Рішення № 64058943, 10.01.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017р. Справа№ 914/2704/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства Укрнафта, м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м.Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

про стягнення вартості транспортування природного газу

Суддя Н.Мороз

При секретарі М. Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

Від третьої особи: ОСОБА_4

Суть спору:

Позовну заяву подано Публічним акціонерним товариством Укрнафта, м.Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м. Львів про стягнення вартості транспортування природного газу.

Ухвалою суду від 24.10.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.11.2016р. Для всебічного, повного та обєктивного вирішення спору, зясування всіх обставин справи, в судовому засіданні 08.11.2016р. оголошувалась перерва до 24.11.2016р. 18.11.2016р. на поштову адресу господарського суду Львівської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 51580,73 грн. - основного боргу, 9220,97 грн. - пені та 1450,00 грн. - витрат зі сплати судового збору. Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 24.11.2014р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду. Ухвалою суду від 13.12.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», задоволено клопотання про здійснення фіксації судового процесу, відкладено розгляд справи на 26.12.2016р. та продовжено строк вирішення спору. Заявою про збільшення позовних вимог від 23.12.2016р. позивач просить суд стягнути з відповідача 62663,05 грн. - основного боргу, 10404,83 грн. - пені та 1450,00 грн. - витрат зі сплати судового збору. Проте, станом на 26.12.2016р. представником позивача не надано суду доказів надсилання вищевказаної заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача, відтак, така заява судом до розгляду не приймалась. В судовому засіданні 26.12.2016р. розгляд справи відкладено на 10.01.2017р.

Позивачем в судовому засіданні 10.01.2017р. подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 74051,77 грн. основного боргу, 11612,99 грн. пені, 12588,80 грн. інфляційних, 3150,24 грн. -3% річних та судові витрати. Ствердив, що на підставі договору від 29.06.2015р. №15/268-Г на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, в період з серпня 2015 р. по грудень 2016 р. позивачем, як газотранспортним підприємством надавалися та відповідачем як замовником отримувалися послуги. Всього за період з серпня 2015 р. по грудень 2016 р. включно ПАТ «Укрнафта» згідно договору № 15/268-г було протранспортовано 3947,956 тис. куб. м природного газу на загальну суму 83636,44 грн. За послуги з транспортування природного газу ТОВ «Львівгаз збут» здійснило часткову оплату наданих послуг на загальну суму в розмірі 9584,67 грн. Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за надані послуги по транспортуванню природного газу в розмірі 74051,77 грн. Зазначив, що з 01.05.2016 р. відповідач необгрунтовано відмовлявся підписувати акти фактично протранспортованих обсягів газу, а саме акти від 31.05.2016р., від 30.06.2016р., від 30.07.2016р., від 31.08.2016р., від 30.09.2016р., від 31.10.2016р. та від 30.11.2016р. Однак, фактична кількість протранспортованого ПАТ «Укрнафта» газу ТОВ «Львівгаз збут», підтверджується комерційними звітами за період з липня 2015р. по грудень 2016 року, податковими накладними, актами прийому-передачі обсягів газу за період з 01.08.2015 р. по 01.12.2016 р., складеними на підставі технічної угоди, укладеної 22.03.2013 р. між ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Львівгаз» про умови приймання-передачі природного газу, відповідно до якої здійснюється передача природного газу власного видобутку від ПАТ «Укрнафта» до газопроводів ПАТ «Львівгаз». Ствердив, що кількість відпущеного природного газу ПАТ «Львівгаз» повинна відповідати і фактично відповідає кількості протранспортованого газу внутрішньопромисловими трубопроводами ПАТ «Укрнафта». Крім того зазначив, що діяльність з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не підлягає ліцензуванню, договір від 29.06.2015 р. №15/268-Г у спірний період розірваним не був, заяв про припинення дії договору від відповідача не надходило. Позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях. Покликається, зокрема, на безтоварність операцій, оформлених поданими позивачем актами, не проведення у звязку із цим оплат як за підписаними, так і за непідписаними актами приймання-передачі. Відповідно до розд. 3 договорів купівлі - продажу природного газу від 30.06.2015 року та від 30.12.2015 року, укладених ТОВ «Львівгаз Збут» з НАК «Нафтогаз України» на виконання постанови КМУ, ТзОВ «Львівгаз Збут» закуповує природний газ саме у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу ПСГ) у газотранспортну систему, а не в точках видобутку природного газу. ОСОБА_1 немає жодного відношення до того, яким чином видобутий газ ПАТ «Укрнафта» (НГВУ «Бориславнафтогаз») потрапляє до НАК «Нафтогаз України» для подальшого продажу покупцям саме на ГРС. Точка Б замірний вузол Стрілковицької дільниці газорозподільчої системи відповідачу не належить, як і газ, який туди транспортувався. Відповідно до п.5.1 договору, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються НКРЕ. П. 5.2 договору - тарифи, визначені в п. 5.1 договору, є обов'язковими для сторін. Зазначені тарифи саме для позивача не затверджені. Постановою НКРЕКП № 634 від 14.04.2016 «Про затвердження Змін до нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорій споживачів «побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)» виключено норматив перерахування коштів на користь газовидобувних компаній України. Позивач не вправі самостійно встановлювати тарифи на транспортування природного газу, оскільки п. п. 5.1., 5.2., 5.6. договору сторони погодили, що такі тарифи встановлюватимуться виключно НКРЕ. Окрім того, на думку НКРЕ, вартість транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами має відноситись до собівартості видобутку природного газу, а не до вартості послуг з транспортування природного газу споживачам. В позові просить відмовити.

Щодо заявленого 26.12.2016р. клопотання про залучення в порядку ст.27 ГПК України ПАТ «Укртрансгаз» як оператора газотранспортної системи, який здійснює діяльність із транспортування природного газу, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суд зазначає.

Відповідно до ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Згідно абз.4 п.1.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18 із змінами та доповненнями, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

За таких обставин, проаналізувавши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача та відсутність підстав для залучення до участі ПАТ «Укртрансгаз» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Крім того, досліджуючи юридичний інтерес третіх осіб у даній справі, судом встановлено, що прийняття рішення суду з даного спору жодним чином не вплине на права та обовязки ПАТ «Укртрансгаз».

Представник третьої особи в судове засідання зявився.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України, договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

29.06.2015 р. між позивачем (газотранспортне підприємство) та відповідачем (замовник) був укладений договір №15/268-Г на транспортування природного газу магістральними (та/або власними) трубопроводами.

Згідно п. 1.1. договору, Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування природного газу із НЗП «Старий Самбір» в газорозподільну систему Замовника (для потреб населення) через газорозподільну систему Стрілковичської дільниці по своїх внутрішньопромислових газопроводах, комунікаціях, а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу власними трубопроводами газотранспортного підприємства в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Газотранспортне підприємство є власником газу, що передається Замовнику. Замовник приймає газ Газотранспортного підприємства на пунктах приймання-передачі (ГРП «Стрілковичі») та транспортує його далі в загальному потоці в газорозподільні мережі. Приймання-передача газу в пунктах приймання-передачі та на ГРС здійснюється відповідно до порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України (п. п. 2.3. 2.5.).

Послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам (п. 3.1.). Газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику чотири примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобовязується повернути Газотранспортному підприємству два примірники оригіналу акта наданих послуг, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню, зокрема, у судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних Газотранспортного підприємства (п.п. 3.2. 3.3.).

Кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику до його мереж, визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРП. Прилади обліку газу повинні відповідати вимогам, установленим для таких приладів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології. У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства через ГРП, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається приладами обліку газу, які встановлені на ГРП. Газотранспортне підприємство на підставі письмового запиту Замовника (у разі коли Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу) допускає його уповноважених представників до зчитувань показників приладів обліку газу на ГРП, але не частіше одного разу на тиждень (п. 4.2.).

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації (п. 5.1.). Тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обовязковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору (п. 5.2.). Розрахунковий період за договором становить один місяць з 900 години першого дня місяця до 900 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість (п. 5.3.). Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4.). Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо у платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах, послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п.5.5).

У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 7.3.).

Згідно п. 11.1. договору, він набирає чинності з 01.07.2015 р. та укладається на строк до 31.12.2015 р. включно та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір недійсним не визнавався, у спірний період сторонами розірваний не був, вимог щодо цього сторонами не заявлялось.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору № 15/268-г в період з серпня 2015р. по грудень 2016р. позивачем, як газотранспортним підприємством надавалися та відповідачем як замовником отримувалися послуги, згідно якого було протранспортовано 3947,956 тис. куб. м природного газу, що підтверджується комерційними звітами за період з серпня 2015р. по грудень 2016 року, складеними програмою ВК-011(Газ) 2008, податковими накладними, актами прийому-передачі обсягів газу за період з 01.09.2015 р. по 31.12.2016 р., складеними на підставі технічної угоди, укладеної 22.03.2013 р. між ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Львівгаз» про умови приймання-передачі природного газу, відповідно до якої здійснюється передача природного газу власного видобутку від ПАТ «Укрнафта» до газопроводів ПАТ «Львівгаз».

Та обставина, що складені відповідно до умов договору позивачем акти приймання-передачі частково не були підписані відповідачем, не спростовують висновків суду щодо обсягу природного газу, послуги з транспортування якого надавались позивачем. Твердження про безтоварність операцій, підтверджених такими актами, спростовуються даними відповідних лічильників, сертифікованих у встановленому порядку. Ці дані відповідачем не спростовані належними доказами.

Відповідач посилається на неврегульованість відносин сторін щодо ціни наданих послуг (п. п. 5.1., 5.2., 5.6. договору). Договір передбачає затвердження такої ціни рішенням НКРЕ, однак, затверджених НКРЕ тарифів у спірний період щодо спірної ситуації не встановлено. Однак, зазначене не свідчить про безоплатний характер угоди чи про неукладеність договору враховуючи, що умовами договору чітко визначено механізм визначення цін та застосування відповідних цін на період вирішення питання у судовому порядку. При складанні позивачем актів наданих послуг та відповідних розрахунків, вартість послуг визначалась виходячи з рівня тарифів, що встановлювались національною комісією, що здійснює державне регулювання цін у сфері енергетики.

Зі змісту п.1.1. договору вбачається, що послуги з транспортування природного газу надаються в газорозподільчу систему замовника через газорозподільну систему Стрілковичської дільниці. У договорі не йдеться про належність газорозподільчої системи Стрілковицької дільниці замовнику, чим спростовуються покликання відповідача. Також, договором не обумовлено належність природного газу, послуги з транспортування якого надаються відповідачу.

Не заслуговує на увагу, як таке, що виходить за межі предмету спору посилання відповідача на розд. 3 договорів купівлі - продажу природного газу від 30.06.2015 р. та від 30.12.2015 р., укладених ТОВ «Львівгаз Збут» з НАК «Нафтогаз України» на підставі яких ТзОВ «Львівгаз Збут» закуповує природний газ у НАК «Нафтогаз України» і саме у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу у газотранспортну систему, а не в точках видобутку природного газу. У даній справі позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги лише з транспортування природного газу на підставі договору від 29.06.2015 р., незалежно від умов його придбання чи належності газу.

З оплачених та погоджених сторонами актів приймання-передачі вбачається відсутність між сторонами розбіжностей щодо оплати послуг за період по квітень 2016р., в т.ч. щодо тарифів та обсягів транспортованого газу, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2016р., згідно якого, з врахуванням оплачених послуг, сальдо на користь позивача становило 27560,17 грн. Дана обставина відповідачем не заперечувалась. Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку позовних вимог, всього за період з серпня 2015р. по грудень 2016р. згідно діючого договору №15/268-г було протранспортовано відповідачу 3947,956 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 83636,44 грн. З врахуванням проведених проплат, за ТОВ «Львівгаз збут» утворилася заборгованість в сумі 74051,77 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість від 31.12.2016р. №09-098.

Згідно ст. 526 ЦК України, ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(ст. 610 ЦК України).

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 договору, позивачем за період з 31.01.2016р. по 01.01.2017р. нараховано пеню, яка згідно розрахунку становить 11612,99 грн. Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 та 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснено, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, та сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Згідно абз.3 ч.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця».

Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 12588,80 грн. за період з 01.08.2015р. по 01.12.2016р. та 3% річних в розмірі 3150,24 грн. за період з 01.08.2015р. по 01.01.2017р., відповідно до поданого розрахунку. Проте, враховуючи відсутність прострочення зобовязання з оплати за послуги по транспортуванню газу за грудень 2016р., стягненню підлягає пеня в розмірі 11350,16 грн. та 2970,19 грн. - 3% річних. Крім того, суд, перевіривши періоди нарахування прострочки виконання грошового зобовязання та здійснивши самостійно перерахунок інфляційних втрат у відповідності до чинного законодавства встановив, що інфляційні втрати становлять 10787,26 грн. та підлягають стягненню.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 179,180,193,216 ГК України, ст.ст.11, 525, 526, 610,625, 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів, вул. Золота, буд. 42 (код ЄДРПОУ 39594527) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ, пров. Несторівський, 3/5 (код ЄДРПОУ 00135390) 74051,77 грн. основного боргу, 11350,16 грн. - пені, 10787,26 грн. інфляційних втрат, 2970,19 грн. - 3 % річних та 1564,48 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог-відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 16.01.2017р.

Суддя Мороз Н.В.