Рішення № 64054740, 10.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/127/17

Провадження №22-ц/790/5187/16 Головуючий 1-ї інстанції - Уханьова І.С.

Справа №617/1344/15-ц Доповідач: Довгаль А.П. Категорія: земельні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Бездітко В.М.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року по справі за позовом прокурора Вовчанського району Харківської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними розпоряджень, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року прокурор Вовчанського району Харківської області (надалі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (надалі - ДАЛР України), Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства (надалі - ХОУ лісового та мисливського господарства), Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» (надалі - ДП «Вовчанське лісове господарство») до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (надалі - Вовчанська РДА Х/о), ОСОБА_1, в якому просив: 1.визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської РДА від 19.05.2008року №458 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для будівництва індивідуального дачного будинку на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області»; 2.визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вовчанської РДА від 15.06.2012року №316 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення для будівництва індивідуального дачного будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, ОСОБА_5 по АДРЕСА_3, ОСОБА_6 по АДРЕСА_4, ОСОБА_7 по АДРЕСА_5, ОСОБА_8 по АДРЕСА_6, ОСОБА_9 по АДРЕСА_7, ОСОБА_1 по АДРЕСА_8, ОСОБА_10 по АДРЕСА_9, за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району» в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), загальної площею 0,10га, для індивідуального дачного будівництва; 3. зобов'язати відповідача ОСОБА_1 передати, а позивача ДП «Вовчанське лісове господарство» прийняти спірну земельну ділянку, площею 0,10га (кадастровий номерНОМЕР_1), про що скласти акт прийому-передачі; 4. судові витрати покласти на відповідачів.

Заявлені вимоги прокурор мотивує тим, що в ході перевірки правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на землях ДП «Вовчанське лісове господарство» на території Вовчанського району Харківської області встановлено, що розпорядженням голови Вовчанської РДА від 19.05.2008року №458 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» відповідачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва. Розпорядженням голови Вовчанської РДА від 15.06.2012року №316 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення для будівництва індивідуального дачного будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, ОСОБА_5 по АДРЕСА_3, ОСОБА_6 по АДРЕСА_4, ОСОБА_7 по АДРЕСА_5, ОСОБА_8 по АДРЕСА_6, ОСОБА_9 по АДРЕСА_7, ОСОБА_1 по АДРЕСА_8, ОСОБА_10 по АДРЕСА_9, за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району» ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 0,10га, із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для індивідуального дачного будівництва. Прокурор вважає, що вказані розпорядження прийняті в супереч вимогам діючого законодавства, а саме з порушеннями цільового призначення земель. Також зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави всупереч вимогам законодавства, тому незаконне відчужене майно підлягає поверненню його власнику.

В судовому засіданні суду першої інстанції прокурор Тімонова Л.І. заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач Вовчанська РДА про час і місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, її представник не з'явився, надавши заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позову заперечує, справу просив розгляду за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 позов не визнав, подав письмові заперечення, в яких виклав свої доводи та міркування. Зокрема посилається на те, що позов прокурором подано з пропуском загального трирічного строку позовної давності, а оскільки позивачі, в інтересах яких заявлено позов, з вимогами про поновлення цього строку до суду не зверталися, тому в позові слід відмовити з цих підстав.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року позов прокурора задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської РДА від 19.05.2008року №458 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх. у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для: індивідуального дачного будівництва.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської РДА від 15.06.2012року №316 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 0,10 га, для індивідуального дачного будівництва.

Зобов'язано ОСОБА_1 передати, а ДП «Вовчанське лісове господарство» прийняти земельну ділянку, площею 0,10га (кадастровий номер НОМЕР_1), про що скласти акт прийому-передачі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про відмову прокурору в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на не повне з'ясування обставин справи, які суд вважав встановленими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Також згідно роз'яснень, які містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтуванні і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскаржуване рішення ґрунтується виключно на доводах, які були надані прокурором Вовчанського району Харківської області, та взагалі не містить жодних спростувань заперечень, наданих з боку представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11

Судовим розглядом встановлено, що розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19.05.2008р. №458 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» відповідно до п.12 Перехідних положень, ст.ст. 17, 19, 51, 52, 184 ЗК України, ст.21 ЗК «Про місцеві державні адміністрації, ст.25,30 ЗК «Про землеустрій», постанови КМУ №677 від 26.05.2004року «Про порядок роздроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та на підставі заяви ОСОБА_1, останньому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

У подальшому, на підставі положень ст.ст. 6, 21, 41 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 25, 30 ЗУ «Про землеустрій», ст.ст. 17, 118, 121, 186 та п.12 Перехідних положень ЗК України, розпорядженням голови Вовчанської РДА від 15.06.2012року №316 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення для будівництва індивідуального дачного будинку», декільком громадянам, в тому числі відповідачу ОСОБА_1 у власність передано земельну ділянку по АДРЕСА_8, за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 0,10га, для індивідуального дачного будівництва, з подальшою видачею Державних актів на право власності на земельну ділянку.

Частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно п.10 ч.2 ст.16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За ст.122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до п.12 розділу Х «Перехідних положень Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розмежування землями (крім земель переданих у приватну власність, та земель зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про державні місцеві адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу та території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. До повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відноситься, зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Як убачається з текстів спірних розпоряджень, затверджувався дозвіл на розробку проекту та сам проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для будівництва індивідуального дачного будинку на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області. Такі дії Вовчанської районної державної адміністрації цілком відповідали діючим на той момент вимогам Земельного кодексу України, зокрема ст.ст. 121, 122 ЗК України.

Розмежування земель державної та комунальної власності відбулося лише з 01.01.2013року, разом із набуттям юридичної сили ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012року, яким було визначено засади розмежування земель державної та комунальної власності. Саме цим законом було внесено зміни до Земельного кодексу та виключено ч.3 ст.84 ЗК України в частині переліку земель та виключено п.12 Перехідних положень ЗК, який був чинний на момент спірних правовідносин.

Таким чином до 01.01.2013року діяли Перехідні положення ЗК України, в тому числі, які регламентували порядок розпорядження землями на території населених пунктів до їх розмежування.

Також судовим розглядом встановлено, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована на землях ДП «Вовчанське лісове господарство».

Статтею 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

-визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

-визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

-відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

- притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ДП «Вовчанське лісове господарство» було відомо про передання спірної земельної ділянки для обслуговування індивідуального дачного будівництва. Більш того, саме цим позивачем погоджувалися документи, які сприяли такій передачі, про що свідчать наявні в справі документи, зокрема, Акт вибору земельної ділянки для розміщення який було погоджено з посадовою особою - директором ДП «Вовчанське лісове господарство» ОСОБА_12 та посвідченого його підписом та печаткою цього підприємства (а.с.71-74), а також Листом погодження містобудівного обгрунтування розміщення індивідуальних дачних будинків громадян, в тому числі ОСОБА_1, на території Старосалтівської селищної ради на березі Печенізького водосховища у Вовчанському районі Харківської області (а.с.148).

Вищенаведене свідчить про те, що про порушення прав позивачу - ДП «Вовчанське лісове господарство» повинно і було бути відомо з моменту прийняття оскаржуваних розпоряджень, а саме Розпорядження №458 від 19.05.2008року з - 19.05.2008р., та Розпорядження №316 від 15.06.2012р. з - 15.06.2012р. відповідно.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому отримання інформації в процесі проведення перевірки не є моментом з якого починається обчислюватися строк позовної давності за позовами прокуратури в інтересах держави.

Таким чином, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.60 ЦПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (аналогічні висновки містяться в постанові ВСУ від 16.11.2016року по справі №6-2469цс16).

Оскільки позивачем - ДП «Вовчанське лісове господарство» самостійно здійснювалися дії на реалізацію передання вказаної вище спірної земельної ділянки, то в даному випадку позовна давність з вимогами про скасування Розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19.05.2008року №458 сплинула - 20.05.2011р., а для звернення до суду з вимогою про скасування Розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації №316 від 15.06.2012року позовна давність спливла - 16.06.2015р.

З урахуванням вищевикладеного, прокурором позовна заява подана з пропуском загального трирічного строку позовної давності, оскільки він звернувся з нею до суду - 24.07.2015року (дата реєстрація позову в суді). При цьому жодним з позивачів не ставилися вимоги про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з таким позовом прокурора та не зазначалось причин поважності його пропуску.

За своїм характером строк, протягом якого прокурор Вовчанського району Харківської області міг звернутися до суду із позовом про визнання вказаних рішень Вовчанського районної державної адміністрації недійсними є присікальним, та почав спливати з моменту їх прийняття, і сплинув після закінчення трирічного терміну з дня їх прийняття.

Щодо доводів представника апелянта про закриття провадження у справі, т.я. цей спір, на його думку, є публічно-правовим, оскільки прокурором оскаржуються розпорядження голови райдержадміністрації, тому він повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, колегією суддів не приймаються.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Оскільки після прийняття Вовчанською РДА Розпорядження №316 від 15.06.2012року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення для будівництва індивідуального дачного будинку …» у громадянина ОСОБА_1 виникло право на отримання Державного акту на право власності на відведену йому земельну ділянку, тому даний спір є цивільно-правовим спором.

За таких обставин, вимоги апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в позові прокурору слід відмовити за сплином строку позовної давності.

Відповідно до п.4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року - скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові прокурору Вовчанського району Харківської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними розпоряджень - відмовити (за пропуском строку позовної давності).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -