Ухвала суду № 64054710, 13.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа№642/7357/16-к Головуючий I інстанції: Скляренко С.О.

Провадження № 11-кп/790/2827/16 Доповідач: Люшня А. І.

Категорія: ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

-головуючого Люшні А. І.,

-суддів: Плетньова В.В., Савченка І.Б.,

-при секретарі Вакула Н.С.,

-за участю прокурора Криворучко І.І.,

-захисника ОСОБА_1,

-обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Харкова матеріали провадження № 11-кп/790/2827/16 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 23 листопада 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою обвинувальний акт щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.289 КК України, повернуто прокурору у порядку, передбаченому п.3 ч.3 ст.314 КПК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 21 серпня 2016 року близько 05 год., за попередньою змовою у групі із невстановленою особою чоловічої статі, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, заздалегідь розподіливши між собою ролі, реалізуючи свій злочинний намір, прибули на автомобілі «Mazda 323», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 до вул. Старопрудна у місті Харкові, де прослідували до будинку №8, біля якого на торці будинку знаходився припаркований автомобіль «Hyundai Accent», номер кузова «Y6LCM41AP8L202538 NLHCM41AP8Z108805» 2008 року випуску, синього кольору, з державним номерним знаком АХ 4505 ЕЕ, вартість якого згідно висновку авто-товарознавчої експертизи №9859 від 27.10.2016 року складає 163360 грн., який зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії «СХХ 208718», яке видане 16.07.2014 року центром ДАІ 6303, на імя ОСОБА_3, що перебував у фактичному користуванні потерпілої ОСОБА_4, який вона залишила у вказаному місці о 18 год. 30хв. 19 серпня 2016 року.

Після чого, ОСОБА_2 разом з невстановленою особою чоловічої статі відчинили вказаний автомобіль та ОСОБА_2 сів за кермо, а невстановлена особа почала штовхати автомобіль, який проїхав таким чином відстань приблизно 50 метрів, та у подальшому не завівся.

В цей же день о 05 год. 35 хв. потерпіла ОСОБА_4 вийшла із вказаного будинку, де вона проживає, та побачила, що її автомобіль знаходиться не на тому місці, де вона його залишила, а на відстані приблизно 50 метрів, біля автомобіля стояла невстановлена особа чоловічої статі, а за кермом сидів ОСОБА_2

Побачивши це, ОСОБА_4 запитала у останніх, що тут діється, на що невстановлена особа чоловічої статі та ОСОБА_2 мовчки покинули місце вчинення злочину на автомобілі «Mazda 323» синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, в невідомому напрямку, внаслідок чого не довели свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від їх волі, так як були помічені користувачем автомобіля ОСОБА_4, та з метою уникнення затримання покинули місце вчинення кримінального правопорушення.

Суд мотивував своє рішення тим, що в обвинувальному акті належним чином не викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що вплинуло на правильність формулювання обвинувачення та кваліфікації дій обвинуваченого. Зазначив, що обвинувальний акт складено лише щодо ОСОБА_2, хоча диспозиція ч.2 ст.289 КК України передбачає змову групою осіб; у ньому не викладено фактичні обставини кримінального правопорушення щодо конкретного розподілення ролей між ОСОБА_2 та невстановленою особою при вчиненні інкримінованого правопорушення; зі змісту обвинувального акту не вбачається, яким чином органом досудового слідства встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_2 разом з іншою невстановленою особою було відчинено автомобіль потерпілої та здійснювалось штовхання автомобіля; згідно цивільного позову потерплої, під час вчинення кримінального правопорушення транспортний засіб було пошкоджено, однак за змістом обвинувального акту - матеріальна шкода відсутня; згідно реєстру відправки прокуратурою обвинувального акту щодо ОСОБА_2 значиться дата його відправки 18.11.2016 рік, хоча сам обвинувальний акт був складений та затверджений 19.11.2016 року.

В апеляційній скарзі, в редакції внесених доповнень, прокурор просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на те, що суд вийшов за межі розгляду кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні, оскільки не призначивши справу до судового розгляду, надав оцінку правильності правової кваліфікації дій ОСОБА_2 Указав, що під час досудового розслідування матеріали досудового розслідування щодо невстановленої особи, яка у групі з ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, виділені у окреме провадження; під час досудового слідства цивільний позов про відшкодування шкоди потерпіла не заявила, а зробила це під час підготовчого судового засідання; обвинувальний акт до суду був направлений після його затвердження, а саме 19.11.2016 року, що підтверджується квитанцією з поштового відділення та повідомленням про вручення поштового відправлення, а що стосується реєстру відправки матеріалів прокуратурою, то це не є додатком до обвинувального акту, а є внутрішнім документом, у якому зазначається не дата направлення, а дата формування реєстру та який після постановлення відмітки про дату отримання повинен повертатися до прокуратури. Зазначив, що відмовляючи у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, суд не врахував, що ОСОБА_2 неодноразово порушував умови обраного відносно нього запобіжного заходу, не має постійного джерела прибутку, що свідчить про існування ризику вчинення ним нових корисливих злочинів та обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які просили залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

За приписами ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншим, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За змістом цієї норми закону формулювання обвинувачення повинне відповідати змісту диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, за якою обвинувачується особа.

Як слідує із матеріалів провадження, в обвинувальному акті, при викладенні обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено час, місце, спосіб, форма вини, мотив, мета та інші обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване.

Формулювання обвинувачення відповідає змісту диспозиції ч.2 ст.15, ч.2 ст.289 КК України, за якою підозрюваний притягується до кримінальної відповідальності.

Зазначене свідчить про відповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, а тому висновки суду про інше є безпідставними.

Якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, то питання зміни обвинувачення можливо вирішити шляхом застосування вимог ст.ст.337-339 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту додається цивільний позов, якщо він був предявлений під час досудового розслідування.

Як убачається з матеріалів провадження, під час досудового розслідування цивільний позов потерпілою ОСОБА_4 не подавався.

Цивільний позов подано потерпілою безпосередньо до суду 23 листопада 2016 року під час підготовчого судового засідання (а.с.25-26), після затвердження прокурором обвинувального акту і надходження його до суду першої інстанції, тобто до початку судового розгляду, що узгоджується з вимогами ч.1 ст.128 КПК України.

У звязку з цим в обвинувальному акті обґрунтовано було зазначено про відсутність матеріальної шкоди, оскільки кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

Посилання суду на наявність розбіжностей у даті складання реєстру відправки прокуратурою обвинувального акту та датою затвердження обвинувального акту не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки реєстр відправки прокуратурою кореспонденції є внутрішнім документом установи, а не додатком до обвинувального акту.

Таким чином, висновки суду про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, є безпідставними, а його рішення не відповідає вимогам, передбаченим п.3 ч.3 ст.314 КПК України, оскільки під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, зясування яких мало істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, що згідно п.1 ч.1 ст.409, ч.1 ст.410 КПК України є неповнотою судового розгляду і тягне скасування ухвали суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Що стосується доводів скарги прокурора про те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою, то вони є безпідставними.

Суд першої інстанції, врахувавши недотримання прокурором вимог ст.200 КПК України при зверненні до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, а також врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, з метою запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, продовжив обвинуваченому дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, яка є необхідною і достатньою для забезпечення дотримання ним процесуальних обовязків.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково

Ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 23 листопада 2016 року в частині повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: