Ухвала суду № 64056736, 10.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 р.Справа № 818/895/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р. по справі № 818/895/16

за позовом ОСОБА_1

до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області , Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому уточнивши позовні вимоги, просив суд:

- визнати незаконними дії Сумського об'єднаного УПФУ України Сумської області по донарахуванню ОСОБА_1, як пенсіонеру за віком та фізичній особі-підприємцю, що перебувала на спрощеній системі оподаткування, після його виходу на пенсію за віком 8234 грн. 39 коп. єдиного соціального внеску;

- визнати незаконними дії ДПІ у м.Сумах по донарахуванню ОСОБА_1, як пенсіонеру за віком та фізичній особі-підприємцю, що перебував на спрощеній системі оподаткування, після його виходу на пенсію за віком 8234 грн. 39 коп. єдиного соціального внеску;

- зобов'язати ДПІ у м. Сумах області вчинити дії щодо списання заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8234 грн. 39 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає дії відповідачів незаконними, необгрунтованими, такими, що порушують права, свободи та інтереси позивача.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій незаконними - задоволено частково.

Визнана незаконними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області по донарахуванню ОСОБА_1, як пенсіонеру за віком та фізичній особі-підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, після його виходу на пенсію за віком 8 234 грн. 39 коп. єдиного соціального внеску.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області вчинити дії щодо списання заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8234 грн. 39 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у період часу з 03.11.2003 р. і до 07.07.2016 р. здійснював підприємницьку діяльність, як фізична особа - підприємець, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та фінансової звітності.

На початку 2011 року ОСОБА_1 оформив пенсію, яка йому була призначена відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" довічно, як особі, що досягла 50-річного віку і має трудовий стаж, який давав право на зменшення пенсійного віку на 10 років.

На час призначення пенсії ОСОБА_1 він продовжував залишатись деякий час фізичною особою - підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, але згідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як пенсіонер за віком (особа, яка вийшла на пенсію по досягненню пенсійного віку і пенсія йому призначена довічно), став особою, яка звільнена від сплати за себе єдиного внеску, а тому надалі до дати припинення підприємницької діяльності та виключення з ЄДР 07.07.201 6року, перестав нараховувати та сплачувати за себе єдиний соціальний внесок.

Після виключення з ЄДР як фізичної особи - підприємця, ОСОБА_1 дізнався, що за ним у ДПІ у м. Сумах рахується заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 8234,39 грн., яка у свій час була нарахована та передана до стягнення Сумським ОУПФУ. Тому, 12.07.2016 р. ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до відповідача про надання роз'яснень.

19.07.2016 р. за № 318/к Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області надало відповідь, у якому посилається як на підставу до нарахування єдиного соціального внеску після виходу ОСОБА_1 на пенсію - відсутність чіткого визначення у законодавстві поняття "пенсіонер за віком", а тому пенсіонерам, яким призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку на підставі п. "а- б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", були донараховані зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску.

У поясненнях ДПІ у м. Сумах від 19.07.2016 за вих.№ 7822/К/18-28-13-02-09 зазначено аналогічні підстави для рахування недоїмки у ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску.

Позивач не згоден з такими діями відповідачів, а тому просив суд визнати їх дії незаконними та зобов'язати списати заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8234,39 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи ту обставину, що позивач має статус пенсіонера за віком, яка дає йому право сплачувати єдиний внесок у добровільному порядку, донарахування відповідачем, Сумським об'єднананим управлінням Пенсійного фонду України Сумської області, грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 у 2013 році щодо сплати єдиного соціального внеску, сума якого станом на 01.10.2013р. становила 8234,39 грн. є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(Закон №2464-VI).

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-УІ встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. За приписами частини четвертої цієї статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 03.11.2003 по 07.07.2016 був фізичною особою-підприємцем (а.с.8-10).

З гідно пенсійного посвідчення №2228604852 від 15.03.2011 р. позивач є пенсіонером за віком (а.с.11) на підставі п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У зв'язку з набранням чинності Законами України від 04.07.2013р. №404-УІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та від 4 липня 2013 року №406-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (далі - Закон №406), функція адміністрування єдиного соціального внеску передана від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

Згідно даних особових карток платників податків єдиного внеску, переданих Пенсійним фондом України до органів доходів і зборів, станом на 01.10.2013 року за позивачем значилася недоїмка зі сплати єдиного в сумі 8234,39 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI для фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.10.2013 року за позивачем обліковувалась заборгованість 8234,39 грн., 13.06.2014 року платником було сплачено єдиного внеску в сумі 910,12 грн.

ФОП ОСОБА_1 11.06.2014р. до ДПІ у м. Сумах подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації ) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, звітний період-травень 2014. Самостійно задекларована сума єдиного внеску 910,12 грн. (з заробітної плати в сумі 2440 грн., яка нарахована 2 застрахованим особам) платником не сплачена.

Зазначена сума єдиного внеску автоматично нарахована в ІКП 20.06.2014р. по термін нарахування травневої звітності.

Отже, загальна сума заборгованості по єдиному внеску ФОП ОСОБА_1 становить 8234,39 грн., основна сума заборгованості по єдиному внеску ФОП ОСОБА_1 «за себе» виникла до 01.10.2013р.( до початку адміністрування єдиного соціального внеску органами доходів і зборів).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, яка закріплена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також нарахування і сплата фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів врегульовані Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 9 вересня 2013 №455, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року №455.

За нормами підпункту 3 пункту 2.1 такої Інструкції платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2.5 Інструкції передбачено, що особи, зазначені у підпункті 3 пункту 2.1 цього розділу, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року №3609-VI, який набув чинності з 6 серпня 2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991року, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (статті 2 вказаного закону). Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (статті 12 закону).

Відповідно п. а ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Згідно статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач у відповідності до статті 12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Таким чином, в зв'язку з тим, що позивач отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсія за віком призначена на пільгових умовах, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок з дня призначення пенсії за віком.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи ту обставину, що позивач має статус пенсіонера за віком, яка дає йому право сплачувати єдиний внесок у добровільному порядку, донарахування відповідачем, Сумським об'єднананим управлінням Пенсійного фонду України Сумської області, грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 у 2013 році щодо сплати єдиного соціального внеску, сума якого станом на 01.10.2013р. становила 8234,39 грн. є безпідставними.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року по справі № 818/895/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2016р. по справі № 818/895/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 16.01.2017 р.