Ухвала суду № 640553, 10.05.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"10" травня 2007 р.

Справа № 11/8/07

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”

(83055, м.Донецьк, вул.Університетська, 20)

до відповідача: Військової частини А-3406

(54056, м.Миколаїв, вул.Аеродромна,1)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача:

Від відповідача: Муромова Н.І. –дов. №20/103 від 26.02.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у сумі 5224,05 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, причин неявки не пояснив.

Відповідач відзив по суті позовних вимог не надав.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд –

в с т а н о в и в:

25.07.2006р. у м. Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП), а саме: відбулося зіткнення автомобіля SUBARU Forester (державний номер АН 8388 АІ), що належить Котлубею Д.О., з автомобілем ЗІЛ 130 ММВ 4505 (державний номер 1025 К8), під керуванням Заболотчука О.М., внаслідок чого автомобілю SUBARU Forester було завдано механічні пошкодження.

Згідно довідки УДАІ УМВС України в Донецькій області від 10.08.2006р., ДТП сталося внаслідок порушення водієм автомобілю ЗІЛ Заболотчуком О.М. п.10.1 Правил дорожнього руху України і власником автомобіля ЗІЛ 130 ММВ 4505 (державний номер 1025 К8) є військова частина А-3406.

Постановою Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30.08.2006р. по справі №3-7080/06 встановлено порушення з боку водія Заболотчука О.М. пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст124 КпАП України та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

На виконання укладеного між громадянином Котлубеєм Д.О. та ЗАТ “Страхова компанія “ВУСО” договору добровільного страхування наземного автотранспорту №02454-03-02 від 27.02.2006р. позивачем було виплачено Котлубею Д.О. страхове відшкодування у розмірі 4840,0 грн., що підтверджено доданим до позовної заяви видатковим касовим ордером від 16.08.2006р.

На підставі ст.1191 ЦК України позивач подав позов про стягнення з відповідача 4840,0 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 384,05 грн. витрат пов’язаних з оплатою довідки ДАІ та послуг із супроводу страхового випадку.

При цьому позивач у позовній заяві вказав, що на момент ДТП місцезнаходженням відповідача було місто Донецьк, однак на момент подання позову військову частину А-3406 передислоковано у місто Миколаїв.

У відповідності до ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідачем не заперечується факт перебування автомобілю ЗІЛ 130 ММВ 4505 (державний номер 1025 К8) у володінні військової частини А-3406.

Однак, під час розгляду справи, відповідач повідомив суд, про те, що військова частина А-3406 виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (надалі ЄДРПОУ) по Донецькій області, але не включена до ЄДРПОУ по Миколаївській області.

На запит суду від 28.03.2007р. Головне управління статистики в Миколаївській області повідомило, що у частині ЄДРПОУ по Миколаївській області військова частина А-3406 не числиться.

Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами у судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст.1 ГПК України, а саме: підприємства, установи, організації та інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, у випадках передбачених законодавчими актами України –державні та інші органи, громадяни, що є суб’єктами підприємницької діяльності.

Згідно п.4 ст.25 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до ст.3 вказаного закону, його дія поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, що надає можливість зробити висновок про необхідність додержання порядку державної реєстрації, визначеної вказаним законом, також при реєстрації військових частин.

Таким чином, відсутність в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України запису про проведення державної реєстрації відповідача вказує на те, що останній не набув статусу юридичної особи, а відповідно не може бути стороною у справі в розумінні ст.ст.1, 21 ГПК України.

Враховуючи викладене, вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України відповідно до ст.1 ГПК України, оскільки відповідач не є юридичною особою, а тому згідно п.1 ст.80 ГПК України провадження у справі слід припинити.

У відповідності до п.3 ст.8 Декрету КМУ “Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993р., сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у господарському суді.

Керуючись ст.ст.44,49, п.1 ст.80, ст..86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. Повернути з Державного бюджету України в особі Відділенні Державного казначейства м.Миколаєва (р/р №31118095700006 в УДК у Миколаївській області, КБК 22090200, МФО 826013, код ЄДРПОУ - 23626096) сплачене позивачем по пл. квитанції №87 від 28.11.2006р. державне мито у сумі 102,0 грн.

Суддя