Рішення № 64057973, 11.01.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2017 р.

Справа № 902/791/16

за позовом:Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8)

до:Донецького національного університету ім. Василя Стуса (21021, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.600-річчя, 21)

про стягнення 216121,79 грн. заборгованості за спожиту електроенергію

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : ОСОБА_1Ю

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Говор Н.Д. перебувала справа № 902/791/16 за позовом ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" до Донецького національного університету імені ОСОБА_2 про стягнення 216 121,79 грн. заборгованості за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 190 від 08.01.2013 р., з яких 114 428,14 грн. боргу за активну електричну енергію, 2 712,65 грн. боргу за реактивну електричну енергію, 6 175,81 грн. 3 % річних, 75 446,86 грн. інфляційних втрат, 17 358,33 грн. пені.

Ухвалою суду від 26.09.2016 р. розгляд справи призначено на 25.10.2016 р.

Указом Президента України № 424/2016 від 29.09.2016 р. суддю Говор Н.Д. звільнено з посади судді у зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату суду на підставі п.п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/791/16 за результатами якого зазначена справа розподілена судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 06.10.2016 р. справу № 902/791/16 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 25.10.2016 р.

25.10.2016 р. суддею Банаськом О.О. подано заяву про самовідвід від розгляду справи, яка мотивована тим, що суддя перебуває в трудових відносинах з відповідачем (за сумісництвом) та проходить заочне навчання в аспірантурі вказаного закладу.

Ухвалою суду від 25.10.2016 року заяву судді Банаська О.О. від 25.10.2016 р.№ 902/791/16/1949/16 про самовідвід від розгляду справи № 902/791/16 було задоволено.

26.10.2016 року відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду справу №902/791/16 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 27.10.2016 р. справу прийнято до свого провадження та призначено на 17.11.2016 р.

Ухвалою суду від 17.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 08.12.2016 року у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи оскільки 02.09.2016 р. відповідачем було надіслано позивачеві проект мирової угоди та триває процедура погодження умов мирової угоди.

Ухвалою суду від 08.12.2016 року розгляд справи було відкладено на 10.01.2017 року за межами передбачених строків ст. 69 ГПК України, для надання сторонами доказів по справі.

В судове засідання призначене на 10.01.2017 року з'явився представник відповідача, який проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (№ б/н від 10.01.2017 року).

Представник позивача не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

08.01.2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (зараз - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» та далі-Постачальник) та Донецьким національним університетом (зараз - Донецький національний університет ім. Василя Стуса укладено договір про постачання електричної енергії № 199, згідно з яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 250 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За умовами вказаного договору Постачальник, зокрема, зобов'язався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання на межах, визначених додатком №2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до цього договору; із дотриманням на межі балансової належності електромереж Постачальника граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (п.2.2.2 договору), а Споживач зобов'язався, зокрема, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії» та додатка №5 «Порядок розрахунків» до цього договору (п.2.3.4 договору) та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії» до цього договору (п.2.3.5 договору).

Пунктом 1 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до означеного правочину розрахунковим вважається період з 00 годин 10 числа до 24 годин 9 числа поточного місяця.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.5 договору).

Як видно з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії та поставив активної електроенергії за період липень-листопад 2014 року в обсязі 79256 кВт та реактивної електроенергії за період липень листопад 2014 року в обсязі 46934 КВар*год, що стверджується актами, капії яких містяться в матеріалах справи.

З представлених суду доказів вбачається, що позивачем відповідачу виставлені рахунки за ці послуги у зазначеному обсязі відповідно до договору про постачання електричної енергії №199 від 08.01.2013 року, у визначений спірний період, а саме за спожиту активну електроенергію за липень-листопад 2014 року 114428,14 грн. та за реактивну електроенергію за період липень листопад 2712,65 грн.

Натомість відповідач свої зобов'язання стосовно сплати коштів за надані послуги не здійснив, що і стало причиною звернення з позовом до суду

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. (далі-ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами п.6.1. ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Положеннями пп. 2 п.10.2. ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до додатку 5 п. 9 до основного договору, - остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, забезпечив відповідачеві, а відповідач прийняв таке без заперечень, що підтверджується відповідними актами прийняття-передавання товарної продукції, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем доказів оплати суми за надані послуги відповідно до виставлених рахунків суду не представлено.

Одночасно, відповідач у відзиві просить суд, відмовити у стягненні суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат, при вирішенні справи просить врахувати приписи ч.3,ч.4 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, яким встановлено, що на виконання тимчасово переміщеними вищими навчальними закладами, тимчасово переміщеними науковими установами кредитних та інших договірних зобовязань (крім договорів про надання освітніх послуг), які виникли до переміщення на підконтрольну українській владі територію у звязку із проведенням антитерористичної операції, запроваджується мораторій на період проведення антитерористичної операції. На час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості тимчасово переміщених вищих навчальних закладів, тимчасово переміщених наукових установ із зобовязань за кредитними та іншими договорами (крім договорів про надання освітніх послуг), що не припинилися, з дня опублікування наказу про зміну їх місцезнаходження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Суд, зазначає, зі змісту вищевказаного закону слідує встановлення мораторію на нарахування штрафних санкцій у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, що надаються у районі проведення антитерористичної операції.

Проте, 3% річних та інфляційні витрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що 3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, зокрема, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10).

Отже, приписами приведеного Закону не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки цей нормативний акт, беручи до уваги вищевикладене, не поширює свою дію на нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних витрат у межах спірних правовідносин.

Так, приймаючи до уваги викладені обставини справи, вбачається, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо поставки активної електроенергії за липень-листопад 2014 року на суму 114428,14 грн. та за реактивну електроенергію за період липень листопад на суму 2712,65 грн. та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, цього грошового зобов'язання у встановлені договором строки.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі визначеному позивачем.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог 3% річних та інфляційних втрат не виявлено помилок.

З врахуванням викладеного до стягнення підлягає 6175,81 грн. 3 % річних, нарахованих з 18.06.2014 року по 31.05.2016 року за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої з червня 2014 року по листопад 2014 року; інфляційних втрат в розмірі 75446,86 грн. нарахованих з 01.08.2014 року до 31.05.2016 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої з червня 2014 року по листопад 2014 року.

Отже, доводи відповідача у цій частині судом до уваги не прийнято.

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сума основного боргу фактично відповідачем визнається, що в свою чергу стверджується листом № 716/01-09/18 від 30.11.2016 року, який був адресований генеральному директору ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", в якому зокрема зазначено, що Донецький університет імені ОСОБА_2 не заперечує проти виконання обов'язку щодо сплати суми основного боргу та пропонував укласти мирову угоду.

Стосовно заявлених до стягнення пені у розмірі 17358,33 грн. нарахованої з 18.06.2014 року до 17.05.2015 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної та реактивної електроенергії, з червня 2014 року суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно д ч.3 ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, яким встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості тимчасово переміщених вищих навчальних закладів, тимчасово переміщених наукових установ із зобовязань за кредитними та іншими договорами (крім договорів про надання освітніх послуг), що не припинилися, з дня опублікування наказу про зміну їх місцезнаходження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Суд, проаналізувавши дану норму закону, прийшов до висновку, що позивач в даних правовідносинах, має право нараховування штрафних санкцій (пені) в період до 29.09.2014 року, оскільки 30.09.2014 року Міністерством освіти та науки було опубліковано наказ № 1084 від 30 вересня 2014 року "Про організацію освітнього процесу Донецького національного університету України в місті Вінниця", яким зокрема встановлено, що до завершення збройного конфлікту на території м. Донецьк Донецький національний університет України буде проводити свою освітню діяльність (згідно з наявною ліцензією на освітню діяльність та сертифікатами про акредитацію) на території міста Вінниця (вул. 600-річчя, 21).

Тому з врахуванням викладеного до стягнення підлягає пеня в розмірі 7795,85 грн., за період з 18.06.2014 року по 29.09.2014 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача в частині відсутності вини у невиконанні спірних зобов'язань до уваги судом не прийнято, оскільки ці твердження не підтверджено доказами у розумінні приписів господарського процесуального законодавства.

До того ж слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання самостійно, на власний ризик здійснюють господарську діяльність, і, з відсиланням на положення п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання.

З врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Донецького національного університету ім. Василя Стуса (21021, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.600-річчя, 21, код ЄДРПОУ 02070803) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8; код ЄДРПОУ 00131268) 114 428,14 грн. боргу за активну електричну енергію, 2 712,65 грн. боргу за реактивну електричну енергію, 6 175,81 грн. 3 % річних, 75 446,86 грн. інфляційних втрат, 7785,85 грн. пені; 3098,24 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу.

Повне рішення складено 16 січня 2017 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8)