягав на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання11 січня 2017 року за викликом не з`явився, однак звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у звязку із відрядженням до м. Києва.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданого клопотання та просить відмовити його задоволенні, ним подано заперечення, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до приписів ст. 244,245,246 ЦК України, відповідач не позбавлений права направити в судове засідання іншого повноважного представника юридичної особи відповідача, вважає, що відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу, а відкладення призведе до відстрочення на невизначений строк винесення рішення по даній справі.

При розгляді поданого клопотання судом враховується, що норми статті 22 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 Рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі „Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смірнова проти України).

Окрім того, судом береться до уваги, що відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Таким чином, відповідач не позбавлений права направити в засідання суду іншого представника чи керівника підприємства для участі у судовому процесі.

Враховуючи вище викладене, заперечення представника позивача, в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необхідно відмовити.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу можу бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців).

Підпунктом 3.9.1 Постанови передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

25 березня 2016 року між ПАТ „Антонівське та ТОВ „Ремагросервіс був укладений договір №25/03-2016 А на виконання сільськогосподарських робіт.

Відповідно до 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом дії цього Договору, надавати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт, в об'ємах та на умовах вказаних в цьому Договорі, відповідно до завдань Замовника, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти такі послуги, та здійснити їх оплату. В межах цього Договору, Виконавець зобов'язаний надавати Замовнику наступні сільськогосподарські роботи (послуги): Боронування (під урожай 2016 року); культивація ґрунту (під урожай 2016 року) пункт 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.3 договору Сторони домовились, що Виконавець забезпечує виконання робіт, передбачених цим Договором, із використанням власною сільськогосподарською технікою, що вказана в п.2.4. цього Договору та агрегатами якіналежать Замовнику, а саме: культиватор марки Європак 8м, в кількості 1 (одна) шт. (інвентарний № 799); культиватор марки Європак 8м, в кількості 1(одна) шт. (інвентарний № 816); культиватор марки Європак 8м, в кількості 1 (одна) шт. (інвентарний № 815), культиватор марки McFarlane 21м, в кількості 1(одна) шт. (інвентарний № 689); культиватор марки McFarlane 15м, в кількості 1(одна) шт. (інвентарний № 795).

3агальна площа обробітку складає орієнтовно 3000 (три тисячі) гектарів. (пункт 1.4 договору).

Сторони погодили, що термін виконання робіт за цим Договором становить: до "15" травня 2016 року. Термін виконання робіт може бути змінений лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до даного Договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються Замовником в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок вказаний Виконавцем.

Вартість робіт відповідно до п. 4.2. договору визначається виходячи з фактичних обсягів робіт та розцінок: в 210,00 (двісті десять гривень 00 коп.) гривень в т.ч. ПДВ, за один гектар, на якому було проведено боронування. 220,00 (двісті двадцять гривень 00 коп.) гривень в т.ч. ПДВ, за один гектар, на якому було проведена культивація ґрунту.

Відповідно до п. 4.3. датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку Замовника. .Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється ОСОБА_2 виконаних робіт, який підписується Замовником та Виконавцем (пункт 4.4 договору).

Сторони домовились, що замовник сплачує Виконавцю грошові кошти протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання ОСОБА_2 виконаних робіт на підставі виставлених рахунків. ОСОБА_2 виконаних робіт Замовником є підтвердженням відсутності претензій з його боку. (пункт 4.5, 4,6 договору)

Відповідно до п. 7.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 17 червня 2016 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

31 березня 2016 року сторони підписали акт виконаних робіт відповідно до договору №25/03-2016 А від 25 березня 2016 року на виконання сільськогосподарських робіт на загальну вартість 70378,00 грн.

30 квітня 2016 року сторони підписали акт виконаних робіт відповідно до договору №25/03-2016 А від 25 березня 2016 року на виконання сільськогосподарських робіт на загальну вартість 41580,00 грн.

30.08.2016 року позивач звернувся із претензійним листом до відповідача за №39-юр, щодо сплати суми заборгованості по договору №25/03-2016 - А від 25 березня 2016 року на суму 111958,00 грн.

07 вересня 2016 року відповідач надіслав відповідь на претензійний лист за вихідним №595 відповідно до якого гарантувало погасити заборгованість відповідно до графіку:

З 12.09.2016 року по 12.10. 2016 року - 37319,34 грн.,

З 12.10.2016 року по 12.11.2016 року - 37319,34 грн.,

З 12.11.2016 року по 12.12.2016 року - 37319,34 грн.

Позивач зазначає, що станом на момент предявлення позовної заяви за відповідачем рахується заборгованість по договору №25/03-2016 А від 25 березня 2016 року на суму 111958,00 грн., окрім того, позивачем нараховано відповідно до п. 5.8 договору та ст. 625 ЦК України нараховано пеню в розмірі 10375,98 грн., 1949,51 грн. 3%річних та 6493,56 грн. інфляційних.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач свої зобовязання по договору №25/03-2016 А від 25 березня 2016 року виконав належним чином, про свідчать підписані сторонами акти виконаних робіт: від 31 березня 2016 року на загальну вартість 70378,00 грн. та від 30 квітня 2016 року на загальну вартість 41580,00 грн.

Дана заборгованість визнана відповідачем в гарантійному листі від 07 вересня 2016 року, відповідно до якого відповідач зобовязувався погасити заборгованість по договору №25/03-2016 А від 25 березня 2016 року на суму 111958,00 грн. згідно графіку до 12.12.2016 року

На момент прийняття рішення, в матеріалах справи відсутні докази повної чи часткової оплати відповідачем основної заборгованості в розмірі 111958,00 грн., дана заборгованість підтверджена наявними і матеріалах справи доказами та підлягає стягненню із відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 10375,98 грн.

Відповідно до п. 5.8 договору у разі порушення строку оплати послуг передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевіривши правильність нарахування пені прийшов до висновку, що позивачем в порушення приписів ч.6.ст 232 Господарського кодексу України помилково визначений період, понад 6 місячний термін з 30.04.2016 року по 10.12.2016 року, що становить 225 дні.

Як вбачається із пункту 4.5 договору в якому сторони погодили, що замовник сплачує Виконавцю грошові кошти протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання ОСОБА_2 виконаних робіт на підставі виставлених рахунків, таким чином нарахування пені повинно здійснюватись по кожному рахунку окремо та відповідно до приписів ч.6.ст 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені заявленої позивачем, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені: по акту виконаних робіт від 30 березня 2016 року, за період з 30.04.2016 року по 30.10.2016 року в сумі 11564,30 грн. та по акту виконаних робіт від 30 квітня 2016 року, за період від 30.05.2016 року по 30.11.2016 року на суму 6491,48 грн., що разом становить 18055,78 грн. пені.

Оскільки позивачем заявлено меншу суму пені, то задоволенню підлягає сума заявлена позивачем в розмірі 10375,98 грн.

Позивачем нараховано 1949,51 грн. 3%річних та 6493,56 грн. інфляційних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування річних, з врахуванням пункту 4.5 договору, по акту виконаних робіт від 30 березня 2016 року на суму 1286,42 грн. - річних та по акту виконаних робіт від 30 квітня 2016 року на суму 654,37 грн. річних, що становить 1940,79 грн. 3%річних.

В задоволенні 8,72 грн. 3%річних необхідно відмовити.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення в сумі 6601, 13 грн. інфляційних втрат, оскільки позивачем заявлена менша сума, то задоволенню підлягає сума заявлена позивачем.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу статті 34 Господарського процесуального кодексу України докази мають бути належними та допустимими. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення обєктивної істини.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Враховуючи, що вимоги позивача є правомірними, підтверджені належними доказами по справі і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремагросервіс", м.Радехів Львівської області до Публічного акціонерного товариства "Антонінське", м.Хмельницький про стягнення 130 777,05 грн. задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Антонінське", м. Хмельницький, вул. Подільська, буд. 93 (00387312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремагросервіс", Львівської обл., м.Радехів, вул. Стоянівська, 2А (20777860) 111958,00 грн. (сто одинадцять тисяч девятсот пятдесят вісім гривень) основної заборгованості, пеню в розмірі 10375,98 грн. (десять тисяч триста сімдесят пять гривень, девяносто вісім копійок) 1940,79 грн. (одна тисяча девятсот сорок гривень сімдесят девять копійок) 3%річних, 6493,56 грн. (шість тисяч чотириста девяносто три гривні, пятдесят шість копійок) інфляційних та судовий збір у розмірі 1961,39 (одна тисяча девятсот шістдесят одна гривня, тридцять дев`ять копійок).

Видати наказ.

В задоволенні 8,72 грн. 3% відмовити.

Повне рішення складено 16.01.17 р.

Суддя Шпак В.О.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, 80200, Львівська обл., м. Радехів, вул. Стоянівська, 2А згідно заяви.

3 - відповідачу. 29000, м. Хмельницький, вул. Подільська, 93

всім рекомендованим із повідомленням