Рішення № 64058416, 10.01.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2017 р. Справа № 909/885/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", вул. Дегтярівська, 27- Т,м. Київ,04119

до відповідача: Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області вул. Д.Галицького, 17,м. Тлумач,Тлумацький район, Івано-Франківська область,78000

про відшкодування майнової шкоди в розмірі 232411,99грн.

за участю:

в засіданні приймає участь: ОСОБА_1, (довіреність № 806 від 05.08.16 )

від відповідачів: не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування майнової шкоди в розмірі 232411,99грн.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, однак з огляду на те, що термін дії довіреності №806 від 06.08.16, якою позивач уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси позивача, сплив 31.12.16, судом твердження ОСОБА_1 в даному судовому засіданні не приймаються до уваги, водночас, суд враховує вимоги позивача, викладені у позовній заяві та відзиві вих.№12/2-58241 від 21.12.16 (вх.№18839/16 від 26.12.16) та пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях.

Відповідач - Тлумацький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в судове засідання не з"явився, однак в судових засіданнях 24.11.16 та 13.12.16 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях вих.№03-25/4184 від 22.11.16, та листом вих.№03-25/4844 від 12.12.16(вх.№284/17 від 10.01.17) направив суду додаткові докази по справі.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області в судові засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. номер повідомлення 10903/16 від "28" жовтня 2016 р., вручено ухвалу від 25.10.16, дата вручення 27.10.16; вх. номер повідомлення 11652/16 від "14" листопада 2016 р., вручено ухвалу від 08.11.16, дата вручення 11.11.16; вх. номер повідомлення 13518/16 від "21" грудня 2016 р., вручено ухвалу від 13.12.16, дата вручення 10.12.16) та відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці направлених відповідачу ухвал суду.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідачі не з'явилися в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

З огляду на те, що будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідачів, яких належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.11.2006 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (далі - Позивач) та ОСОБА_3 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №06/91-05 (далі - Кредитний договір). Згідно умов даного Договору Позивач надав Позичальникові кредит у сумі 30000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних до 29.11.2011 року.

В забезпечення виконання зобовязань Позичальника за Кредитним договором між ним та Банком було укладено договір іпотеки від 30.11.2006 року, посвідчений 30.11.2006 року приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1793 (далі - Договір іпотеки). Відповідно до умов Договору іпотеки Позичальник передав в іпотеку Позивачеві належну йому нежитлову будівлю (стайню №3) заг. площею 1595,9 кв.м., розташовану в с.Яківка, по вул. Колгоспна, буд.19-А, Тлумацького р-ну Івано-Франківської області (далі - Предмет іпотеки). Згідно висновку про вартість Предмету іпотеки станом на 31.10.2006 року, складеного ТОВ «ЕКА-Захід», його ринкова вартість становила 257 340,00 грн. Між Позивачем та Позичальником 30.11.2006 року складено акт, згідно якого Позивач погодився прийняти в заставу Предмет іпотеки за вартістю в 257 340,00 грн. В п.1.5 говору іпотеки передбачено, що узгоджена сторонами оціночна вартість Предмета іпотеки становить 257340,00 грн., що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладення Договору іпотеки складає 50 958,41 дол. США з розрахунку 5,05 грн. за 1 дол. США.

Позичальником умови Кредитного договору належним чином не виконувались, у звязку із чим позивач звернувся до Залізничного районного суду м.Львова за видачею судового наказу про стягнення боргу з Позичальника. Даним судом 30.06.2009 року виданого судовий наказ у справі №2-н-515/09 про стягнення з Позичальника на користь Позивача 232411,99грн. кредитної заборгованості.

Даний судовий наказ Позивачем подано до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції для відкриття виконавчого провадження. 27.07.2011 державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за вказаним судовим наказом та 19.09.2011 року закінчено дане виконавче провадження у зв"язку з тим, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, знаходиться у Тлумацькому районі, що за належністю є територією ВДВС Тлумацького РУЮ.

22.05.2014 року ОСОБА_5, головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Тлумацького районного управління юстиції, відкрито виконавче провадження №43411283 за даним виконавчим документом. 29.05.14 зазначене виконавче провадження, а також виконавче провадження по виконанню наказу Залізничного районного суду м.Львова №2н-514/09, об"єднано у зведене виконавче провадження №47733817 та 01.12.2015 року складено акт опису та арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_3 (в тому числі Предмету іпотеки). У даному акті зазначено, що все нерухоме майно (в тому числі Предмет іпотеки) знаходиться в розібраному стані, а вартість майна буде встановлена шляхом проведення експертної оцінки.

Листом від 30.12.2015 року за вих..№26/03-25 відділ Державної виконавчої служби Тлумацького районного управління юстиції повідомив Позивача про оцінку Предмету іпотеки (в розібраному стані), описаного та арештованого згідно акту від 01.12.2015 року, в розмірі 265068,00 грн. (без врахування ПДВ).

21.06.2016року Позивачем отримано повідомлення від Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про те, що торги з реалізації арештованого майна не відбулись, та із пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Як вбачається з позовної заяви, борг Позичальника згідно судового наказу на момент розгляду справи судом є непогашеним, відтак, на думку позивача, внаслідок бездіяльності державного виконавця та знецінення Предмету іпотеки останній приведено до стану, непридатного для його реалізації. У звязку із цим Позивачеві спричинено майнову шкоду, яка виражається у неможливості погасити заборгованість Позичальника у розмірі, зазначеному в судовому наказі, а саме 232411,99 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто, деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачено ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

На відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст.1173 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи. Так, за приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконних дій державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.

За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Разом з тим, вимога про відшкодування збитків (шкоди) може бути пред'явлена виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

В п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.

У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо (п. 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239)).

Заявляючи вимогу про відшкодування збитків, заявник повинен довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним одержані, зокрема, в разі реалізації предмета іпотеки. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії органу ДВС стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2016 року у справі №903/1293/15.

З матеріалів справи вбачається, що:

- між Позивачем та Позичальником 30.11.2006 року складено акт, згідно якого Позивач погодився прийняти в заставу Предмет іпотеки за вартістю в 257 340,00 грн.;

- спірний наказ суду видано 30.06.09;

- 19.09.2011 року державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції закінчено виконавче провадження за вказаним судовим наказом у зв"язку з тим, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, знаходиться у Тлумацькому районі, що за належністю є територією ВДВС Тлумацького РУЮ;

- 22.05.2014 року ОСОБА_5, головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Тлумацького районного управління юстиції, відкрито виконавче провадження за даним виконавчим документом;

- 01.12.2015року складено акт опису та арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_3 (в тому числі Предмету іпотеки), з якого вбачається, що предмет іпотеки знаходиться в розібраному стані.

Як вбачається з позовної заяви, борг Позичальника згідно судового наказу на момент розгляду справи судом є непогашеним, відтак, на думку позивача, внаслідок бездіяльності державного виконавця та знецінення Предмету іпотеки останній приведено до стану, непридатного для його реалізації та спричинено позивачу майнову шкоду, яка виражається у неможливості погасити заборгованість Позичальника у розмірі, зазначеному в судовому наказі, а саме 232411,99 грн.

З огляду на вищенаведену хронологію подій, суд не погоджується з доводами позивача, оскільки останнім не доведено суду того, що предмет іпотеки на момент пред"явлення спірного наказу до виконання до відділу Державної виконавчої служби Тлумацького районного управління юстиції знаходився у цілісному стані та був розібраний у процесі здійснення зведеного виконавчого провадження. Крім того, позивач визначив розмір завданих збитків у сумі, вказаній у спірному наказі суду - 232411,99 грн., в той час, коли згідно акта опису та арешту майна від 01.12.15 вартість майна, що є предметом іпотеки, в розібраному стані становить 265068,00грн. На момент розгляду справи судом спірне майно не реалізоване, виконавче провадження не закінчене, відтак твердження позивача про завдання йому шкоди суд вважає необґрунтованим.

Факт бездіяльності органу ДВС, на які посилається позивач у позовній заяві, спростовується твердженнями представника органу ДВС у попередніх судових засіданнях та наданими для огляду в судовому засіданні матеріалами виконавчого провадження, на підставі яких судом встановлено, що державним виконавцем вживалися відповідні заходи щодо примусового виконання рішень в рамках зведеного виконавчого провадження, зокрема, направлялися запити до відповідних органів щодо виявлення майна та коштів боржника, 01.12.2015 року проведено опис й арешт майна належного на праві власності боржнику, а саме: нежитлові будівлі, які знаходиться за адресою вул. Колгоспна, 19,19а, 196,19в, с. Яківка Тлумацького району; 11.04.2016 року винесено постанову про арешт коштів боржника, та направлено на виконання в установи банків; згідно протоколів про проведення електронних торгів торги з реалізації арештованого майна яке належить ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, жит. ІНФОРМАЦІЯ_1, не відбулися у звязку з відсутністю допущених учасників торгів; відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, про що у 15-ти денний термін письмово повідомити відділ державної виконавчої служби, однак стягувач не виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно; згідно постанови про опис й арешт майна боржника від 17.10.2016 року державним виконавцем проведено опис й арешт, майна належного на праві власності боржнику, а саме: чотирьохрядний корівник (реєстраційний номер майна 17664577), який знаходиться за адресою Тлумацький район, с. Вікняни, вул. М. Підгірянки, 79 знаходиться в розібраному стані;17.10.2016року державним виконавцем винесено постанову про залучення для проведення оцінки майна - субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання. Водночас, судом відхиляються як необгрунтовані твердження представник органу ДВС про те, що в результаті виконавчих дій органом ДВС перераховано 21378,67грн., оскільки, як вбачається із наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №336 від 01.12.15, це доручення не містить ні підпису, ні печатки банку, та факт отримання цих коштів заперечується позивачем.

Факт тривалого виконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною обставиною для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою. Виконавчі провадження ВП №43411283, ВП №43408533 було приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП №47733817, в якому перебували виконавчі провадження щодо стягнення боргів на користь держави, у тому числі органів Державної податкової служби. При цьому суд не приймає до уваги долучену позивачем до свого відзиву вх.№18725/16 від 22.12.16 інформацію про виконавче провадження №43408533, оскільки дане виконавче провадження стосується наказу суду №2-н-514/09, що не є предметом даного спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. 34 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд констатує, що у спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а тому предметом доказування у даній справі мають бути, окрім факту неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, також виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіянням ним шкоди.

Докази, які позивач надав суду, не доводять того факту, що у разі належного виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків рішення могло гарантовано бути виконано державним виконавцем своєчасно. При цьому суд констатує, що, подавши на виконання у відповідні органи виконання судових рішень спірний наказ суду та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, останній вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження, відтак в силу Закону України «Про виконавче провадження» не позбавлений був права, як сторона виконавчого провадження, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження та оскаржувати дії (бездіяльність) органу ДВС тощо, однак, позивач не подав суду доказів про вжиття ним заходів щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та перебігу виконання спірного наказу суду.

Твердження позивача про знецінення предмету іпотеки на 40 722,80 дол. США, що складає 1054583,81 грн. (курс НБУ 25,896643 за один долар США станом на 29.09.2016 року) судом не приймається до уваги, оскільки на момент складання акту опису та арешту майна - 01.12.15, вартість цього майна перевищує суму заборгованості, зазначену у спірному наказі.

В контексті наведеного, з огляду на недоведеність позивачем факту наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями чи бездіяльністю Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області і заподіяною шкодою, позов не підлягає до задоволення.

У зв"язку із відстроченням сплати судового збору за ухвалою суду від 13.10.16 та відмовою у позові, судові витрати підлягають до стягнення з позивача в дохід державного бюджету України.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 56, 124, 129, 129-1 Конституції України, ст.11, 15, 16, 22, 1174 Цивільного кодексу, ст.ст.33, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в позові уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" до Тлумацького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування майнової шкоди в розмірі 232411,99грн.

Стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" ОСОБА_6 ( юр. адреса: м.Київ, вул.Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) 3486, 16 (три тисячі чотириста вісімдесят шість гривень шістнадцять копійок) судового збору в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; ОСОБА_2 отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.17

Суддя Матуляк П. Я.