Вирок № 64053694, 16.01.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3134/16-к

Номер провадження 1-кп/623/44/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Вовк І.В.

за участю прокурора: Козир М.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016220320001619 від 23.09.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, українця, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

-22.04.2005 року Ізюмським міськрайонним судом, за ст.15, ч.3 ст.186 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-21.04.2008 року Ізюмським міськрайонним судом за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

-23.06.2010 року Ізюмським міськрайонним судом за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ст.70, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений умовно - достроково на невідбутий термін 1 місяць 9 днів згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.03.2014р.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2016 року приблизно о 12-00 годині ОСОБА_1, знаходячись по пров. Тихому в м. Ізюм, Харківської області, в ході сварки з ОСОБА_3, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, наніс останній один удар рукою в область обличчя, внаслідок чого ОСОБА_3 впала на землю, після чого ОСОБА_1 наніс один удар ногою, обутою в кросівок, в область живота, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синця в області лівого ока та тупої травми живота у вигляді розриву тонкого кишківника і його брижейки, що супроводжувалось надмірною внутрішньою кровотечею, з виливом в черевну порожнину вмісту кишківника, що потягло за собою розвиток перитоніту ендотоксичного шоку, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, від отримання яких ОСОБА_3 померла 23.09.2016 року приблизно о 06-00 годині.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України визнає повністю, просить суворо не карати, підтвердив обставини вчиненого злочину.

Захисник ОСОБА_2 просила призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі та зарахувати строк попереднього ув'язнення з перерахунком один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому залишити без змін.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1, захисник ОСОБА_2 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, раніше судимий, притягувався до адміністративної відповідальності, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до тяжкого злочину.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - рецидив злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який законом віднесено до тяжкого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Керуючись ст.65 КК України, з урахуванням викладеного суд вважає, що міра покарання обвинуваченому ОСОБА_1 повинна бути обрана в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, оскільки відсутні кілька обставин, що пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявні обставини, що обтяжують покарання, а також зважаючи на наслідки вчиненого злочину, що потягло за собою смерть потерпілої.

Цивільний позов - не заявлено.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін, зважаючи на те, що судом призначається реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, а тому наявні ризики, передбачені пп. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне правопорушення.

Судові витрати згідно ч.2 ст. 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, що проводилась експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф. М.С. Бокаріуса у розмірі 4404 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, 72, ч. 2 ст. 121 КК України, ст. ст. 100, 124, 349, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення з 23.09.2016 року по 16.01.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов - не заявлено.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової експертизи №10718 від 07.11.2016р. на користь держави.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

-Куртка чорного кольору, джинси синього кольору, светр чорно-сірого кольору, кросівки «Gsport» чорного кольору з білою смужкою - повернути обвинуваченому ОСОБА_1;

-Жіночі черевики чорного кольору, жіночі лосини білого кольору з візерунками чорного кольору, жіночий халат синього кольору з візерунками собак (далматинців) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк